Рішення № 140615828, 14.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/24220/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ПП «Будпостач» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 02.06.2026 № 26UA10000000114-KT та про коригування митної вартості від 04.06.2026 №UA100180/2026/000038/1.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-IX та Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543, імпортовані тенти класифікуються у товарній позиції 3926.

Крім цього, відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості. Також, відповідач взяв за джерело інформації для коригування митної вартості декларацію, у якій декларант самостійно скоригував митну вартість, а тому така митна декларація не може бути джерелом інформації для визначення митної вартості в інших поставках.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ньому доводи та аргументи необґрунтовані, безпідставні, суперечать нормам митного законодавства.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією K-TARP VINA CO.,LTD (В`єтнам) (далі в т.ч. продавець, виробник) 08.06.2023 було укладено прямий контракт №1543.

Відповідно до контракту продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує будівельні та оздоблювальні матеріали, гідро-пароізоляцію, тарпаулін, тенти (пункт 1.1. контракту).

Найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід`ємною частиною даного контракту (пункт 1.2. контракту).

Сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України (пункт 3.1. контракту).

Продавець зобов`язаний забезпечити належне пакування товару, що забезпечує збереження товару на весь період його перевезення, обробки, перевантаження, зберігання (пункт 3.8.1. контракту).

Загальна сума контракту становить 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США (пункт 5.1. контракту).

Платежі за цим Контрактом здійснюються у доларах США. Платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця, вказаний в даному Ккнтракті (пункти 5.2., 5.3. контракту).

Для організації перевезення товарів до України позивач 24.02.2020 уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі в т.ч. експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

Також для перевезення товарів позивач 14.02.2022уклав з компанією «Maersk» (Данія) (далі в т. ч. перевізник) договір перевезення зовнішньоторговельних вантажів №UA00072649.

Продавець 15.09.2025 надав позивачу комерційну пропозицію на суму 134 784,99 доларів США та прайс-лист щодо ціни товарів тенти торговельної марки X-TREME на умовах поставки FOB порт HAIPHONG В`єтнаму згідно з правилами Інкотермс 2020.

Продавець 16.09.2025 надав позивачу проформу інвойс № 25368S126 на суму 134 784,99 доларів США для оплати товарів тенти торговельної марки X-TREME на умовах передоплати та на умовах поставки FOB порт HAI PHONG або інший порт В`єтнаму згідно з правилами Інкотермс 2020.

На підставі контракту від 08.06.2023 №1543 позивач 24.09.2025 платіжним дорученням №408 перерахував продавцю як передоплату кошти за товари будівельні матеріали в розмірі 26 957,00 доларів США.

Виробник та продавець товарів 15.01.2026 направив до позивача листа, в якому вказав, що тенти він виготовляє за однаковою технологією. Тенти відрізняються лише розмірами, кольором та щільністю.

Продавець товарів 16.01.2026 направив до позивача заяву про те, що тентова тканина має три шари: внутрішній шар ткане полотно, виготовлене з поліетилену високої щільності; зовнішні шари виготовлені з поліетилену низької щільності.

Продавець 13.02.2026 на підставі контракту та проформи інвойсу надав позивачу комерційний інвойс №25368S126-4 на відвантаження товарів тенти торговельної марки X-TREME походженням із В`єтнаму за ціною 33 976,56 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт HAI PHONG або інший порт В`єтнаму згідно з правилами Інкотермс 2020, а також пакувальний аркуш до комерційного інвойсу про відвантаження товарів тенти торговельної марки X-TREME.

Для вивезення товарів із В`єтнаму до України митними органами В`єтнаму 13.02.2026 була оформлена митна декларація №308259234310 за ціною 33 976,56 доларів США, що співпадає з ціною товарів у комерційному інвойсі.

На підставі контракту від 08.06.2023 №1543 позивач 01.04.2026 платіжним дорученням №174 перерахував продавцю як передоплату кошти за товари будівельні матеріали в розмірі 27 205,12 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 54 162,12 доларів США.

Продавець 03.04.2026 передав товари перевізнику для доставки із В`єтнаму до порту Гданська у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU189313.

Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 68 221,00 грн. з перевезення товарів морським транспортом із В`єтнаму до порту Гданська у Польщі експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 05.04.2026 виписав рахунок фактуру №5653634616.

Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 2 361,46 доларів США з оформлення документації, операційні послуги терміналу у Гданську (Польща) та перевезення товарів залізничним транспортом до України перевізник компанія «Maersk» (Данія) 05.04.2026 виписала інвойс № 5653634615.

Для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 15.04.2026 виписав довідку про транспортні витрати №17. У довідці зазначено вартість послуг транспортування товарів за межами території України в розмірі 68 221,00 грн., а також 1 811,46 доларів США.

На підставі залізничної накладної УМВС від 14.04.2026 №00003123 товари залізничним транспортом були доставлені з порту Гданська (Польща) до залізничної станції Київ-Ліски, де розміщений підрозділ Київської митниці.

Позивач 04.05.2026 подав відповідачу митну декларацію №26UA100180204612U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 33 976,56 доларів США.

У графі 33 митної декларації позивач зазначив код товару 3926909790, який передбачає ставку мита 0%, та заявив до сплати митні платежі: ПДВ 327 955,35 грн.

До митної декларації №26UA100180204612U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації.

Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA100180/2026/000267, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 08.06.2023 №1543 між позивачем та компанією K-TARP VINA CO.,LTD (В`єтнам);

- Комерційну пропозицію продавця від 15.09.2025 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт HAIPHONG (В`єтнам) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- Прайс-лист продавця від 15.09.2025 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт HAIPHONG (В`єтнам) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- Проформу інвойс продавця від 16.09.2025 № 25368S126 на загальну суму 134 784,99 доларів США, на умовах передоплати та на умовах поставки FOB порт HAI PHONG (В`єтнам) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- Комерційний інвойс від 13.02.2026 №25368S126-4 за ціною 33 976,56 доларів США на відвантаження товарів походженням із В`єтнаму на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт HAI PHONG (В`єтнам) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- Пакувальний лист до комерційного інвойсу від 13.02.2026 №25368S126-4 про відвантаження товарів у чотирьох контейнерах;

- Митну декларацію В`єтнаму від 13.02.2026 №308259234310 за ціною 33 976,56 доларів США;

- Платіжну інструкцію від 24.09.2025 №408 про оплату товарів;

- Платіжну інструкцію від 01.04.2026 №174 про оплату товарів;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 про перевезення товарів між позивачем та перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 03.04.2026 № APU189313 про передачу товарів перевізнику;

- Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 05.04.2026 №5653634616 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 05.04.2026 № 5653634615 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 15.04.2026 №17;

- Залізничну накладну УМВС від 14.04.2026 №00003123 про доставку товарів залізничним транспортом від порту Гданська у Польщі до залізничної станції Бориспіль у Київській області;

- Лист продавця та виробника товарів від 15.01.2026 про характеристики товарів;

- Лист виробника товарів від 16.01.2026 про виробництво та характеристики товарів;

- Декларацію про походження товарів з В`єтнаму від 13.02.2026;

- Декларацію митної вартості.

Також позивач додав до митної декларації три рішення Черкаської митниці за 2024 рік про визначення коду УКТЗЕД ідентичного товару тенти цього ж виробника та продавця компанії K-TARP VINA CO.,LTD (В`єтнам), у якому митний орган класифікував такі товари за тим же кодом 6306190000, що передбачає пільгову та повну ставку мита 12%.

Крім того, позивач до митної декларації додав рішення Київського окружного адміністративного суду та постанови і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у справах №320/29069/24, №320/41603/24, №320/45902/24.

Вказаними рішеннями суду були визнані протиправними та скасовані рішення Черкаської митниці щодо класифікації ідентичних товарів тенти за кодом УКТЗЕД 6306190000 та коригування митної вартості цих же товарів, що імпортувалися позивачем.

Також , позивач до митної декларації додав висновки відомчої Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 19.04.2024 № 142000-3104 0142, від 17.05.2024 № 142000-3104 0180, від 18.11.2022 № 142000-3400-0137 про дослідження ідентичних вказаних товарів, що імпортувалися позивачем.

Київська митниця 05.05.2026 відібрала зразки тентів і направила у Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби для дослідження.

З метою уникнення простою транспортних засобів з товаром під час проведення дослідження товарів, позивач 11.05.2026 заявив товари за тимчасовою митною декларацією №26UA100180204837U9.

На виконання вимог ч. 3 ст. 260 МК України про те, що для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар, позивач за погодженням із митницею заявив товари за кодом 6306190000, що передбачає ставку мита 12%. Відповідач здійснив митне оформлення товарів за вказаною тимчасовою декларацією.

Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби 27.05.2026 склала висновок №1420003104-0090 про результати дослідження товарів.

Київська митниця 02.06.2026 прийняла рішення щодо класифікації товарів №26UA10000000114-KT, яким класифікувала імпортовані ПП «Будпостач» товари як тенти універсальні за кодом УКТЗЕД 6306 1900 00, що передбачає пільгову ставку мита 12%.

Київська митниця 02.06.2026 виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100180/2026/000267, згідно з якою відмовлено у випуску товарів по митній декларацію від 04.05.2026 №26UA100180204612U0 .

Позивач 03.06.2026 подав відповідачу додаткову митну декларацію №26UA100180205863U0 для митного оформлення товарів за визначеним відповідачем кодом УКТЗЕД 6306190000.

Відповідач 03.06.2026 направив до декларанта електронне повідомлення №1210728, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

Позивач 03.06.2026 повідомив відповідача, що разом з митною декларацією подані всі документи, визначені ст. 53 МК України.

При цьому позивач звернув увагу, що ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, він не укладав, а тому не може надати митному органу.

Також, позивач відмітив, що відповідач не вказав в електронному повідомленні які обставини повинні підтвердити чи спростувати витребувані документи, а також не витребував документи, неподання яких стало підставою для коригування митної вартості.

Київська митниця 04.06.2026 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2026/000038/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом, (метод 2г') передбаченим ст. 64 МК України, на рівні 2,92 доларів США/кг, джерело інформації митна декларація від 08.01.2026 №UA305160/2026/000198 (26UA305160000198U2).

Київська митниця 04.06.2026 виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100180/2026/000279, згідно з якою відмовлено у випуску товарів по митній декларацію від 03.06.2026 №26UA100180205863U0.

З врахуванням визначеного коду товару та визначеної відповідачем митної вартості позивач 04.06.2026 заявив товари за додатковою митною декларацією №26UA100180205923U9, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 351 699,77 грн., ПДВ на 328 550,88 грн., всього на суму 680 250,65 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України (ч. 1 ст. 67 МК України).

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ч. 2 ст. 67 МК України).

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду (ч. 3 ст. 67 МК України).

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків) (ч. 4 ст. 67 МК України).

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 68 МК України).

Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД (ч. 1 ст. 69 МК України).

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (ч. 2 ст. 69 МК України).

На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них (ч. 3 ст. 69 МК України).

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (ч. 4 ст. 69 МК України).

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД (ч. 5 ст. 69 МК України).

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Наявність рішення митних органів щодо класифікації товарів не є підставою для відмови у прийнятті рішення щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів.

У разі якщо рішення щодо класифікації товарів суперечить рішенню щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів щодо товарів з ідентичними характеристиками, рішення щодо класифікації товарів підлягає скасуванню. У такому разі рішення щодо класифікації товарів втрачає чинність з моменту набрання чинності рішенням щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів, а підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування рішення щодо класифікації товарів з моменту його прийняття до моменту його скасування (ч. 7 ст. 69 МК України).

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (ч. 8 ст. 69 МК України).

Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 №2697-IX встановлюється Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Законом №2697-IX у ст. 2 визначено, що ставки ввізного мита можуть встановлюватися або змінюватися виключно законами про внесення змін до Митного тарифу України.

Митним тарифом України встановлено, що якщо в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Митним тарифом України визначені основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, згідно з якими класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом із цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Суд враховує, що 05.05.2026 Київська митниця актом відбору зразків товарів відібрала зразки тентів і направила у Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби для дослідження. 27.05.2026 Спеціалізована лабораторія склала висновок №1420003104-0090 про результати дослідження товарів.

