Рішення № 140620441, 14.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 561/706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 561/706/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ухвали Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.06.2026 року, 13.07.2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи № 561/706/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року у розмірі 14612,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.08.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 17.08.2025-100000181. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.08.2025 року, строком на 98 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 р. Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 17.08.2025; сума Кредиту: 4000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 11.11.2025. Відповідно до Договору від 17.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору.

ОСОБА_1 17.08.2025 року отримав кредитні кошти у розмірі 4000,00грн., однак свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову за ним утворилась заборгованість у розмірі 14612,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 2772,00 грн., відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України, у розмірі 7840,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи викладене, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.07.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, що передбачено ст.ст. 274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.

11.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та поновити строк для подання відзиву. В відзиві зазначила, що відповідач ОСОБА_1 є ветераном війни учасником бойових дій, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.06.2023 року. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. У позовній заяві Позивач намагається стягнути загальну суму 14612 грн., де тіло кредиту становить лише 4000 грн., а решта суми є безпідставно нарахованими процентами у розмірі 2772 грн. та відсотками за ст. 625 ЦК України у розмірі 7840 грн. Таке нарахування відсотків та ігнорування статусу Відповідача є грубим порушенням чинного законодавства та прав військовослужбовця. Також зазначила, що позивачем недоведено укладання кредитного договору у належній формі та його підписання саме відповідачем, оскільки такі докази як «BANK ID.pdf та скріншот, не є належними доказами проходження процедури верифікації конкретною особою та відсутній КЕП на наданому позивачем документі, що унеможливлює його цілісність і автентичність. Зауважила, що відповідач категорично заперечує проти того, що одноразовий ідентифікатор використано саме ним і як наслідок було підписано кредитний договір. Наголосила, що в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, момент їх видачі, спосіб видачі, періоду часу протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачу, рух коштів по рахунку, оскільки довідка від третьої особи не є первинним бухгалтерським документом, яка б підтверджувала списання 4000,00 грн. з його рахунку на користь відповідача. Також зазначила, що недоведений факт ознайомлення відповідача з правилами надання коштів. Позивач просить стягнути відсотки, нараховані по 625 ст. ЦК України, у розмірі 7840,00 грн. Нарахування процентів річних за ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. По-перше, відповідач є військовим. По-друге, згідно з нормами спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», споживачі звільняються від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит під час дії воєнного стану.

15.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «Споживчий центр» Головач О.О. подано до суду клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал Банк», а саме: витребувати від Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок, 23) наступну інформацію: - чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); - інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за період з 17.08.2025 р та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів. - прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_2 , видану Акціонерним товариством «Універсал Банк» на яку були 17.08.2025р. перераховані грошові кошти в сумі 4000 грн.

15.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити. В відзиві зазначила, що спірний кредитний договір було укладено у електронній формі, що відповідально до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Щодо видачі коштів відповідачу позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID, яка отримана від центрального вузла системи BANKID Національного банку України, які однозначно ідентифікують відповідача. Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Щодо процентів за кредитним договором - жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо розрахунку заборгованості - Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: на суму 554,40 грн. від 30.08.2025 року, на суму 714,40 грн. від 15.09.2025 року. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Щодо комісії - комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

25.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив, мотиви яких аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.10.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в відповіді на відзив просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, в відзиві та в запереченнях просили розгляд справи проводити за їх відсутністю.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 17.08.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 17.08.2025-100000181, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору, графіку платежів, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), інформаційного повідомлення, наклавши на такі одноразовий ідентифікатор Е819, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби в сумі 4000,00 грн. строком на 98 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,99 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0906 від 09.06.2026 року.

На підтвердження позовних вимог представником позивача подано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором становить 14612,00 грн. та складається з 4000,00 грн. основний борг, 2772,00 грн. заборгованості по відсоткам, та 7840,00 грн. залишок відсотків за ст. 625 ЦК України.

Щодо заперечення представника відповідача щодо відсутності належного доказу перерахування кредитних коштів, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0906 від 09.06.2026 року, з якої вбачається, що 17.08.2025 року о 12:50:48 було зарахування коштів на суму 4000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 835683529, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 17.08.2025-100000181.

Щодо заперечення представника відповідача в частині відсутності доказів на підтвердження ідентифікації відповідача через систему «BankID» для укладення кредитного договору, слід вказати, що до матеріалів позовної заяви долучено інформацію, отриману з центрального вузла системи «BankID» НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, що спростовує викладені вище твердження.

В частині покликання представника відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем одноразового ідентифікатора, слід вказати, що вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки такий підписаний відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора Е819, який був скерований на номер мобільного телефону ОСОБА_1 .

Що стосується не ознайомлення ОСОБА_1 із змістом кредитного договору № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року, слід вказати, що наведене не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки згідно п. 19 заявки кредитного договору № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року вбачається, що позичальник підтвердив надання і отримання інформації, зазначеної в частинах 1, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» (за виключенням коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).

При цьому не ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з умовами кредитного договору № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року внаслідок власної недбалості не може свідчити про неукладеність такого договору чи бути підставою для визнання його недійсним, оскільки тягар негативних наслідків не ознайомлення сторони з умовами кредитування, які нею підписані, покладається саме на таку сторону.

Більше того, відповідач, прийнявши кредитні кошти та користуючись ними, фактично підтвердив укладення договору та погодження з його істотними умовами, що узгоджується з усталеною судовою практикою щодо подібних правовідносин.

Окрім наведеного, у відповідності до п. 1.15 інформації про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) позичальник має право отримати засвідчені копії договору на папері з електронного документа, шляхом особистого надсилання паперового письмового звернення про надсилання засвідчених копій договору на папері з електронного документа за місцезнаходженням кредитодавця, у відповідь на яке отримати зазначені копії у строку, встановлені законодавством про звернення громадян.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 із запитом про отримання засвідчених копій договору на папері не звертався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення сторони відповідача у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року та наданим розрахунком, виходячи з наступного.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках відповідно за ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

Позивачем нараховано заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7840,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7840,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню у розмірі 6772,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 2772,00 грн. заборгованість за процентами.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір». Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1233,90 грн., що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог (6772/14612 х 2662,40).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,95,141,223,229,247, 258,259,263-265,268,273,282, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за Кредитним договором № 17.08.2025-100000181 від 17.08.2025 року у розмірі 6772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп., з яких: 4000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 2772,00 грн. заборгованість за процентами.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1233 (одна тисяча двісті тридцять три) грн. 90 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є. М. Панасенко