Рішення № 140617710, 15.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/1181/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військово-медичний клінічний центр Західного регіону про визнання протиправною бездіяльність,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 03.12.2023 по 03.04.2024 та 03.05.2024 по 13.05.2024 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за період з 06.04.2024 по 05.05.2024 перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я).

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 03.12.2023 по 03.04.2024 та з 03.05.2024 по 13.05.2024 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за період з 06.04.2024 по 05.05.2024 перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , під час якої 03.12.2023 отримав тяжку травму, пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою про обставини травми від 26.12.2023 № 918, виданою відповідачем, свідоцтвом про хворобу № 5987 від 17.07.2024 та довідками військово-лікарської комісії. У зв`язку з отриманою травмою позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у періоди з 03.12.2023 по 03.04.2024 та з 03.05.2024 по 13.05.2024, а також у відпустці для лікування за станом здоров`я з 06.04.2024 по 05.05.2024. Проте відповідач не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн на місяць за вказані періоди. Позивач наголошує, що про порушення свого права дізнався лише 26.10.2025 після отримання відповіді на адвокатський запит разом із копією грошового атестата, відтак строк звернення до адміністративного суду пропущений не був з огляду на правові висновки Верховного Суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 26.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 09.03.2026 вирішено клопотання відповідача з питань залишення позову без розгляду.

Ухвалою судді від 09.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військово-медичний клінічний центр Західного регіону.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 10544 від 10.02.2026), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що позивач пропустив встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду, оскільки грошове забезпечення виплачується щомісячно, а зі списків особового складу військової частини позивач виключений 23.09.2024 і на цей час мав знати про проведені з ним розрахунки. Щодо суті вимог відповідач зазначив, що травма отримана позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі селища Панютине, яке не належало до району ведення воєнних (бойових) дій, тому дорожньо-транспортна пригода не може автоматично ототожнюватися з пораненням, отриманим під час безпосередньої участі у бойових діях. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 12505 від 17.02.2026) у якій спростовує доводи наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та з 09.01.2023 по 23.09.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини від 04.04.2024 та витягом із наказу командира частини від 23.09.2024 № 271 про виключення зі списків особового складу за станом здоров`я.

03.12.2023 під час несення служби в районі населеного пункту Панютине Харківської області позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження.

Згідно з довідкою про обставини травми від 26.12.2023 № 918, складеною та підписаною командиром Військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійно-рвану рану потиличної ділянки зліва за обставин «при захисті Батьківщини», при цьому фактів правопорушень, алкогольного сп`яніння або навмисного заподіяння собі шкоди не встановлено.

Відповідно до медичних документів позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (м. Харків), КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1», Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (м. Львів) та КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» безперервно у період з 03.12.2023 по 03.04.2024, а в подальшому проходив стаціонарне лікування у ВМКЦ Західного регіону у період з 03.05.2024 по 13.05.2024.

Також судом встановлено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії ВМКЦ Західного регіону від 02.04.2024 № 3377 травма позивача від 03.12.2023 пов`язана із захистом Батьківщини, комісія встановила потребу у відпустці для лікування після травми строком на 30 днів. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 № 97 позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 06.04.2024 по 05.05.2024.

Відповідно до свідоцтва про хворобу Госпітальної військово-лікарської комісії ВМКЦ Західного регіону від 17.07.2024 № 5987 та довідки ВЛК від 19.06.2024 № 5035 позивачу встановлено заключні діагнози наслідків закритої черепно-мозкової травми тяжкого ступеня, забою головного мозку, крововиливу, перелому С2 хребця, забою спинного мозку, краніодефектів після трепанацій лобних ділянок тощо, та визначено формулювання причинного зв`язку: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», а також визначено, що згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370) дана травма відноситься до тяжких, позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 012968 від 04.12.2024 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

29.10.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату додаткової винагороди за час стаціонарного лікування та відпустки після отриманої травми, на яку листом від 04.11.2025 № 3-38/5/18073 військова частина повідомила про опрацювання документів службами та передачу до медичної роти, однак станом на час вирішення спору нарахування та виплата додаткової винагороди за вказані періоди проведена не була.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача, вважаючи, що підстави для позбавлення його права на отримання спірної винагороди протиправними, він звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне положення викладено і в п. 1. ч. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XIІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.

На затвердження вказаних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова КМУ № 168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).

Відповідно до п.5 Окремого доручення, виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини.

Пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Змістом п.8 Окремого доручення визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі- Порядок №260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Порядок №260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233 та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок №260).

