Рішення № 140618865, 13.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Справа №377/864/26

Провадження №2/377/698/26

13 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( далі- ТОВ «»Фінансова компанія «Ейс», позивач), від імені якого діяв представник- Сахарова О.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( далі -відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтувало тим, що 18.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9444202 на суму 5 000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», який відповідач підписав за допомогою одноразового ідентифікатора А9663. Для отримання кредиту відповідач перейшов на офіційний веб-сайт кредитодавця та ознайомився з правилами надання коштів у кредит, розміщеними у відкритому доступі за посиланням htth://creditplus.ua. Після цього відповідач пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації та приєднався до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора А 9663. Первинний кредитор також підписав кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні договору. З урахуванням викладеного, наявність підписів сторін на кредитному договорі свідчить про їхню свідому волю та прийняття умов договору, а також підтверджує, що кредитодавець повідомив відповідача про всі умови надання кредиту у порядку, встановленому чинним законодавством України. При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем були узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов кредитного договору 18.09.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Пейтек» на платіжну картку № НОМЕР_3. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Не зважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

13.05.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 13052026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 24 000,00 грн, яка складається із: 5 000,00 грн- заборгованість по тілу кредиту; 9 000,00 грн- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 10 000,00 грн- заборгованість за штрафними санкціями ( пеня, штрафи). Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивач не заявляє, у зв`язку з чим розмір грошових вимог до стягнення становить 14 000,00 грн. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

З урахуванням наведених обставин, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач під час розгляду справи зменшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 9444202 від 18.09.2025 у розмірі 5 000,00 грн за тілом кредиту; судовий збір у сумі 2 662,40 грн та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14 вересня 2026 року. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк»

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України судовий розгляд відкладено на 05 жовтня 2026 року.

01 жовтня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, визнав частково позовні вимоги на суму заборгованості за тілом кредиту 5 000,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та про стягнення штрафу, пені, неустойки та інших штрафних санкцій, зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

Вказував, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та протягом тривалого часу перебуває у відрядженні в районі виконання бойового завдання, бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. На нього поширюється законодавча гарантія, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Зазначав, що з урахуванням категорії спору та обсягу наданих адвокатських послуг співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правнчиу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

На підтвердження цих обставин відповідач надав до відзиву: витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 : №182 від 28.06.2023, №340 від 21.11.2025; №268 від 17.09.2026; №238 від 15.08.2026; копію довідки командира військової частини НОМЕР_2 №7164 від 07.09.2026; копію службової характеристики; копію посвідчення учасника бойових дій ( а.с. 140-151).

02 жовтня 2026 року представник позивача Сахарова О.І. звернулась із заявою про зменшення розміру позовних вимог, також подала відповідь на відзив.

У заяві про зменшення позовних вимог з посиланням на положення пункту 15 статті 14

Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просила зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 9444202 від 18.09.2025 у розмірі 5 000,00 грн - заборгованість по кредиту, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн покласти на відповідача.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що погоджується з доводами відповідача про наявність у нього гарантій, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути тільки заборгованість за тілом кредиту. Щодо витрат на правничу допомогу наполягає на їх обґрунтованості.

У судове засідання 05.10.2026 учасники справи не з`явились, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України.

ТОВ « Фінансова компанія «Ейс» та його представник Сахарова О.І. отримали судову повістку та копію ухвали суду від 14 вересня 2026 року через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

ОСОБА_1 направлялась судова повістка з копією ухвали суду від 14 вересня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України він вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Із заявою чи клопотанням про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не звертався.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

18 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір №9444202 про надання споживчого кредиту, який ОСОБА_1 підписав 18.09.2025 о 20:15:24 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9663, відповідно до п.1.2. якого на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 10-21).

Відповідно до умов цього договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн, тип - кредит (п.1.3.).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п.1.4).

Згідно з п.1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов.

Підпунктом 1.5.1 п. 1.5 договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,00 % в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно з п.2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 18.09.2025 або 19.09.2025.

Підпунктом 1 п. 4.4 договору встановлено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів ( п. 5.1).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №9444202 від 18.09.2025, яку ОСОБА_1 підписав 18.09.2025 о 20:15:24 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9663, сторони погодили, що датою видачі кредиту в сумі 5 000,00 грн є 18.09.2025. Дати платежу в період з 18.10.2025 по 13.09.2026 визначені почергово через кожні 30 днів. Усього сума платежів за вказаний період складе 21 515,00 грн, усього процентів за користування кредитом - 16 515,00 грн (а.с. 19-21).

