Рішення № 140614517, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/24186/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021076 від 01.05.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути її заяву від 23.04.2026 року, зареєстровану 24.04.2026 року, про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки суду, під час повторного розгляду:

2.1. Врахувати трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 у сукупності з документами про зміну прізвища як документ, що належить ОСОБА_1 та підтверджує зазначені у ній періоди роботи.

2.2. Зарахувати до страхового стажу у підтвердженій документами тривалості такі періоди: роботу в колгоспі ім. Фрунзе з 02.03.1982 по 01.11.1990, за виключенням уже врахованого періоду з 08.07.1983 по 18.04.1990; за календарні роки або їх частини, у яких без поважних причин не виконано встановленого мінімуму трудової участі, обчислити стаж за фактичною тривалістю на підставі відпрацьованих вихододнів відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII; роботу в Павлоградському управлінні громадського харчування з 19.09.1991 по 09.09.1992; роботу на Павлоградській взуттєвій фабриці з 29.09.1992 по 20.10.1995; роботу у ВАТ «Завод Павлоградзалізобетон» з 30.10.1995 по 31.12.1998, з 03.03.2000 по 31.08.2000 та з 11.09.2000 по 15.09.2000; період отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2000 по 20.12.2001.

2.3. Перевірити відомості щодо виконання ОСОБА_2 робіт за угодою № 15 від 01.07.2014 з ТОВ «Стройтрест 10» у період з 01.08.2014 по 31.12.2014 шляхом використання даних Реєстру застрахованих осіб та отримання первинних документів страхувальника; зарахувати до страхового стажу місяці, за які підтверджено виконання робіт і нарахування винагороди, з обчисленням відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV.

2.4. Ініціювати та забезпечити у порядку, встановленому статтями 12, 16, 21, 24 Угоди й Адміністративним договором щодо її застосування, направлення через визначену установу зв`язку запиту до компетентної установи Республіки Польща Zaklad Ubezpieczen Spolecznych (ZUS) щодо страхових періодів з 24.08.2022 по 03.10.2023 та з 04.10.2023 по 15.04.2026; після отримання офіційної відповіді врахувати тривалість і статус складкових та нескладкових періодів, підтверджених ZUS.

2.5. Здійснити підсумовування українського та офіційно підтвердженого польського страхового стажу для визначення її права на пенсію та, за умови наявності необхідного страхового стажу, переглянути призначення їй пенсії за віком з 16.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2026 через вебпортал Пенсійного фонду України було сформовано звернення № 2238 щодо їй призначення пенсії за віком. Відповідно до оскаржуваного рішення, заяву зареєстровано 24.04.2026. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ухвалило рішення № 046350021076 від 01.05.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови Відповідач зазначив відсутність необхідного страхового стажу - не менше 23 років у 2026 році для призначення пенсії після досягнення 63-річного віку. За розрахунком Відповідача страховий стаж Позивачки становить 12 років 11 місяців 14 днів. Відповідач не зарахував спірні періоди роботи, підтверджені трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 , посилаючись на відсутність печатки біля запису про виправлення дати народження; не врахував довідку Павлоградської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 838 від 29.10.2025 через описку в прізвищі; не надав належної правової оцінки періоду виконання робіт за угодою з ТОВ «Стройтрест 10» та документам про страхові періоди, набуті в Республіці Польща. Позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним, ухваленим із проявом надмірного формалізму, без належного з`ясування всіх обставин та таким, що порушує її гарантоване статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

24.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому зазначено, що розглянувши надані позивачем документи, Головним управлінням було прийнято рішенням № 046350021076 від 01.05.2026, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявниці 63 роки. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 року - від 23 до 32 років. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж заявника складає - 12 років11 місяців 14 днів.. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення дати народження власниці не завірено належним чином, а саме внесений запис про виправлення не завірено печаткою. Також не враховано до страхового стажу безробіття, згідно довідки №838 від 29.10.2025, оскільки наявна невідповідність прізвища ( ОСОБА_3 ) відповідно до паспортних даних. Додатково повідомили, що для врахування до страхового стажу період роботи в колгоспі з 02.03.1982 по 01.11.1990 необхідно надати довідку про відпрацьовані трудодні та встановлений мінімум. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046350021076 від 01.05.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки

24.08.2026 року від відповідача надійшли належним чином завірені копії пенсійної справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Павлоградським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 01.08.2016 р.

Згідно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15.05.1963 р., позивачка мала прізвище « ОСОБА_4 ».

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 28.07.1981 р. позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 22.04.1990 р., позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 06.04.2016 р., позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

24.04.2026 року позивачка звернулася до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатом розгляду заяви позивача від 24.04.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 01.05.2026 року №046350021076 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки.

