Ухвала суду № 140614670, 14.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа №240/10665/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності і скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладену у листі в.о. начальника Пономароьової Катерини від 27.02.2026 №31/8172, якою відмовлено у задоволенні його скарги від 06.02.2026 щодо відновлення виконавчого провадження ВП №67522080 та виконання рішення суду по справі №240/14986/20;

- визнати протиправною бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті всіх передбачених законодавством заходів для примусового й фактичного виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 (виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 №240/14986/20) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;

- визнати неправомірною та скасувати постанову винесену державним виконавцем Пономарьовою К.В. про закінчення виконавчого провадження №67522080 від 15.12.2021;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №67522080 та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" і чинним законодавством заходів забезпечення примусового й фактичного виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 (виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 №240/14986/20) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026 адміністративну справі №240/10665/26 було передано на розгляд судді Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 15.09.2026 провадження в адміністративній справі №240/10665/26 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку письмового провадження).

16 вересня 2026 року представник позивача адвокат Левченко Світлана Миколаївна подала до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотання (вх.№68842/26 від 17.09.2026), в якому просила здійснювати розгляд адміністративної справи №240/10665/26 за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник позивача зазначила, що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, відповідно до ст. 56 Закону України «Про запобігання корупції» до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, зокрема віднесено керівників, заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей. Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно наказу від 07.12.2021 №489 о/c був поновлений на посаді заступника начальника - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, хоча фактичного допуску до посади здійснено не було, що і є предметом розгляду у даній справі, представник позивача вважає, що дана справа на підставі п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Також у поданому клопотанні представник позивача вказала, що 21.07.2026 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м.Хмельницькому, було внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №62026240020009169 щодо невиконання Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області рішення суду (постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (ст. 382 Кримінального кодексу України). На переконання представника, фактичне відкриття кримінального провадження підтверджує наявність системних ухилень Головного управління Національної поліції в Житомирській області від виконання судового рішення, підвищену правову складність спору та вказує на те, що обставини справи виходять за межі стандартного публічно-правового спору й потребують ретельного дослідження судом. Відтак, для ухвалення законного рішення суд повинен встановити факт реального та фактичного допуску позивача до виконання службових обов`язків, що вимагає безпосереднього дослідження матеріалів виконавчого провадження, а також кадрових та фінансових документів Головного управління Національної поліції в Житомирській області. У зв`язку з чим є необхідність у витребуванні та дослідженні нових доказів, що, на думку представника, неможливо здійснити в порядку ст. 263 КАС України, зважаючи на дуже скорочені строки розгляду справи. Також представник вказує, що є необхідність в допиті сторін по справі, що неможливо буде здійснити при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У період з 16.09.2026 по 25.09.2026 включно головуюча суддя Черняхович І.Е. перебувала на лікарняному, у зв`язку із цим вищезазначене клопотання було передане судді для розгляду 28.09.2026 - в перший робочий день після закінчення лікарняного.

Розглянувши подане представником позивача клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 12 КАС України та ст. 257 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При чому, частиною 4 статті 12 КАС України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона не відносить до справ, які розглядаються виключно у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до норм частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Частиною 2 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 статті 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Суд зауважує, що позовної заяви ОСОБА_1 не відноситься до жодної, із визначеною в ч. 4 ст. 257 КАС України, категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо доводів представника позивача про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження на підставі п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, суд зазначає, що такі ґрунтуються на помилковому трактуванні вищезазначеної правової норми.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що КАС України відносить до категорії справ незначної складності всі справи щодо прийняття, проходження та звільнення громадян з публічної служби. Виняток складають лише справи щодо прийняття, проходження та звільнення з публічної служби, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Разом з тим, предметом спірних у даній справі правовідносин є не спір щодо прийняття, проходження чи звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, а спір з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, в якому ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження (стягувач) оскаржує рішення та дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнятті та вчиненні ним у виконавчому провадженні ВП №67522080 щодо виконання рішення суду у справі №240/14986/20.

Відтак, та обставина, що на підставі рішення суду у справі №240/14986/20 ОСОБА_1 підлягав поновленню на посаді заступника начальника - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка відноситься до службових осіб, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, не відносить спір у даній справі до визначеного пунктом 1 частини 6 статті 12 КАС України винятку справ, які не належать до категорії справ незначної складності.

Таким чином, спір у даній справі не входить до виключного переліку справ, які розглядаються тільки за правилами загального позовного провадження, визначеного ч.4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, та не підпадає під перелік спорів, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, що визначений у ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не містить вагомих обґрунтувань чи істотних підстав необхідності такого розгляду.

Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Крім того, саме по собі клопотання сторони про розгляд за її участю справи, яка відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у судовому засіданні.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, а саме: бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Крім того, суд роз`яснює представнику позивача, що під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники справи не позбавлені права подати до суду всі докази, на які вони посилаються для обґрунтування своєї позиції, та у письмовій формі викласти свої пояснення щодо суті спору.

Керуючись статтями 12, 242, 243, 248, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити представнику позивача адвокату Левченко Світлані Миколаївні у задоволенні клопотання про розгляд адміністративної справи №240/10665/26 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Е.Черняхович