Порядок надання фінансових послуг ТОВ «Авентус Україна» визначено Правилами надання коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (нова редакція), затвердженими наказом № 1148/ОД від 28 квітня 2025 року т.в.о. директора ТОВ «Авентус «Україна» ( а.с. 33-45).

Відповідно до інформації ТОВ «Авентус Україна» № 6681/26-Е від 26.05.2026, 18 вересня 2025 року було здійснено перерахування коштів у сумі 5 000,00 грн ОСОБА_1 за договором №9444202, номер транзакції - 56148956 ( а.с. 48-49).

Як видно з інформації ТОВ «Пейтек» №20260514-2.2 від 14.05.2026, відповідно до укладених договорів про організацію переказу грошових коштів: №190122-1 від 19.01.2022 та №04072024-3 від 04.07.2024, успішно перераховано кошти: 18.09.2025 о 20:16:06 на суму 5 000,00 грн, призначення платежу - зарахування на карту, маска картки НОМЕР_3 , виконання фінансових зобов`язань за договором № 944420-2 від 18.09.2025 (а.с. 46-47).

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260806/56569-БТ від 14.08.2026, яку суд отримав на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_7 був/є фінансовим номером телефону за платіжною карткою ( а.с. 124).

Відповідно до виписки про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 18.09.2025 по 23.09.2025, наявне зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн 18 вересня 2025 року ( а.с. 125-127).

13 травня 2026 року ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) уклали договір факторингу №13052026 , згідно з п.1.1. якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), неустойку (штраф, пеня),інші види нарахувань як відповідальність за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 62-71).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2.).

Згідно з п. 3.3. договору факторингу ціна продажу за договором - 3 286 193,20 грн.

На виконання умов договору факторингу №13052026 від 13.05.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Авентус Україна» у сумі 3 286 193,20 грн на підставі платіжної інструкції № 1184 від 26.05.2026 (а.с. 75).

13.05.2026 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Авентус Україна» підписали акт прийому -передачі реєстру боржників за договором факторингу №13052026 від 13.05.2026 (а.с. 74).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13052026 від 13.05.2026 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 9444202 щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 24 000,00 грн, з яких : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн - заборгованість за пенею, штрафом (а.с. 72-73).

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеної ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 9444202 від 18.09.2025 станом на 12.05.2026 становить 24 000,00 грн та складається із : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу ; 9 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн - заборгованість за пенею, штрафом ( а.с. 76-80).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 9444202 від 18.09.2025 боржника ОСОБА_1 , станом на 01.06.2026, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24 000,00 грн та складається із : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу ; 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн - заборгованість за пенею, штрафом (а.с. 81).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі ( частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Подібні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд встановив, що договір № 9444202 від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивач довів факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 18 вересня 2025 року договору № 9444202 про надання споживчого кредиту в електронній формі, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач не заперечує факту укладення зазначеного договору.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів за умовами укладеного договору № 9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025 позивач надав суду інформацію ТОВ «Авентус Україна» № 6681/26-Е від 26.05.2026 та інформацію ТОВ «Пейтек» №20260514-2.2 від 14.05.2026, згідно з якими 18.09.2025 о 20:16:06 було успішно перераховано кошти на суму 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу : виконання фінансових зобов`язань за договором № 944420-2 від 18.09.2025 (а.с. 46-47; 48-49).

Належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260806/56569-БТ від 14.08.2026, яку суд отримав на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_7 був/є фінансовим номером телефону за платіжною карткою ( а.с. 124). Саме цей номер телефону зазначений також у кредитному договорі.

Відповідно до виписки про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 18.09.2025 по 23.09.2025 наявне зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн 18.09.2025 ( а.с. 125-127).

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачу номеру телефону НОМЕР_7 чи ненадходження на нього смс-кодів, а також не отримання зазначених коштів.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.

Згідно з п.п. 14 п. 3 розділу І Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року за № 75 ( далі -Положення), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Відповідно до п. 59 розділу IV Положення регістром аналітичного та синтетичного обліку, зокрема, є клієнтські рахунки та виписки з них, які банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях.

За правилом п. 60 розділу IV цього Положення клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п.п. 62, 63 розділу IV Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій та може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Отже, банківські виписки по рахунку, що знаходиться в матеріалах справи, підтверджують видачу ОСОБА_1 кредитних коштів за укладеним договором № 9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025, а також підтверджують розмір заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що що позивач довів обставини щодо укладення 18 вересня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору № 9444202 про надання споживчого кредиту в електронній формі, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 5000,00 грн.

Факт отримання кредитних коштів відповідач не спростував, а визнання ним позовних вимог у цій частині підтверджує встановлені судом фактичні обставини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору № 9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою 1078 ЦК України, чинної на час укладення договору № 9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025 предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В обґрунтування заявлених вимог позивач на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025 надав: копію договору факторингу, укладеного 13 травня 2026 року ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» №13052026; копію платіжної інструкції № 1184 від 26.05.2026 про виконання умов договору факторингу №13052026 від 13.05.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та перерахування коштів на рахунок ТОВ «Авентус Україна»; копію акту прийому -передачі реєстру боржників за договором факторингу №13052026 від 13.05.2026 від 13.05.2026; копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13052026 від 13.05.2026, згідно з яким до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором №9444202 щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 24 000,00 грн, з яких : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу ; 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000 грн - заборгованість за пенею, штрафом ( а.с. 62-75).

Надана копія договору та витяг з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Авентус Україна» кредитним договором.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного ТОВ «Авентус Україна», вбачається. що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 9444202 від 18.09.2025 станом на 12.05.2026 становить 24 000,00 грн та складається із : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу ; 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000 грн - заборгованість за пенею, штрафом ( а.с. 76-80).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 9444202 від 18.09.2025 боржника ОСОБА_1 станом на 01.06.2026, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24 000,00 грн та складається із : 5 000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 10 000 грн - заборгованість за пенею, штрафом (а.с. 81).

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів за договором № 9444202 від 18.09.2025, то у позивача виникло обґрунтоване право на стягнення з відповідача вказаної заборгованості у заявленому позивачем розмірі в судовому порядку.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з викладених обставин, позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором №9444202 про надання споживчого кредиту від 18.09.2025 у розмірі 5 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд встановив, що адвокат адвокатського бюро «Тимошенко та партнери» Тимошенко Олександр Олександрович надавав позивачу ТОВ «ФК «Ейс» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010, ордера серія АІ №2115445 від 30.01.ж2026 (а.с. 54-55;82-84).

Пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 визначено, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток №1 до договору) (п. 3.3).

Гонорар сплачується шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на рахунок Адвокатського бюро (п. 3.7 договору).

25 травня 2026 року між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка О.О. та ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Міщенко А.І. укладено додаткову угоду №25771574533 до договору про надання правничої допомоги 20/01/26-01 від 20.01.2026, відповідно до п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів, по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відносно позичальника ОСОБА_1 , кредитний договір № 9444202 від 18.09.2025 (а.с. 84).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг ( який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги 20/01/26-01 від 20.01.2026), складеним 05 червня 2026 року між виконавцем адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та клієнтом ТОВ «ФК «Ейс», виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9444202 від 18.09.2025 - 2 години (вартість послуг 5 000,00 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, - 2 години (вартість послуг 1 000,00 грн); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, - 1 година (500,00 грн); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, - 1 година ( вартість послуг 500,00 грн), всього на суму 7000,00 грн (а.с. 85).

У попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на правову допомогу, наведеному у позовній заяві, зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу позивача становлять 7000,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив свою незгоду із сумою витрат на правову допомогу, вважав їх не співмірними.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 7000,00 грн, є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Вказані витрати є фактичними і неминучими, оскільки позивачу необхідна була правова допомога для звернення до суду з позовною заявою для захисту свого порушеного права.

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за подання в підсистемі «Електронний суд» позовної заяви сплатило судовий збір в сумі 2 662,40 грн згідно з платіжною інструкцією №53049 від 16 липня 2026 року, яка зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.1,2).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн.

Керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №9444202 про надання споживчого кредиту від 18 вересня 2025 року у розмірі 5 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вулиця Юрія Поправки, будинок №6, кабінет №13, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич