Рішення № 140617053, 14.10.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3570/26

Провадження № 2/279/2506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/3570/26 за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", в інтересах якого діє представник Донцова Є.О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.11.2019 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001458789701, на підставі якого відповідачу було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 10000 грн., який пізніше було збільшено до 29999,36 грн.

Aкціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином та довготривалий строк не виконує. Станом на 19.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 46762,26 грн, з яких: 29999,36 грн - заборгованість за кредитом; 16762,90 грн - заборгованість за процентами.

Позивач направляв відповідачу письмові вимоги (повідомлення) за адресою місця проживання, зазначеною нею в анкеті на отримання кредиту. Однак у встановлений строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, не реагує на вимоги позивача та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 46762,26 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у встановлений строк правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань, що стосуються розгляду справи, до суду не подала.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 стала клієнтом AT "Перший Український Міжнародний Банк" підписавши власноруч у відділенні банку заяву № 2001458789701 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

У заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 10000 грн.

Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" було відкрито відповідачу картковий рахунок та видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у сумі 10000 грн, з річною відсотковою ставкою у розмірі 47,88 % річних. Строк дії кредитного ліміту - 12 місяців. Зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку миттєвого випуску, маска картки № НОМЕР_1 . Сторони погодили умови надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін).

У подальшому кредитний ліміт неодноразово збільшувався, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту.

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

З долучених до матеріалів справи виписок по особовому рахунку вбачається, що відповідач вчиняла операції, користувалася кредитними коштами, здійснювала періодичне поповнення картки, тим самим повертала використану суму кредиту та сплачувала відсотки за його користування. Однак у подальшому відповідач припинила своєчасно та в належному розмірі, згідно з умовами договору та затвердженими графіками, повертати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 19.03.2026 року, за розрахунком позивача, становить 46762,26 грн, з яких: 29999,36 грн - заборгованість за кредитом та 16762,90 грн - заборгованість за процентами.

Факт укладення кредитного договору, відкриття карткового рахунку та отримання кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом відповідачем не заперечується. Правильність нарахування заборгованості станом на час розгляду справи судом перевірена, відповідачем не оспорена та не спростована. Відповідач також не була позбавлена можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Предметом позову є захист порушеного права АТ "Перший Український Міжнародний Банк", яке полягає у невиконанні відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором, шляхом стягнення з останньої заборгованості за ним. Договір укладено в письмовій формі та підписано відповідачем власноруч у відділенні банку. Факт укладення та підписання кредитного договору відповідач не заперечує.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що АТ "Перший Український Міжнародний Банк" прийняті на себе зобов`язання виконало своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується наявними у справі доказами, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим допустила істотне порушення умов кредитного договору. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не подала.

Кредитний договір (окремі умови договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Принцип свободи договору та обов`язковості його виконання закріплені ст. 627, 629 ЦК України.

Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд доходить висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася їх виконувати.

В матеріалах справи відсутні та суду не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Станом на день розгляду справи будь-які докази, що підтверджували б повне або часткове виконання відповідачем умов договору, у матеріалах справи також відсутні.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач, уклавши з банком кредитний договір, користуючись наданими їй кредитними коштами та достовірно знаючи про умови кредитування, про що свідчать її підпис в заяві про приєднання до ДКБО та паспорті споживчого кредиту, порушила умови кредитного договору.

Враховуючи, що відповідач порушила право позивача на належне виконання умов договору, у результаті чого кредитна заборгованість не була погашена добровільно, вимоги позивача щодо стягнення суми (тіла) кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 2001458789701 від 21.11.2019 року в сумі 46762,26 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" за кредитним договором № 2001458789701 від 21.11.2019 року в сумі 46762,26 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, а всього: 49424,66 грн (Сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 66 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", місце знаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