Означене рішення від 01.05.2026 року №046350021076 обґрунтоване наступним.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявниці 63 роки. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 року - від 23 до 32 років. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж заявника складає - 12 років11 місяців 14 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення дати народження власниці не завірено належним чином, а саме внесений запис про виправлення не завірено печаткою. Також не враховано до страхового стажу безробіття, згідно довідки №838 від 29.10.2025, оскільки наявна невідповідність прізвища ( ОСОБА_3 ) відповідно до паспортних даних. Додатково повідомляємо для врахування до страхового стажу період роботи в колгоспі з 02.03.1982 по 01.11.1990 необхідно надати довідку про відпрацьовані трудодні та встановлений мінімум.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (пункт 11 Порядку №637).

Частиною другою статті 181 КЗпП України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 24.04.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.05.2026 року №046350021076, яким відмолено в призначення пенсії за віком з підстав відсутності на час звернення необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046350021076 на дату звернення 23.04.2026 страховий стаж позивача становить 12 роки 11 місяців 14 дні.

Щодо не зарахування періоду роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.07.1985 р., оскільки наявне виправлення дати народження власниці не завірено належним чином, а саме внесений запис про виправлення не завірено печаткою, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.07.1985 р., позивач працювала:

з 02.03.1982 01.11.1990 прийнята в члени колгоспу;

з 19.09.1991 08.09.1992 прийнята єкспедитором;

з 29.09.1992 01.04.1994 прийнят на роботу збирачем взуття;

з 02.04.1994 20.10.1995 прийнята на роботу по переводу 4 р.;

з 30.10.1995 15.09.2000 прийнята на роботу підсобним робітником 2 р.;

з 25.12.2000 20.12.2001 - розпочато виплату допомоги з безробіття;

з 11.04.2006 29.08.2007 прийнята маляром-будівельником у ВАТ ПБК «Схід»;

Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено її трудову діяльність; трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, а також печатки підприємств. Відповідачем зауважень щодо трудової книжки в частині вказаних спірних періодів не виявлено.

Крім того, за даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.07.1985 р., встановлено, що за спірний період трудова книжка позивача має відомості про встановлені та відпрацьовані трудодні за період з 1982 1990 р.

Таким чином вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.

Згідно із архівною довідкою Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 21.11.2025 р. №С-518, зазначено, що в документах архівного фонду «Павлоградське управління громадського харчування» є відомості: прийняти на роботу гр. ОСОБА_8 «экспедитором по перевозке грузов» (так в документі) з вересня 1991 року (згідно особового рахунку за вересень 1991 року відпрацьовано 9 роб. дн.); звільнити з роботи гр. ОСОБА_8 «экспедитора по перевозке грузов базы в связи с ликвидацией предприятия» (так в документі) у вересні 1992 року (згідно особового рахунку за вересень 1992 року відпрацьовано 6 роб. дн.). Накази з кадрових питань (особового складу) за 1991-1992 роки на зберігання до архівного відділу не надходили.

Відповідно до архівної довідки виконавчого комітету Юріївської селищної ради від 09.03.2026р. №75 зазначено, що документи фонду КСП «ім.ФРУНЗЕ» за 1959-2000 роки знаходяться на державному зберіганні у відділі «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Юріївської селищної ради.

Згідно із архівними довідками Юріївської селищної ради № 393 та № 394 від 04.12.2025 р. містять про кількість відпрацьованих вихододнів за період з 1985-1990 рр. та заробітну плату за період 1991-1992 рр.

Відповідно до довідки ТОВ «Павлоградська взуттєва фабрика» від 26.11.2025 р. №33 зазначено, що позивач дійсно працювала в Павлоградській взуттєвій фабриці збирачем взуття з 29.09.1992 по 01.04.1994, та з 02.04.1994 по 20.10.1995.

Відмовляючи у зарахуванні періодів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.07.1985 р. відповідач посилається на те, що, наявне виправлення дати народження власниці не завірено належним чином, а саме внесений запис про виправлення не завірено печаткою.

Дійсно, на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки наявний запис про виправлення дати народження з 15.03.1963 на 15.04.1963 на підставі паспорта, скріплений підписом спеціаліста кадрової служби.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (01.09.1980) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).

Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.

При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині зазначеного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Суд наголошує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем-1 жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

При цьому, відповідач всупереч вимогам Порядку № 22-1 та Порядку № 637 не надав позивачу належних роз`яснень щодо допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії, а також встановлення права позивача на одержання пенсії за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні періодів трудової діяльності згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.07.1985 р., відповідач діяв протиправно.

