Рішення № 140617146, 02.10.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1819/25

Провадження №2/283/81/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 509165-КС-003 від 22.10.2024 року в розмірі 69409 гривень 20 копійок, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 21420 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 29929 гривень 20 копійок;

- заборгованості по штрафах в розмірі 14000 гривень;

- заборгованість про прострочених платежів за комісією в розмірі 4060 гривень.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вважаючи позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» необґрунтованими та недоведеними. Зазначав, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення відповідачем кредитного договору № 509165-КС-003 від 22.10.2024, зокрема підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором, акцептування оферти та ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитування.

Також представник наголошував на відсутності належних первинних документів, які підтверджують фактичне перерахування кредитних коштів відповідачу та розмір заявленої заборгованості. Вказував, що нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним, а вимоги про стягнення штрафних санкцій та інших платежів за прострочення суперечать законодавству, чинному в період воєнного стану.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у відповіді на відзив не погодився із запереченнями представника відповідача та наполягав на обґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що 22.10.2024 між сторонами укладено кредитний договір № 509165-КС-003 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, а відповідач прийняла пропозицію укласти договір і підписала його одноразовим ідентифікатором UA-8799, надісланим на зазначений нею номер телефону.

Позивач стверджував, що надані до позовної заяви договір, анкета клієнта та візуальна форма послідовності дій у системі підтверджують укладення договору, ідентифікацію позичальника та погодження нею умов кредитування. На обґрунтування своєї позиції посилався на положення ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг», а також на судову практику щодо правомірності укладення кредитних договорів в електронній формі.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що шляхом обміну електронними повідомленнями відповідач прийняв пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на укладення кредитного договору і внаслідок цього 22.10.2024 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 509165-КС-003 (а.с. 18-40).

За умовами даного кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 28000 гривень строком на 24 тижні з 22.10.2024 року по 08.04.2025 року, а ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

Процентна ставка за користування кредитом становить 1% за день користування кредитом.

Комісія за видачу кредиту становить 5600 гривень.

Кредит, проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту сплачуються згідно графіка платежів, який викладений в підпункті 4.2.2. договору.

У разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 (один) процент від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення отриманого Кредиту здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день після закінчення строку кредитування до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

У разі не здійснення сплати Процентів та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу додаткових грошових коштів у Кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % (Тридцять дві цілих нуль сотих процентів) від розміру простроченої заборгованості , який визначається відповідно до умов, описаних нижче.

Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання згідно з графіком платежів, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати чергового платежу згідно з графіком, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф. Складові простроченої заборгованості, на яку нараховується штраф: сума прострочених Процентів, сума простроченої Комісії за користування Кредитом, сума Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів, суму простроченого Кредиту, що не були оплачені в дати, які передбачені до сплати у відповідному періоді користування Кредитом графіком платежів (і не нараховується на суми простроченої заборгованості у попередніх періодах і на суми будь-яких штрафів).

Нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань здійснюється на станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, на наступну суму заборгованості: якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є більшим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів штраф нараховується на суму платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів; якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів штраф нараховується на залишок простроченої заборгованості за Договором (при цьому, якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим ніж 100 (сто) гривень штраф не нараховується).

У випадку погашення Позичальником простроченої заборгованості за Договором у повному обсязі до 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань не здійснюється.

Сукупна сума штрафів, нарахованих за кожен факт порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 .

Кредитні кошти в розмірі 28000 гривень були перераховані відповідачу 22.10.2024 року на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 53) та випискою АТ комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 168-169).

Документи на укладення кредитного договору підписані відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Враховуючи наведене між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки, комісії, строку кредитування та інше.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 12-13), заборгованість відповідача за кредитним договором становить 69409 гривень 20 копійок, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 21420 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 29929 гривень 20 копійок;

- заборгованості по штрафах в розмірі 14000 гривень;

- заборгованості з комісії за надання кредиту в розмірі 4060 гривень.

Розмір заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом розрахований відповідно до умов кредитного договору. Доказів сплати кредиту та процентів відповідач не надала.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по штрафах в розмірі 14000 гривень, суд враховує, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин суд відмовляє у стягненні заборгованості по штрафах в розмірі 14000 гривень.

Щодо заявленої позивачем до стягнення комісії в розмірі 4060 гривень за видачу кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, сама по собі назва платежу як «комісія за видачу кредиту» не є достатньою підставою для її стягнення. Такий платіж має бути пов`язаний із конкретною додатковою чи супутньою послугою кредитодавця, яка фактично надається позичальнику понад безпосереднє надання кредитних коштів.

Як установлено судом, позивачем не конкретизовано, які саме додаткові чи супутні послуги надавалися відповідачу за плату у вигляді комісії за видачу кредиту, а також не надано доказів фактичного надання таких послуг. Сама по собі видача кредиту в межах виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків не підтверджує надання позичальнику окремої платної послуги.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом в ухвалі від 06 лютого 2025 року у справі № 462/2826/24, якою погоджено висновок судів попередніх інстанцій про нікчемність положень кредитного договору щодо сплати комісії у зв`язку з тим, що кредитодавцем не було зазначено та не надано доказів наявності переліку додаткових і супутніх послуг, за які встановлено відповідну плату, а також доказів погодження таких послуг із позичальником. Верховний Суд зазначив, що за відсутності такого переліку та доказів фактичного надання відповідних послуг умова кредитного договору про сплату комісії не створює для споживача обов`язку щодо її сплати.

Установивши, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору комісію за видачу кредиту визначено без зазначення конкретної додаткової чи супутньої послуги, за надання якої така комісія справляється, та позивачем не доведено фактичного надання відповідачу будь-якої окремої послуги, яка б виходила за межі безпосереднього надання кредитних коштів чи обслуговування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зазначеної комісії.

За таких обставин положення кредитного договору в частині встановлення обов`язку відповідача сплачувати комісію за видачу кредиту не підлягають застосуванню як такі, що суперечать імперативним положенням законодавства про споживче кредитування та обмежують права споживача. Відповідно, заявлена позивачем сума комісії не може бути включена до складу заборгованості, що підлягає стягненню.

У зв?язку з цим суд також відмовляє позивачу у стягненні комісії за видачу кредиту в розмірі 4060 гривень.

За таких обставин стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 509165-КС-003 від 22.10.2024 року в розмірі 51349 гривень 20 копійок, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 21420 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 29929 гривень 20 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 509165-КС-003 від 22.10.2024 року в розмірі в розмірі 51349 гривень 20 копійок, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 21420 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 29929 гривень 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 1792 гривні 09 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411).

Відповідач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко