Рішення № 140623496, 15.10.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3524/26

Провадження № 2/211/3978/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 жовтня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 04.2024 по 03.2025 в сумі 53310,76 грн.; плату за абонентське обслуговування за період з 04.2024 по 10.2025 в розмірі 158,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 3037,08 грн., 3% річних у розмірі 1456,36 грн., пеню в розмірі 1771,92 грн., всього 59734,58 грн., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством на виконання своєї статутної мети здійснюється постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до приміщення відповідача здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку, які є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи присутньою в судовому засіданні зазначила, що вона повністю сплатила заборгованість, на підтвердження даного твердження надала квитанції. Однак, про заборгованість по абонентській платі та нарахування штрафних санкцій вона не була обізнана, оскільки акти прийняття-передачі наданих послуг надходили поштою з затримкою, кожного разу після їх отримання вона виконувала свої зобов`язання з оплати послуг.

30.06.2026 року до суду надійшла заява від представника позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Кравченко Лілії Вікторівни про закриття провадження в частині сплаченої суми заборгованості, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості за типовим індивідуальним договором №973-1/жб від 01.11.2021 за надану послугу з постачання теплової енергії за період грудень 2024 березень 2025, жовтень 2025 у розмірі 53 310,76 грн., за плату за абонентське обслуговування за період квітень 2024 листопад 2025 (частково) у розмірі 70,52 грн., компенсації за інфляційні втрати у розмірі 2580,90 грн., пені в розмірі 1452,04 грн., 3% річних 1193,45 грн. Також, просить повернути частину сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 15.10.2026 задоволено заяву представника позивача та закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором №973-1/жб від 01.11.2021 за надану послугу з постачання теплової енергії за період грудень 2024 березень 2025, жовтень 2025 у розмірі 53 310,76 грн., за плату за абонентське обслуговування за період квітень 2024 листопад 2025 (частково) у розмірі 70,52 грн., компенсації за інфляційні втрати у розмірі 2580,90 грн., пені в розмірі 1452,04 грн., 3% річних 1193,45 грн., а також повернуто судовий збір в розмірі 3265,22 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд продовжує розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог, про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за типовим індивідуальним договором №973-1/жб від 01.11.2021: за плату за абонентське обслуговування за період листопад 2024 (частково) вересень 2025 у розмірі 87,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 456,18 грн., пеню у розмірі 319,88 грн., 3% річних 262,91 грн., а всього 1126,91 грн. та залишку сплаченого судового збору у розмірі 62,78 грн.

Оскільки сторони не з`явились у останнє судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування останнього судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалася.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Пунктом 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по постачанню теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, зі змінами.

Стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії), які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідач є власником нерухомого майна, відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 04.03.2008.

Відповідно до детального розрахунку споживання послуг вбачається, що частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 52,3 кв.м. відключена від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання), нарахування на неї позивачем не здійснюється, на іншу частину площею 143,80 кв.м. нараховується оплата за послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01.11.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (надалі Договір), який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2021 між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Споживач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відносно вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за абонентське обслуговування суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги складається з: плати за послугу, та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений КМУ.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії, крім випадків, визначених цим законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами.

відповідно до п.п. 30, 32 Договору споживачу щомісяця нараховується плата за абонентське обслуговування. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 1 ч. 2 Постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» від 21.08.2019р. № 808 встановлено, що граничний розмір плати за абонентське обслуговування, визначений відповідно до цієї постанови, застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Таким чином, плата за абонентське обслуговування є законодавчо визначеною платою виконавцю комунальної послуги, тому позивач має право звернутися до суду з вимогами про її стягнення з відповідача.

Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості за абонентське обслуговування за період з грудня 2024 року (частково) по жовтень 2025 року 87,94 грн.

Надані суду відповідачем квитанції про оплату від 03.02.2026 на суму 14 620,36 грн, 2179,33 грн, 10000 грн, від 10.03.2026 14311,28 грн, 10.04.2026 10281,64 грн відповідають сумам зазначеним у первинному розрахунку позивача і є нарахованою заборгованістю за спожиту теплову енергію з грудня 2024 року по березень 2025 року та не включає оплату за абонентське обслуговування за квітень 2024 року жовтень 2025 року, заявлений до стягнення.

Останній платіжний документ від 21.04.2026 - на суму 80200 грн. За поясненнями відповідача цим платежем вона погасила всю заборгованість, що існувала у неї до грудня 2024 року та всю абонентську плату.

Разом із цим, з остаточного розрахунку позивача, який додано до заяви про закриття провадження в частині вимог, вбачається, що підприємством було враховано всі платежі, здійснені ОСОБА_1 , але вони не покрили частину несплаченої абонентської плати за період з грудня 2024 року (частково) по жовтень 2025 року 87,94 грн.

З огляду на надані суду платіжні документи, суд обмежений у можливості самостійно перевірити розрахунок позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про борги відповідача до грудня 2024 року.

Оскільки контррозрахунку ОСОБА_1 суду не надала, то суд вважає розрахунок позивача арифметично вірним, правильність якого не була спростована в ході судового розгляду, а тому суд доходить до висновку, що саме встановлений розмір за абонентське - 87,94 грн, необхідно стягнути при ухвалені рішення.

Оцінюючи доводи сторін про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та пені суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Аналогічні положення містять типові індивідуальні договору про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що розміщенні на веб-сайті позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За приписом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Згідно пункту 34 Договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Разом із цим обов`язок споживача кореспондується з обов`язком виконавця послуги надати йому рахунок на оплату послуги.

Так, п. 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Рахунок на оплату спожитої послуги може бути сформований з використанням Єдиної платформи та наданий споживачу через його електронний кабінет (за наявності).

Аналогічні положення містяться і у п. 33 Договору, де передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 , як споживач комунальної послуги з постачання теплової енергії, має електронний кабінет, до якого у встановлені законодавством строки отримувала рахунки від позивача, суду надано не було.

До матеріалів справи долучено, зокрема, супровідний лист АТ «Криворізька теплоцентраль» від 04.04.2025 №2990/30, відповідно до якого ОСОБА_1 було направлено рахунок-фактуру №42207 від 31.03.2025 на суму 10289,98 грн. Разом із цим, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що рахунок №2990/30 разом із рахунком №2015/30 було передано позивачем до поштового відділення лише 26.08.2025 та отримано відповідачем особисто 03.09.2025. Відомостей про направлення/отримання ОСОБА_1 рахунка-фактури №57407 від 31.10.2025 на суму 1926,49 грн позивачем надано не було.

Враховуючи зазначене, до отримання рахунків за спожиті послуги від позивача відповідач була обмежена у можливості своєчасно здійснити їх оплату, оскільки була не обізнана з їх вартістю, яка є різною кожного місяця.

Частинами 1, 2 ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у позивача наявне право на стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені лише за прострочення відповідачем оплати за заборгованість за березень 2025 року і лише з 04.10.2025 наступний день після спливу місячного строку на оплату за комунальну послугу, який рахується з моменту отримання відповідачем рахунку від позивача, по 20.02.2026 строк згідно з розрахунком позивача. В іншій частині вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд надає власний розрахунок за період з 04.10.2025 по 20.02.2026.

Розрахунок інфляційних втрат суд здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,90 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,70 : 100) x (101,00 : 100) = 1.03238918

Інфляційня витрати складають:

10 282,00 x 1.03238918 - 10 282,00 = 333,03 грн.

3% річних нараховується за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

10 282,00 x 3 % x 140 : 365 : 100 = 118,31 грн.

Пеня обраховується за формулою: пеня = С x РП x Д : 100, де С - Сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі, Д - Кількість днів прострочення.

10 282,00 x 0.01 x 140 : 100 = 143,95 грн.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає заборгованість в сумі 683,23 грн., що складається з плати за абонентське обслуговування в розмірі 87,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 333,03 грн., 3% річних у розмірі 118,31 грн., пеню в розмірі 143,95 грн., яку необхідно стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача слід стягнути залишок судового збору пропорційно до суми задоволених вимог у розмірі 38,06 грн (683,23 грн стягнута сума*62,78грн залишок судового збору не компенсований позивачу/1126,91 грн сума, заявлена до стягнення позивачем).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850, зареєстроване місцезнаходження: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість у загальному розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850, зареєстроване місцезнаходження: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) суму судового збору у розмірі 38 (тридцять вісім) гривень 06 копійок.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя Костенко Є. К