Щодо не врахування до страхового стажу безробіття, згідно довідки №838 від 29.10.2025, оскільки наявна невідповідність прізвища ( ОСОБА_3 ) відповідно до паспортних даних, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.07.1985 р., позивач у період 25.12.2000 20.12.2001 - отримувала виплату допомоги по безробіттю.

Згідно із довідкою Павлоградської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 838 від 29.10.2025 року про період отримання допомоги по безробіттю не зараховано через орфографічну відмінність в одній літері «Сухоруковій» замість « ОСОБА_7 ».

Судом встановлено, що відповідач не врахував відповідний період до страхового стажу позивачки з формальних підстав, а саме через розбіжність у написанні її прізвища в довідці № 838 від 29.10.2025 та паспортному документі.

Водночас суд зазначає, що сама по собі невідповідність у написанні прізвища не спростовує факту належності відповідного документа позивачці та не може бути безумовною підставою для позбавлення її права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу за наявності інших доказів, які дають змогу ідентифікувати особу.

Як убачається з матеріалів справи, позивачкою надано трудову книжку, яка містить відомості про її трудову діяльність та підлягає врахуванню під час оцінки документів, поданих на підтвердження страхового стажу. Відповідач, зі свого боку, не навів належних аргументів, які б свідчили про те, що довідка № 838 від 29.10.2025 видана іншій особі, а не позивачці, та не спростував можливості її належної ідентифікації на підставі сукупності наявних документів.

Суд наголошує, що реалізація особою права на пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність виключно від формальних недоліків у документах без належного з`ясування обставин їх виникнення та оцінки інших доказів, які підтверджують відповідні юридично значущі факти.

За таких обставин суд доходить висновку, що неврахування відповідачем спірного періоду до страхового стажу позивачки виключно з підстави розбіжності у написанні прізвища є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період перебування на обліку в органах державної служби зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, підтверджений довідкою № 838 від 29.10.2025, оскільки формальна розбіжність у написанні прізвища за встановлених у справі обставин не є достатньою підставою для неврахування такого періоду.

Щодо вимоги перевірити відомості щодо виконання ОСОБА_2 робіт за угодою № 15 від 01.07.2014 з ТОВ «Стройтрест 10» у період з 01.08.2014 по 31.12.2014 шляхом використання даних Реєстру застрахованих осіб та отримання первинних документів страхувальника; зарахувати до страхового стажу місяці, за які підтверджено виконання робіт і нарахування винагороди, з обчисленням відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2014 між ТОВ «Стройтрест 10» (код ЄДРПОУ 38329304) та позивачкою укладено угоду № 15, відповідно до умов якої позивачка як виконавець виконувала малярно-штукатурні роботи, а підприємство зобов`язувалося нараховувати винагороду за фактично виконані роботи згідно з нарядами-завданнями. За своїм змістом зазначена угода має ознаки цивільно-правового договору.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач зазначив, що період з 01.08.2014 по 31.12.2014 уже враховано відповідно до інформації про нарахування доходу та сплату страхових внесків, відображеної в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5.

Разом із тим матеріали справи не містять зазначеної форми ОК-5 або інших належних доказів, які б давали змогу перевірити наведені відповідачем обставини, установити, за які саме місяці відображено відомості про нарахування доходу та сплату страхових внесків, а також з`ясувати, чи були всі місяці спірного періоду враховані під час обчислення страхового стажу позивачки.

Отже, посилання відповідача на відомості Реєстру застрахованих осіб без надання відповідних документів не дає суду можливості перевірити обґрунтованість таких заперечень та встановити, чи було фактично враховано спірний період при визначенні страхового стажу позивачки.

Водночас відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахування періоду до страхового стажу здійснюється з урахуванням установлених законом умов щодо сплати страхових внесків. Сам факт укладення цивільно-правового договору не є безумовною підставою для зарахування всього строку його дії до страхового стажу, оскільки необхідно встановити обставини виконання робіт, нарахування винагороди та сплати страхових внесків у відповідних місяцях.

За таких обставин суд доходить висновку, що для належного вирішення питання щодо врахування періоду з 01.08.2014 по 31.12.2014 відповідач повинен перевірити відповідні відомості Реєстру застрахованих осіб та встановити, чи підтверджується за кожний зі спірних місяців наявність передбачених законодавством підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивачки.

При цьому суд не вбачає підстав для безпосереднього зарахування всіх п`яти місяців до страхового стажу без установлення відповідних обставин, оскільки наявні матеріали справи не дають змоги визначити тривалість періоду, який підлягає зарахуванню, та перевірити дотримання вимог статті 24 зазначеного Закону.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивачки в цій частині є зобов`язання відповідача перевірити відомості щодо виконання нею робіт за угодою № 15 від 01.07.2014 з ТОВ «Стройтрест 10» у період з 01.08.2014 по 31.12.2014 на підставі даних Реєстру застрахованих осіб та, за необхідності, первинних документів страхувальника, після чого вирішити питання про зарахування до страхового стажу тих місяців, за які підтверджено виконання робіт, нарахування винагороди та наявність інших передбачених законом умов.

Щодо вимоги про ініціювати та забезпечити у порядку, встановленому статтями 12, 16, 21, 24 Угоди й Адміністративним договором щодо її застосування, направлення через визначену установу зв`язку запиту до компетентної установи Республіки Польща Zaklad Ubezpieczen Spolecznych (ZUS) щодо страхових періодів з 24.08.2022 по 03.10.2023 та з 04.10.2023 по 15.04.2026; після отримання офіційної відповіді врахувати тривалість і статус складкових та нескладкових періодів, підтверджених ZUS, суд зазначає наступне.

Пенсійне забезпечення осіб, які працювали на території Республіки Польща, регулюється Угодою між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), Адміністративним договором щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, статтями 24-1 та 26-1 Закону № 1058-IV, а також постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.

Зазначені міжнародні акти передбачають механізм співпраці компетентних установ Договірних Сторін, обміну інформацією та документами, необхідними для встановлення права особи на пенсійне забезпечення, а також урахування страхових періодів, набутих відповідно до законодавства обох держав.

Водночас реалізація такого механізму має відбуватися в межах процедури розгляду заяви про призначення пенсії та за наявності відомостей, необхідних для ідентифікації особи й перевірки обставин, які мають значення для вирішення питання про її пенсійне забезпечення.

Як убачається з доводів відповідача, під час звернення позивачки за призначенням пенсії вона не повідомила про наявність страхових періодів на території Республіки Польща та не надала документів, які б свідчили про здійснення там трудової діяльності або страхування. Відповідні документи були долучені позивачкою до матеріалів адміністративної справи, однак, за твердженням відповідача, до прийняття оскаржуваного рішення у його розпорядженні вони були відсутні.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсії здійснюється за зверненням особи з поданням заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії. Частина друга цієї статті також передбачає обов`язок територіального органу Пенсійного фонду інформувати особу про відсутність необхідних відомостей у системі персоніфікованого обліку та необхідність їх подання у передбачених законом випадках.

Отже, обов`язок пенсійного органу забезпечити належний розгляд заяви та перевірити відомості, які мають значення для призначення пенсії, не означає безумовного обов`язку ініціювати перевірку всіх можливих періодів страхування особи за кордоном за відсутності будь-яких відомостей про такі періоди та без належної інформації, яка дає підстави для відповідного запиту.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Водночас зазначене положення не звільняє позивачку від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, зокрема обставини, що свідчать про невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

Сам по собі факт долучення документів про можливі страхові періоди в Республіці Польща до матеріалів судової справи не свідчить про протиправність поведінки відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення, якщо такі документи раніше йому не подавалися, а інформація про відповідні періоди була відсутня.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачкою не доведено, що до прийняття оскаржуваного рішення відповідач був обізнаний про наявність у неї страхових періодів у Республіці Польща та, незважаючи на це, безпідставно не ініціював процедуру їх підтвердження через компетентні установи.

Відтак, за відсутності доказів звернення позивачки до відповідача з відповідними документами або повідомленням про наявність польського страхового стажу до прийняття оскаржуваного рішення, суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненаправлення запиту до ZUS у межах розгляду відповідної заяви.

При цьому суд зазначає, що такий висновок не позбавляє позивачку права звернутися до органу Пенсійного фонду України з належно оформленою заявою та документами щодо страхових періодів, набутих на території Республіки Польща, для вирішення питання про їх підтвердження та врахування відповідно до положень міжнародного договору й законодавства України.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 24.04.2026 року у вигляді рішення від 01.05.2026 року №046350021076, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування відповідачем спірних періодів позивача до страхового стажу, та зобов`язано відповідача зарахувати такі періоди роботи до страхового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2026 року про призначення пенсії за віком, тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення основної позовної вимоги, суд зробив висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. . 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.05.2026 року №046350021076 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди її роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 30.07.1985 р.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2000 по 20.12.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) перевірити відомості щодо виконання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) робіт за угодою № 15 від 01.07.2014 з ТОВ «Стройтрест 10» у період з 01.08.2014 по 31.12.2014 на підставі даних Реєстру застрахованих осіб та, за необхідності, первинних документів страхувальника, після чого вирішити питання про зарахування до страхового стажу тих місяців, за які підтверджено виконання робіт, нарахування винагороди та наявність інших передбачених законом умов.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.04.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням зобов`язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук