Постанова № 140618567, 05.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17151/26

Провадження № 3/369/8170/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Патієвича А.Б.

за участю секретаря Позднякової Я.О.,

прокурора Туржанської Л.О.,

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 5458 від 28.08.2026 року, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом відділу організаційного забезпечення діяльності апарату ради, виконавчого комітету та кадрової служби Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1 700-VІІ та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється його дія, в порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 46 даного Закону 27.03.2025 подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію за 2024 рік, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначила завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 1 900 850, 00 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор у судовому засіданні просила суд визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що Національне агентство з питань запобігання корупції, виявивши під час повної перевірки декларації за 2024 рік ознаки правопорушення, надало їй можливість подати достовірні відомості у строк з 27.07.2026 по 07.08.2026, чим вона скористалася та 07.08.2026 подала до Єдиного державного реєстру декларацій виправлену щорічну декларацію за 2024 рік. Однак 21.08.2026 її було викликано до Національної поліції України, Управління стратегічних розслідувань у Київській області, де вона пояснила, що кошти її чоловіка зберігалися у вигляді готівки в еквіваленті євро. Зазначила, що всі операції, пов`язані з нерухомим майном, починаючи з 2020 року, а саме відчуження майна, після здійснення відповідних угод супроводжувалися переведенням отриманих у гривні коштів у євро. Таким чином, здійснюючи операції з купівлі-продажу нерухомого майна у період з 18.05.2020 по 31.07.2024, її чоловік, за її словами, заощадив грошові кошти готівкою в розмірі 59 751,00 євро, переводячи їх із гривні в євро. Вказані кошти перебували особисто у її чоловіка, який їй про них не повідомляв. Водночас 31.07.2024 чоловік придбав нерухоме майно за 73 140,00 євро, у зв`язку з чим різниця між заощадженими коштами та вартістю придбаного нерухомого майна становила 13 389,00 євро. Зі слів чоловіка, зазначена різниця в грошових коштах була отримана ним від його родини як сімейний капітал (спадок від померлої бабусі). За її поясненнями, чоловік не називав їй суму готівкових коштів, які перебували у нього, оскільки всі фінансові операції він здійснював на власний розсуд та не повідомляв їй про них. На підтвердження цього зазначила, що 16.07.2024 надала своєму чоловікові нотаріально посвідчену згоду на купівлю та розпорядження будь-яким нерухомим та/або рухомим майном. Тому вважає, що в її діях відсутній умисел, оскільки вона не знала про наявність готівкових коштів у свого чоловіка, ніколи не користувалася цими коштами та не була присутня під час вчинення ним відповідних правочинів.

У судове засідання з`явився свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що, надаючи відомості своїй дружині, вважав, що немає суттєвої необхідності повідомляти їй повну інформацію щодо готівкових коштів, які належать особисто йому, та не очікував, що це може спричинити негативні наслідки для його дружини. Останній зазначив, що на той період і станом на теперішній час вони з дружиною перебувають у складних сімейних відносинах, а саме на етапі розлучення, у зв`язку з чим він вважає недоцільним повідомляти їй інформацію про належні йому особисті грошові кошти. Також ОСОБА_2 наголосив, що не надавав інформацію щодо належних йому особистих готівкових коштів, що мала би бути зазначена його дружиною в розділі 11 декларації про доходи за 2024 рік. При цьому дружина, не знала і не могла знати достовірної інформації про розмір його особистих грошових коштів, які перебували в нього в готівковій формі на момент подання нею декларації про доходи за 2024 рік, оскільки він не надавав їй достовірної інформації про свої доходи та наявні в нього грошові кошти. Також повідомив суду, що з цих же мотивів не називав і не бажав назвати суми доходів від угод купівлі-продажу земельних ділянок від 22.10.2024 (покупець ОСОБА_3 ) та від 28.10.2024 (покупець ОСОБА_4 ).

Суд, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів того, що в діях останньої вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Із протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 5458 від 28.08.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначила завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 1 900 850, 00 грн.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з урахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення вимог фінансового контролю такого, як подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Така ж позиція підтверджена і Київським апеляційним судом в постановах від 25.02.2019 року у справі № 761/34041/18, від 31.01.2018 року у справі № 752/15993/17, від 05.02.2018 року у справі

№ 758/8717/17.

Як встановлено у ході судового розгляду, у ОСОБА_1 не було умислу на подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки ОСОБА_1 не була обізнана з достовірним розміром особистих грошових коштів її чоловіка, що перебували у нього у готівковій формі, а відомості щодо їх розміру не могла зазначити у декларації через ненадання чоловіком такої інформації. При цьому ОСОБА_2 підтвердив, що не повідомляв дружині достовірної інформації про свої доходи та наявні в нього грошові кошти, вважаючи такі відомості особистими, а фінансовими операціями він розпоряджався самостійно. Таким чином, ОСОБА_1 , не маючи фактичної можливості перевірити достовірність повідомленої їй чоловіком інформації, добросовісно не зазначала у декларації розмір готівкових коштів, належних її чоловіку.

У своїх поясненнях суду ОСОБА_1 повідомила, що не знала про суму одержаних доходів чоловіком в результаті договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 22.10.2024 (дохід від ОСОБА_3 ) та від 28.10.2024 (дохід від ОСОБА_4 ).

При цьому у декларації за 2024 рік вона так і зазначила у п.п 10 і 11 розділу 11 цієї декларації, що член сім`ї (чоловік ОСОБА_2 ) не надав інформацію про розмір доходу.

Крім того, судом встановлено, що за даними Національного агентства з питань запобігання корупції, викладеними у довідці № 460/26, у п. 3.3 цієї довідки зазначено, що суб`єкт декларування зазначив відомості про отриманий членом сім?ї (чоловіком) у звітному періоді дохід від продажу нерухомого майна від третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а у полі щодо розміру отриманого доходу, скориставшись правом, визначеним ч. 7 ст. 46 Закону, обрав позначку «Член сім?ї не надав інформації». Під час перевірки було встановлено, що член сім?ї (чоловік) у межах звітного періоду здійснив відчуження належних йому земельних ділянок, відомості про які містяться у п.п. 1.2. 1.3 п. 1 цього розділу Довідки. Так, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2024 член сім?ї (чоловік) отримав дохід від ОСОБА_3 , у розмірі 2 787 000,00 грн, а від 28.10.2024 у розмірі 900 000,00 грн від ОСОБА_4 . Водночас суб?єкт декларування зазначає, що не брав безпосередньої участі у відповідних операціях купівлі-продажу та не володіє конкретною інформацією щодо них, оскільки член сім?ї (чоловік) самостійно здійснює свою діяльність та на власний розсуд розпоряджається наявними у активами без попереднього погодження.

У самій довідці вказано, що ці пояснення суб`єкта декларування враховані.

Відтак, достовірно не маючи даних про одержані чоловіком доходи в результаті договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 22.10.2024 (дохід від ОСОБА_3 ) та від 28.10.2024 (дохід від ОСОБА_4 ), ОСОБА_1 добросовісно вказала у відповідних пунктах, що член сім`ї не надав інформацію про розмір доходів. Доходи від цих договорів складали відповідно 2 787 000 грн та 900 000 грн (разом 3 687 000 грн), як встановлено Національним агентством з питань запобігання корупції.

Таким чином, сума доходів за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 22.10.2024 (дохід від ОСОБА_3 ) та від 28.10.2024 (дохід від ОСОБА_4 ) в розмірі 3 687 000 грн покривають від`ємне сальдо витрат, здійснених членом сім`ї чоловіком ОСОБА_2 . При цьому суд констатує, що в п.п. 10 і 11 розділу 11 декларації за 2024 рік ОСОБА_1 добросовісно вказала у відповідних пунктах, що член сім`ї не надав інформацію про розмір доходів, що було підтверджено в судовому засіданні, як самою ОСОБА_1 , так і її чоловіком.

За таких обставин судом не встановлено, що ОСОБА_1 усвідомлювала недостовірність зазначених у декларації відомостей, передбачала настання відповідних наслідків та бажала їх настання, тобто умислу на подання завідомо недостовірних відомостей.

Отже, у даному випадку відсутність у ОСОБА_1 умислу, направленого на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, свідчить про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб`єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 172-6, 245, 247, 251, 252, 278, 280 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 10 діб з моменту її винесення.

Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