Рішення № 140624413, 30.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 235/1666/24

провадження № 2/208/586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнецової А. С.,

за участі секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Безрук Володимир Леонідович, до ОСОБА_2 , третя особа: НАСК «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

24.06.2024 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області по цивільній справі № 235/1666/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ухвалено заочне рішення. Відповідно до рішення суду позовні вимоги було частково задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100439, 54 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1125 грн судових витрат, на відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експерта -1927 грн., на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу- 887 грн.

24 липня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд вказаного заочного рішення. ОСОБА_2 просив переглянути заочне рішення від 24.06.2024 року з тієї причини, що йому не було відомо про звернення позивача до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньо транспортної пригоди. Копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження він не отримував, копія заочного рішення йому не вручалась.

Неповідомлення його про розгляд справи позбавило можливості бути присутнім у судових засіданнях, подати відзив, відповідні докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 74 від 29.08.2024 року територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 02.09.2024 року визначено за Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. від 26 лютого 2025 р. заяву відповідача ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення задоволено, скасоване заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2024 року по справі № 235/1666/24 (НП 2/235/712/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньотранспортної пригоди, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Безрук В.Л, про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України, надав заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України.

Представник відповідача, адвокат Алексєєв Л.О., який діяв на підставі довіреності від 19.02.2025 р. строком дії один рік, на момент розгляду справи чинної довіреності не надавав. Будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи, НАСК "Оранта" в судове засідання не з`явився, про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 31 березня 2023 року об 11 годині 40 хвилин у м. Покровську Донецької області на перехресті вулиць Захисників України та Володимирська відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Tacuma реєстраційний номер НОМЕР_1 , не застосував екстрене гальмування, хоча мав можливість запобігти наступу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 під її керуванням, чим порушив п.п.12.4, 12.9«б», 12.3 Правил дорожнього руху; в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, проте провадження у справі відносно нього закрито за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (а.с.11).

Після скоєння ДТП позивачкою було відшкодовано завдану відповідачеві шкоду у повному обсязі, про що свідчить розписка, надана ОСОБА_2 власноруч (а.с.24).

13 лютого 2024 року позивач звернулась до відповідача з претензією відшкодувати їй завдану внаслідок ДТП шкоду в сумі 781 459,23 грн, але її звернення залишилося поза увагою (а.с.25).

Зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй була спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодження її автомобіля. За висновком експерта за результатами проведення авто товарознавчого дослідження від 16.05.2023 року № 045, вартість матеріальних збитків, заподіяних їй як власнику автомобіля Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент проведення дослідження становить 781 459,23 грн, вартість послуг експерта складає 15 000 грн.(а.с.12-18).

Також позивачка вказує, що внаслідок грубого порушення відповідачем правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження її автомобіля, їй було завдано моральну шкоду. Відразу після скоєного ДТП 31березня 2023 року о 12.45 вона звернулася до Покровської КЛІЛ, де їй було встановлено діагноз: ЗЧМТ, забійна рана верхньої частини голови, забійна рана лівої кисті, гематома правої гомілки (а.с.23).

Крім того, вона не могла реалізовувати свої потреби без належного їй автомобіля, тобто не могла використовувати його за призначенням, що викликало у неї стан пригнічення, душевні страждання та переживання.

На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 781 459,23 грн, на відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрат на проведення авто товарознавчого дослідження та витрат на професійну правничу допомогу.

Розв`язуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що скоєння даного ДТП стало слідством порушення обома водіями Правил дорожнього руху.

Постановою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Суть правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності наступна: 31березня 2023 року об 11 годині 40 хвилин в м. Покровську на перехресті вулиць Захисників України та Володимирська, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 , на регульованому перехресті при зеленому сигналі світлофора не надала дорогу автомобілю Chevrolet Tacuma реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, водій автомобіля Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження (а.с.50).

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.16.6 Правил дорожнього руху, який приписує, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Постановою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (а.с.11).

