Рішення № 140614693, 14.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/5603/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фону в Донецькій області від 07.02.2025 №064250010280 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 27.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28.03.2025 від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позов вх. №23822/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.02.2025 №064250010280 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 10.02.2025 та доданих до неї документів підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого відселення становить 34 роки 03 місяці 23 дні (з 16.08.1988 по 09.06.1989, з 03.07.1991 по 31.12.2024), в тому числі станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 23 дні (з 16.08.1988 по 09.06.1989, з 03.07.1991 по 31.12.1992), що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Отже право на зниження пенсійного віку документально не підтверджено.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до участі у справі №240/5603/25, як другого відповідача.

10.07.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №55200/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.02.2025 №064250010280 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 10.02.2025 та доданих до неї документів підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 23 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Отже право на зниження пенсійного віку документально не підтверджено.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після того, як йому виповнилося 54 роки, 10.02.2025, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.56).

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії (а.с.57).

Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 21.02.2025 в якому повідомлялось, що у зв`язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 17.02.2025 винесено рішення №064250010280 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії (а.с.60).

У рішенні про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" складає 34 роки 03 місяці 23 дні, у тому числі до 01.01.1993 - 02 роки 03 місяці 23 дні.

Крім того, в рішенні зазначено, що до періодів роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не зараховано періоди проживання згідно довідки №1751 від 27.06.2024 з 09.06.1980, оскільки відсутня дата зняття з реєстрації, №42 від 05.02.2025, з 26.04.1986 по 16.06.1988 оскільки в довідці відсутня інформація щодо підтвердження факту проживання. Довідки потребують перевірки підстав видачі.

Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки (за проживання (роботу) з моменту аварії по 31.07.1986) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.

Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.

Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 25 років.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначають із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж у 2024 році повинен становити не менше 25 років (31-6).

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 27.06.2024 №1751 ОСОБА_1 постійно був зареєстрований та проживав у

АДРЕСА_1 з 09.06.1980 до (дата реєстрації відсутня);

- на АДРЕСА_1 з 03.07.1991 до теперішнього часу (а.с.12).

Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991, м.Коростень, Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.15).

Однак, відповідачем, було взято тільки період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 03.07.1991 до 01.01.1993 та до теперішнього часу, тому на думку відповідача період проживання позивача склав станом на 01.01.1991 02 роки 03 місяці 23 дні, з підстав відсутності у вказаній довідці дати зняття з обліку.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відсутність у довідці відомостей про дату зняття позивача з реєстраційного обліку сама по собі не є достатньою підставою для неврахування всього періоду його проживання на відповідній території. Така обставина не спростовує факту проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення та не може автоматично свідчити про припинення такого проживання з певної дати.

Визначаючи тривалість періоду проживання позивача, відповідач обмежився врахуванням періоду з 03.07.1991 до 01.01.1993 та періоду з 01.01.1993 до теперішнього часу, фактично не врахувавши попередній період через відсутність у довідці дати зняття з обліку. Водночас відповідач мав оцінити наявні документи в їх сукупності та встановити фактичні обставини проживання позивача, а не обмежуватися формальним посиланням на відсутність окремих відомостей у довідці.

Відсутність у довідці відомостей про дату зняття позивача з реєстраційного обліку, на думку суду, за відсутності інших доказів, які б свідчили про припинення його реєстрації за відповідним місцем проживання, дає підстави вважати, що позивач з реєстраційного обліку не знімався. Відтак, сама лише відсутність зазначеної дати не може бути підставою для неврахування відповідного періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, відповідач протиправно не врахував довідку від 27.06.2024 №1751, виданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради, яка підтверджує період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення (м. Коростень, Житомирської області), в тому числі і період проживання позивача з 26.04.1986 до 03.07.1991.

Також, на підтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у матеріалах справи наявні наступні докази:

- довідка Коростенського міського ліцею №6 від 05.02.2025 №42 згідно з якою ОСОБА_1 з 06.03.1979 до 16.06.1988 навчався в середній школі №6 міста Коростеня, Житомирської області, що з 26.04.1986 до 16.06.1988 складає 02 роки 01 місяць 20 днів (а.с.13);

- трудова книжка НОМЕР_1 (записи №1 та №3) та довідки №7 від 05.02.2025 в період з 16.08.1988 до 09.06.1989 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу учнем слюсаря складальника на постійне місце роботи на підприємство "Коростенський завод хімічного машинобудування", який знаходиться в м.Коростень, Житомирської області (3 зона гарантованого добровільного відселення), що з 16.08.1988 до 09.06.1989 складає 09 місяців 23 дні (а.с.10-11, 14).

Враховуючи викладене, з врахуванням періоду навчання у школі та роботи на підприємстві Коростенський завод хімічного машинобудування період проживання (роботи) ОСОБА_1 з 26.04.1986 до 01.01.1993 склав 02 роки 01 місяць 20 днів + 09 місяців 23 дні + 02 роки 03 місяці 23 дні (період який визнається відповідачами), що у підсумку складає 05 років 03 місяці 06 днів, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 01.01.1993 період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного виселення складає понад 3 роки.

Крім того, позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що відповідно до норм статті 65 Закону №796-ХІІ підтверджується відповідним посвідченням (а.с.9).

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян» затвердженого постановою КМУ №551 від 11.07.2018 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Пунктом 10 Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 06.04.2020 у справі №752/15346/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі №398/494/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.

Дійсність посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.9), що посвідчує статус ОСОБА_1 , як постраждалого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) не оспорювалась та воно не визнавалось недійсним у судовому порядку.

У підсумку станом на 01.01.1993 позивач прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки.

Таким чином, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав (працював) у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 років, що надає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наявне у позивача посвідчення недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорювався, доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивача в м. Коростені, Житомирської області чи роботи в іншому місті, аніж м. Коростень, Житомирської області відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не наводять.

Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживав (навчався) чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання (роботи) навчання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення та зазначене посвідчення недійсним не визнавалось.

Таким чином, наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17.

Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, його наявний страховий стаж відповідав вимогам ст.26 Закону №1058-VІ, з урахуванням права, встановленого нормою статті 55 Закону №796-ХІІ, а висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Таким чином, наявними документами підтверджено проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у м. Коростень, Житомирської області та навчання у м. Коростень, Житомирської області станом на 01.01.1993 понад 3 роки, що згідно вимог ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Отже, позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, приймаючи рішення від 17.02.2025 №064250010280 про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ діяло протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та скасувати його.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (абзац перший частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV та №796-ХІІ. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Як вже встановлено судом, у позивача наявні всі умови (страховий стаж не менше 15 років, період проживання (праці) на території зони гарантованого добровільного відселення - понад 3 роки), які є достатніми для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 27.12.2024, оскільки позивач згідно вимог абзацу першого пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецької області, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фону в Донецькій області від 17.02.2025 №064250010280 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 27.12.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 судові на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

14.10.26