Вирок № 140620883, 14.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

Справа №243/3883/24

Провадження № 1-кп/552/1490/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052690000418 від 20.08.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українськ Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працював прохідником ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидвугілля», не теперішній час є військовослужбовцем за мобілізацією, солдата, стрільця в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, не одруженого, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-ІХ», оголошено воєнний стан на всій території України.

Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України № 2500-ІХ від 17.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

Так, 19.08.2022 у вечірній час доби, точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Українськ Покровського району Донецької області, зустрівся з ОСОБОЮ 1, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження (надалі ОСОБА 1), та ОСОБА_7 , вирок відносно якого набрав законної сили (надалі ОСОБА_7 ), і запропонував їм вчинити крадіжку вугілля на ст. Курахівка регіональної філії «Донецька залізниця», за адресою: Донецька область, Покровський район, смт Курахівка, вул. Вокзальна, 43, на що останні погодилися.

Після цього ОСОБА_7 , з метою реалізації їхнього єдиного злочинного умислу, привіз ОСОБА_4 та ОСОБУ 1 до смт Курахівка Покровського району Донецької області, де дав вказівки прибути на ст. Курахівка регіональної філії «Донецька залізниця», за адресою: Донецька область, Покровський район, смт Курахівка, вул. Вокзальна, 43 з метою вчинення крадіжки. Таким чином, розподілили обов`язки наступним чином: ОСОБА_4 та ОСОБА 1 здійснюють крадіжку вугілля з вагонів, а ОСОБА_7 , у свою чергу, після їхнього дзвінка повинен був приїхати на автомобілі марки Iveco 35S13, д.н.з. НОМЕР_2 , та забрати викрадене вугілля з метою його подальшої реалізації у корисних цілях.

Після цього, 20.08.2022, приблизно, о 04-00 год, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБОЮ 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме - вугілля кам`яного марки Г(Г2) (0-100), яке належить ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», переслідуючи корисливі мотиви та ціль наживи, прибув разом з ОСОБОЮ 1 на відкриту ділянку місцевості поблизу ст. Курахівка регіональної філії «Донецька залізниця», розташованої за адресою: Донецька область, Покровський район, смт Курахівка, вул. Вокзальна, 43.

Після цього, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, направились до составу, який тимчасово знаходився на вказаній залізничній колії станції «Курахівка».

Підійшовши до составу, ОСОБА_4 та ОСОБА 1 залізли на напіввагон № 60725223 з вугіллям кам`яним марки Г(Г2) (0-100) та за допомогою рук насипали його до п`ятдесяти мішків, які заздалегідь принесли із собою, та таким чином здійснили його крадіжку, після чого по черзі скинули на землю мішки з вугіллям кам`яним марки Г(Г2) (0-100), загальною вагою 2080 кг, вартістю 8320 грн, що належить ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», та почали переносити їх до кузову автомобілю марки Iveco 35S13, д.н.з. НОМЕР_2 , на якому, за попередньою домовленістю, їх чекав ОСОБА_7 біля складського приміщення, розташованого біля будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , проте, були затримані працівниками ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА 1 виконали всі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю визнав, повністю визнав обставини вчинення кримінального правопорушення та пояснив, що 19.08.2022 йому зателефонував ОСОБА_8 та запропонував заробити грошей в м. Курахово. ОСОБА_9 відвіз їх на квартиру в м. Курахово, дав їм десь 50 мішків та мотузки, сказав забрати вугілля та віднести до нього на склад. Після цього, ОСОБА_10 поїхали на станцію Курахівську. Вугілля набирали вночі 20.08.2022 десь з 3 год. до 4 год. ранку. Коли наповнили мішки вугіллям, віднесли їх на склад, на який вказав ОСОБА_9 . За кожен мішок ОСОБА_9 обіцяв заплатити по 50 гривень. Коли прийшли на склад, ОСОБА_9 чекав на газелі, почали загружати мішки. Потім під`їхали працівники поліції, та викрили їх. В подальшому вугілля було повернуто власнику. У вчиненому розкаюється, просить волі не позбавляти, хоче проходити військову службу та захищати країну.

Представник потерпілої особи ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в судовому засіданні не брала участь, надала суду заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без її участі, просила призначити покарання на розсуд суду.

Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, то у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність позиції обвинуваченого, а також роз`яснив, що в цьому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши в судовому засіданні фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також надані в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

При визначенні міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги: конкретні обставини вчиненого обвинуваченим; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів; сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення; характер, ступінь його суспільної небезпеки; враховуються відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 (на час вчинення кримінального правопорушення офіційно працевлаштований, на теперішній час військовослужбовець, не одружений, має двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 Кримінального Кодексу України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Разом з цим, враховуючи думку прокурора, яка не наполягала на реальному покаранні обвинуваченого, зазначені вище дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, бажання обвинуваченого захищати країну, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішено у справі № 237/2522/22.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності із цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного цим вироком, з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає зобов`язання: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , який на даний час є військовослужбовцем, покласти на командира військової частини, в якій останній проходить службу.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішено у справі № 237/2522/22.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя ОСОБА_1