В даній постанові провину ОСОБА_2 було встановлено, в тому числі, на підставі висновку судової автотехнічної експертизи від 19.06.2023 № СЕ-19/105-23/1946-ІТ, в якій зазначено, що з технічної точки зору у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки Chevrolet Tacuma днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був керувати автомобілем в населеному пункті зі швидкістю не більше 50 км/год та з моменту виникнення небезпеки для руху застосувати заходів до гальмування, тобто діяти відповідно до вимог п.12.4, п.12.9 (б) та п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Вказані пункти Правил наголошують:

Пункт 12.3: вимагає від водія у разі виникнення небезпеки або перешкоди, яку він спроможний виявити, негайно зменшити швидкість аж до зупинки чи безпечного об`їзду.

Пункт 12.4: встановлює обмеження максимальної швидкості руху в населених пунктах до 50 км/год.

Пункт 12.9 «б»: забороняє водіям перевищувати максимальну швидкість, зазначену на відповідних дорожніх знаках (3.29, 3.31) або розпізнавальному знаку.

З технічної точки зору водій автомобіля марки Chevrolet Tacuma днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем зі швидкістю 50 км/год та застосувавши своєчасно гальмування, тобто діючи відповідно до вимог п.12.4; п.12.9 «б» та п.12.3 Правил дорожнього руху України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступ даної ДТП. З технічної точки зору у причинному зв`язку з подією, що настала, перебувають дії водія автомобіля марки Chevrolet Tacuma днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який у дорожніх умовах, що склалися, керуючи автомобілем з дозволеною швидкістю руху та застосувавши своєчасне гальмування, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної події, тобто дії водія автомобіля марки Chevrolet Tacuma днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , як невідповідні вимогам п.12.4; п.12.9 «б» та п.12.3 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала.

Постанова Березкою В.В. не була оскаржена та набрала чинності 13.02.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позов про відшкодування шкоди, суд виходить з того, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На момент скоєння ДТП, що є предметом розгляду у цієї справі, правовідносини страхувальника та страховика регулювались Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. № 1961-IV.

На цей час у відповідача був страховий поліс строком дії з 23.05.2022 року до 22.05.2023 року включно (а.с.61), але страхову компанію не було проінформовано про подію і не запрошено для участі у справі.

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 29 Закону встановлює, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством...

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

А пункт 30.2. цієї норми передбачає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно пункту 33.1.4. статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону).

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 статті 35 Закону).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 статті 36).

Як встановлено судом, позивачка до страхової компанії НАСК «Оранта», з якою відповідачем був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із заявою про ДТП і відшкодування шкоди не зверталась, доказів іншому не надала.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц зазначається, що згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Таким чином, позивачкою не дотримано позасудовий порядок відшкодування шкоди, що заподіяна в результаті ДТП за участю застрахованих транспортних засобів.

Такий порядок також витікає із змісту статті 1194 Цивільного кодексу, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Отже, без вирішення питання про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди в порядку, встановленому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та без залучення в якості співвідповідача страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, не надає можливості визначити межі відповідальності відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 51 ЦПК суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, залучення співвідповідача можливо лише за клопотанням позивача. Позивач ОСОБА_1 з таким клопотанням до суду не зверталась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц чітко вказує: якщо відповідальність водія застрахована, позивач не має права вибору між водієм та страховою компанією для відшкодування шкоди в межах ліміту. Спочатку вимоги мають пред`являтися до страховика. Винуватець ДТП відповідає лише за суму, яка перевищує ліміт відповідальності страхової компанії (ст. 1194 ЦК України).

В даній ситуації, відповідно до чинного законодавства України та актуальної судової практики Верховного Суду, суд повинен відмовити в задоволенні позову до водія, оскільки за наявності полісу цивільно-правової відповідальності (автоцивілки) первісну відповідальність за матеріальні збитки несе страхова компанія.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст.ст.4, 19, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 19, 81,141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Безрук Володимир Леонідович, до ОСОБА_2 , третя особа: НАСК "Оранта", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення 09.10.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Представник позивача - ОСОБА_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

Третя особа: НАСК "Оранта", м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 00034186.

Суддя А.С. Кузнєцова