Згідно з пунктом 3 розділу 11 висновку (результати дослідження (аналізу, експертизи) встановлено: Зразки товарів представляють собою готові вироби у вигляді полотна прямокутної форми, що має загнуті та запаяні краї. Вздовж згину (всередині) проходить скручена полімерна стрічка. По периметру виробів, на загнутих краях, через певні проміжки розміщені металеві кільця (люверси).

При розгляді поверхні зразків неозброєним оком добре видно структуру текстильного матеріалу, а також точки перетину ниток основи і утоку.

Полотна зразків складаються з трьох суцільно з`єднаних між собою шарів: 1 шар суцільна напівпрозора плівка; 2 шар - тканина полотняного переплетення, виготовлена з стрічкових ниток шириною 2-4 мм; 3 шар - суцільна напівпрозора плівка. Шари 1 та 3 повністю покривають шар 2.

ІЧ-спектори усіх шарів зразку містять смуги поглинання характерні для поліетилену, інших добавок та/або домішок.

Висновки відомчої Спеціалізованої лабораторії підтвердили відомості у заяві виробника товарів від 16.01.2026, що надавалася відповідачу, про те, що тенти виготовлені з поліетилену. Так виробник у заяві стверджує, що тентова тканина має три шари: внутрішній шар - ткане полотно, виготовлене з поліетилену високої щільності; зовнішні шари виготовлені з поліетилену низької щільності.

Відповідач у висновку спірного рішення про визначення коду товару №26UA10000000114-KT також підтвердив, що тенти є виробами з поліетилену. Так, відповідач у висновку рішення вказав, що товаром є готові пласкі вироби у вигляді полотен прямокутної форми; полотно виробів складається з трьох суцільно з`єднаних між собою шарів та представляє собою текстильний матеріал виготовлений з стрічкових ниток на основі поліетилену (ширина стрічкової нитки 2-4 мм) (2 шар) в сполученні з полімерним (плівка на основі поліетилену) (1 та 3 шар); неозброєним оком добре видно структуру тестильного матеріалу; краї загнуті та запаяні, вздовж згину (всередині) проходить скручена полімерна стрічка, по периметру виробу, на загнутих краях, через певні проміжки розміщені металеві кільця (люверси).

Отже, висновок про те, що тенти є виробами з поліетилену та що неозброєним оком добре видно структуру текстильного матеріалу підтверджено виробником цього товару, результатами дослідження відомчої Спеціалізованої лабораторії Держмитслужби, а також відповідачем у розділі 6 (висновки) рішення щодо класифікації товарів.

Декларант у митній декларації від 04.05.2026 №26UA100180204612U0 у графі 33 зазначив код товару 3926909790, який передбачає ставку мита 0%.

Згідно з Законом України «Про Митний тариф України» до групи 39 включаються товари: «Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них»;

До товарної позиції 3926 (перші чотири знаки) включаються товари: «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914»;

Відповідно до Закону № 2697-IX у товарній позиції 3901 класифікуються Полімери етилену в первинних формах.

Отже, полімери етилену (поліетилен) в УКТЗЕД є пластмасою.

Таким чином, у товарній позиції 3926 класифікуються Інші вироби з пластмас, тобто вироби з поліетилену.

Суд враховує основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, згідно з якими назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною в постанові від 10.12.2019 у справі №140/456/19, адміністративне провадження №К/9901/29758/19, визначено: « 17. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

18. Номенклатура товарів визначається як за кодом УКТЗЕД так і за текстовим описом відповідних товарів та/або найменуванням. Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп; для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються.

19. При вирішенні спорів даної категорії справ, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень».

Київська митниця прийняла рішення щодо класифікації товарів від 02.06.2026 №26UA10000000114-KT, яким класифікувала імпортовані ПП «Будпостач» товари як тенти універсальні за кодом УКТЗЕД 6306 1900 00, що передбачає пільгову ставку мита 12%.

Стосовно класифікації тентів у групі 63, у товарній позиції 6306, суд наголошує, що група 63 Законом № 2697-IX включена у розділ XI «Текстильні матеріали та текстильні вироби».

Законом № 2697-IX у примітці 1 (h) до розділу XI, визначено: «до цього розділу не включаються: тканини, трикотажні полотна, повсть або неткані матеріали, просочені, покриті чи дубльовані пластмасою, або вироби з них (група 39)».

Отже, Законом № 2697-IX визначено, що вироби з пластмаси (поліетилену) не включаються до розділу XI, а отже до групи 63 та товарної позиції 6306, а включаються у групу 39.

Також суд звертає увагу, що Законом № 2697-IX у примітці 2 до групи 59 зазначено: «2. До товарної позиції 5903 включаються:

(a) текстильні матеріали, просочені, покриті або дубльовані пластмасами, будь-якої питомої ваги чи будь-якої природи пластмас (щільні або пористі), за винятком:

(1) матеріалів, у яких просочення або покриття не сприймається неозброєним оком (зазвичай групи 50-55, 58 або 60); при цьому не береться до уваги будь-яка подальша зміна кольору;

(3) виробів, у яких текстильний матеріал повністю покритий пластмасою з обох боків, за умови, що таке покриття сприймається неозброєним оком, при цьому не береться до уваги будь-яка подальша зміна кольору (група 39)».

Отже, ознака товару «виріб текстильного матеріалу, що повністю покритий пластмасою з обох боків, за умови, що таке покриття сприймається неозброєним оком», стосується розмежування товарів між групами 39 та 59 ( 50-55, 58 або 60) та не стосується визначеної відповідачем групи 63.

Суд враховує, що для вивезення товарів із В`єтнаму до України митними органами В`єтнаму була оформлена митна декларація від 13.02.2026 №308259234310, у вказаний код номенклатури 3926.

Всесвітня митна організація (міжнародна міжурядова організація зі штаб-квартирою в Брюсселі) розробила міжнародну конвенцію з гармонізованої системи опису і кодування товарів, яка включає в себе біля 5000 товарних позицій, кожна з яких має шестизначний код, наданий згідно з чітко визначеними правилами, з метою досягнення єдиної класифікації товарів, яка використовується для розрахунку митних тарифів та ведення міжнародної митної статистики.

Указом Президента України від 17.05.2002 № 466/2002 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналась до вказаної системи.

Відповідно до Статусу Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, однією з договірних країн є В`єтнам.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, що є частиною національного законодавства України, договірна країна зобов`язується стосовно своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також усі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати обсяг розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи.

Також слід врахувати, що Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-IX визначена Особливість застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, згідно з якою якщо в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Отже, товарна позиція товарної номенклатури ЗЕД В`єтнаму співпадає з товарною позицією товарної номенклатури Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки для класифікації товарів застосовуються одні і ті ж правила для тлумачення та встановлений єдиний обсяг розділів, груп, товарних позицій і субпозицій.

Суд враховує, що тенти є виробами з пластмас (поліетилену), що група 39 має назву «Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них», що товарна позиція 3926 має назву «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914», то на підставі правила 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, що класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій, правильним є висновок, що тенти класифікуються у товарній позиції 3926 як вироби з пластмас.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 04.06.2026 №UA100180/2026/000038/1, суд зазначає таке.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів в інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач зазначив, що в проформі-інвойсі від 16.09.2025 № 25368S126 зазначено «умови оплати: попередня оплата згідно з договором від 08.06.2023 №1543. Подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 24.09.2025 №408 та від 01.04.2026 №174 у графі «призначення платежу» посилається лише на зовнішньоекономічний договір, а дата рахунку-фактури (інвойсу) від 13.02.2026 № 25368S126-4 передує даті платіжного документа від 01.04.2026 №174. За таких обставин, платіжні інструкції в іноземній валюті від 24.09.2025 №408 та від 01.04.2026 №174 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару.

Суд зазначає, що 16.09.2025 продавець надав позивачу проформу інвойс № 25368S126 на суму 134 784,99 доларів США для оплати товарів тенти на умовах передоплати.

На підставі контракту від 08.06.2023 №1543 позивач 24.09.2025 платіжним дорученням №408 перерахував продавцю як передоплату кошти за товари будівельні матеріали в розмірі 26 957,00 доларів США.

Продавець на підставі контракту та проформи інвойсу 13.02.2026 надав позивачу комерційний інвойс №25368S126-4 на відвантаження товарів тенти за ціною 33 976,56 доларів США на умовах передоплати.

На підставі контракту від 08.06.2023 №1543 позивач 01.04.2026 платіжним дорученням №174 перерахував продавцю як передоплату кошти за товари будівельні матеріали в розмірі 27 205,12 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 54 162,12 доларів США.

Продавець 03.04.2026 передав товари перевізнику для доставки із В`єтнаму до порту Гданська у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU189313.

Таким чином, сам факт, що дата рахунку-фактури (інвойсу) від 13.02.2026 № 25368S126-4 передує даті платіжного документа від 01.04.2026 №174 не свідчить, що товари поставлялися не на умовах передоплати. Оскільки, продавець передав товари перевізнику та одержав коносамент № APU189313 тільки 03.04.2026, тобто лише після одержання коштів, перерахованих платіжною інструкцією від 01.04.2026 №174.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеної у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, адміністративне провадження № К/9901/11370/19, встановлено, що достовірність доказу означає зв`язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач зазначив, що декларантом до митного оформлення подано прайс-лист компанії K-TARP VINA CO. LTD (В`єтнам) від 15.09.2025 б/н, в якому не зазначено умови оплати, термінів поставки, систему знижок тощо.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 53 МК України визначено: У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Отже, обов`язковою умовою для витребування додаткових документів є саме розбіжності у документах, вказаних у частині 2 ст. 53 МК України.

Прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, адміністративне провадження №К/9901/36092/18, визначено: «Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, адміністративне провадження № К/9901/42594/18, визначено: «По - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може

У графі 33 рішення про коригування митної вартості, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач зазначив, що декларантом до митного оформлення не подано відомості про:

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту ТАНДЖУНГ - ПЕЛЕПАС (Малайзія);

- витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту ТАНДЖУНГ - ПЕЛЕПАС (Малайзія) з 26.02.2026 по 28.02.2026;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту БРЕМЕРГАФЕН (Німеччина);

- витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту БРЕМЕРГАФЕН (Німеччина) з 02.04.2026 по 06.04.2026;

- витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту Gdansk (Польща) з 11.04.2026 по 13.04.2026;

- витрати на навантаження контейнеру на залізничну платформу в порту Gdansk (Польща).)

Суд зазначає, що 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі в т.ч. експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711. Згідно з пунктом 1.1. договору №UA00072711 експедитор зобов`язується організувати виконання послуг по організації та забезпеченні зберігання та перевезення вантажів.

Для перевезення товарів позивач 14.02.2022 уклав з компанією «Maersk» (Данія) (далі в т. ч. перевізник) договір перевезення зовнішньоторговельних вантажів №UA00072649. Відповідно до пункту 3.1. договору №UA00072649 перевізник зобов`язується організувати морське транспортування контейнерів, навантаження, розвантаження, перевантаження контейнерів.

Продавець 03.04.2026 передав товари перевізнику для доставки із В`єтнаму до порту Гданська у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU189313.

Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 68 221,00 грн. з перевезення товарів морським транспортом із В`єтнаму до порту Гданська у Польщі експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 05.04.2026 виписав рахунок фактуру №5653634616.

Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 2 361,46 доларів США з оформлення документації, операційні послуги терміналу у Гданську (Польща) та перевезення товарів залізничним транспортом до України перевізник компанія «Maersk» (Данія) 05.04.2026 виписав інвойс № 5653634615.

На підставі залізничної накладної УМВС від 14.04.2026 №00003123 товари залізничним транспортом були доставлені з порту Гданська (Польща) до залізничної станції Київ-Ліски, де розміщений підрозділ Київської митниці.

Для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 15.04.2026 виписав довідку про транспортні витрати №17.

У довідці зазначено вартість послуг транспортування товарів за межами території України в розмірі 68 221,00 грн., а також 1 811,46 доларів США.

У довідці зазначено вартість транспортних витрат на перевезення вантажу, зокрема:

Морський фрахт до порту Гданськ, Польща 68 221,00 грн.;

Оформлення документації у Гданську, Польща 64,64 доларів США;

Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща 246,82 доларів США;

Залізничні перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Медика-Мостиська Польща/Україна 1500,00 доларів США;

Залізничне перевезення пункт пропуску Мостиська Україна - Київ Україна 550,00 доларів США.

Позивач стверджує, що витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту ТАНДЖУНГ - ПЕЛЕПАС (Малайзія); - витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту ТАНДЖУНГ - ПЕЛЕПАС (Малайзія) з 26.02.2026 по 28.02.2026; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту БРЕМЕРГАФЕН (Німеччина); - витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту БРЕМЕРГАФЕН (Німеччина) з 02.04.2026 по 06.04.2026 включені у вартість морського фрахту до порту Гданськ, Польща, який становить 68 221,00 грн.

Витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту Gdansk (Польща) з 11.04.2026 по 13.04.2026; - витрати на навантаження контейнеру на залізничну платформу в порту Gdansk (Польща).) зазначені у довідці про транспорті витрати №17 як операційні послуги терміналу у Гданську, Польща у сумі 246,82 доларів США.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, якою визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24, адміністративне провадження № К/990/32026/24, звернув увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач не зазначив сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів за межами території України в розмірі 68 221,00 грн., а також 1 811,46 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування, як заниженого.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач зазначив, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митні оформлення товарів з подібними характеристиками за вищими рівнями митної вартості.

Суд зазначає, що ч. 3 ст. 53 МК України не передбачено такої підстави для витребування додаткових документів, як вищий рівень митної вартості подібних товарів, що оформлені раніше.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, адміністративне провадження № К/9901/8839/19 виснував що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2025 у справі № 520/13182/2020, касаційне провадження № К/9901/13874/21 роз`яснив, що суд відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Суд також звертає увагу, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом (метод 2г') передбаченим ст. 64 МК України, на рівні 2,92 доларів США/кг, джерело інформації митна декларація від 08.01.2026 №UA305160/2026/000198 (26UA305160000198U2).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 1.380.2019.001584, касаційне провадження № К/9901/223/20, розтлумачив, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визнав, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України.

Суд враховує, що згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,92 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 08.01.2026 № 26UA305160000198U2.

Позивач стверджує, що вивчивши відомості митної декларації від 08.01.2026 № 26UA305160000198U2 прийшов до висновку, що відповідач протиправно коригував митну вартість на рівні 2,92 доларів США/кг. з огляду на наступні обставини.

Згідно з відомостями у графі 22 декларації від 08.01.2026 № 26UA305160000198U2 «Валюта, загальна сума за рахунком» ціна імпортованих тентів складає 42 778,00 доларів США.

У графі 38 декларації «Маса нетто кг» вказано, що вага нетто товару складає 25 609,6 кг.

Таким чином, по митній декларації, яку відповідач взяв як джерело інформації для коригування митної вартості, ціна за 1 кг. імпортовано товару становить 1,67 доларів США (42 778,00 : 25 609,6).

Отже, відповідач взяв як джерело інформації митну декларацію, по якій товар дійсно був імпортований до України за ціною 1,67 доларів США.

З урахуванням транспортних витрат по цій декларації митна вартість за 1 кг товару може складати 1,8 доларів США, що на 61% або 1,12 доларів США менше, чим вказано відповідачем та є неспівставним з визначеним рівнем 2,92 доларів США/кг.

Також позивач звертає увагу, що у графі 43 «МВ МВ код», тобто «метод визначення митної вартості» зазначено метод 6, що свідчить, що митну вартість декларантом визначено не за основним методом за ціною договору, а скориговано за резервним методом.

Тобто, декларант самостійно скоригував митну вартість з 1,8 доларів США до 2,92 доларів США за кг, а тому така митна декларація не може бути джерелом інформації для визначення митної вартості в інших поставках.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №820/3061/17, провадження К/9901/67/17, розтлумачив, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Держмитслужби інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 10 203,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09 червня 2026 №3351.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 02.06.2026 № 26UA10000000114-KT та про коригування митної вартості від 04.06.2026 №UA100180/2026/000038/1.

Стягнути на користь ПП «Будпостач» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці судовий збір у розмірі 10 203,76 (десять тисяч двісті три) грн. 76 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.