За змістом п. 8 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Згідно з п. 9 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до п. 10 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем (п. 11 розділу XXXIV Порядку №260).

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що отримана позивачем травма не дає права на додаткову винагороду через те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася не під час безпосереднього ведення бойових дій.

Норма пункту 1-2 Постанови № 168 та пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 для категорії військовослужбовців Збройних Сил України визначає вичерпну умову причинного зв`язку травми «пов`язана із захистом Батьківщини», і не ставить виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в залежність від виконання бойового завдання саме на лінії безпосереднього зіткнення.

Сам відповідач видав довідку від 26.12.2023 № 918 про обставини травми з імперативною вказівкою про обставини «при захисті Батьківщини», і ця довідка є чинною та не скасовувалася.

Більше того, свідоцтвом про хворобу ВЛК № 5987 від 17.07.2024 підтверджено як причинний зв`язок із захистом Батьківщини, так і віднесення травми за Класифікатором до тяжких, що надає позивачу безумовне право на отримання винагороди і за час відпустки для лікування.

Надана відповідачем довідка про доходи спростовує факт виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за спірні місяці (грудень 2023 року травень 2024 року), оскільки за грудень 2023 року виплачено лише 1935,48 грн (за три дні служби до моменту госпіталізації), а з січня по травень 2024 року нарахування додаткової винагороди становить 0,00 грн.

Таким чином, військова частина протиправно допустила бездіяльність щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування та відпустки для лікування після тяжкої травми, внаслідок чого порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд зазначає, що визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати й виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці є ефективним заходом для відновлення прав позивача відповідно до вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд вказує таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «»Крижановський та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 19.12.2023 року.

Договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 19.12.2023 було укладено в інтересах ОСОБА_1 його донькою ОСОБА_2 . Оскільки договір було укладено в інтересах у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 станом на 19.12.2023 через стан свого здоров`я не міг самостійно підписати договір у подальшому було укладено Додаткову угоду №1 від 15.04.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 19.12.2023 згідно якої ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився зі змістом Договору, згодний з його змістом та не заперечує проти нього.

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 05.08.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 19.12.2023 визначено, що відповідно до даної додаткової угоди Адвокатське об`єднання та Клієнт погодились визначити, що вартість правової допомоги складається з гонорару, що надається Адвокатським об`єднанням Клієнту в межах Договору про надання правничої допомоги №б/н від « 19» грудня 2023 року у наступному порядку.

Вартість правової допомоги (гонорар) у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень, сплачується Клієнтом, в незалежності від досягнутого результату, за:

- за збирання доказів для підготовки позовної заяви до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

- підготовку зазначеної позовної заяви;

- подання зазначеної позовної заяви до суду першої інстанції;

- супроводження справи щодо розгляду позовної заяви в суді першої інстанції.

Зазначений гонорар у даному пункті може бути внесений частинами та вноситься Клієнтом не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів після ухвалення судом першої інстанції остаточного рішення по суті справи.

Згідно Додаткової угоди №5 від 19.01.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 19.12.2023, сторони погодили внести зміни до Додаткової угоди №4 від 05.08.2025 До Договору №б/н від « 19» грудня 2023 року про надання правничої допомоги та викласти пункт 1.1 Додаткової угоди №4 від 05.08.2025 в наступній редакції: « 1.1. Вартість правової допомоги (гонорар) у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень, сплачується Клієнтом, в незалежності від досягнутого результату, за:

- за збирання доказів для підготовки позовної заяви до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (позовні вимоги: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 03.12.2023 по 03.04.2024 та з 03.05.2024 по 13.05.2024 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за період з 06.04.2024 по 05.05.2024 перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я). Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 03.12.2023 по 03.04.2024 та з 03.05.2024 по 13.05.2024 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за період з 06.04.2024 по 05.05.2024 перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я)»;

- підготовку зазначеної позовної заяви;- подання зазначеної позовної заяви до суду першої інстанції;

- супроводження справи щодо розгляду позовної заяви в суді першої інстанції.

Необхідно звернути увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.

Щодо цього суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 139, 243-246, 255, 293 КАС України суд

у х в а л и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди з 03.12.2023 по 03.04.2024 та з 03.05.2024 по 13.05.2024, а також за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров`я у період з 06.04.2024 по 05.05.2024.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за періоди з 03 грудня 2023 року по 03 квітня 2024 року та з 03 травня 2024 року по 13 травня 2024 року, а також за період перебування у відпустці для лікування за станом здоров`я з 06 квітня 2024 року по 05 травня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисяч) гривень 00 копійок.

5. У задоволенні решти вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна