Рішення № 140614200, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/27632/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2026 №047250028985;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до пільгового стажу за списком №1, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року загалом 10 років 09 місяців 26 днів:

- період роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991 ковалем на пресах і молотах на Нікопольський Південнотрубний завод Кооператив «Трубник» - загалом 03 роки 0 місяців 04 дні;

- період з 26.06.1991 по 29.04.1993 Військова служба строкова в Радянській Армії загалом 1 рік 10 місяців 05 дні;

- період стажу згідно довідки №768 від 02.02.2026 виданої Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» за списком №1 загалом 05 років 11 місяців 17 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 14.05.2026 р. на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та рішенні Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) та провести нарахування і виплату пенсії мені саме з 14 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

29.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що до введення в дію Закону № 1058-ІV, який діє з 01.01.2004 року, пенсії призначались згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказав, що основними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: наявність професії і виробництва в Списках № 1 і № 2; зайнятість робітника на роботах, передбачених Списками № 1 і № 2, не менше 80 % робочого часу, встановленого для цього виробництва; підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць (після 21.08.1992 року). Відсутність однієї з цих умов не надає право робітникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Під час розгляду матеріалів пенсійної справи Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було з`ясовано, що страховий стаж позивача становить: 23 роки 0 місяців 29 днів. До страхового стажу позивача зараховані всі періоди роботи.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.07.1997 по 17.06.2003 згідно довідки №768 від 02.02.2026, виданої АТ «Нікопольський завод феросплаві», оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, в трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.06.1988 відсутні записи за вищезазначені періоди, а також довідка № 874 від 21.04.2026 містить розбіжності у періоді роботи з пільговою довідкою від 02.02.2026 №768.

Згідно поданих документів право на пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ст. 114 Закону №1058 відсуне, оскільки не має необхідного пільгового стажу (не менше 25 років).

В постанові Перший апеляційний адміністративний суд від 15.04.2024 по справі №200/7348/23 зазначив, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8, надані на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 81 від 22 лютого 1992 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 8 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а та від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а.

Таким чином, роз`яснення не є нормативним актом, тому не підлягає обов`язковому застосуванню пенсійним органом при розрахунку стажу громадян, які звертаються первинно із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 14.05.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250028985 від 21.05.2026 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.

Зокрема, в рішенні зазначено:

«Дата народження, стать ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік.

Дата реєстрації звернення, вік 14.05.2026, 54 р. 5 м. 23 д.

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1) становить 50 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загаллюобов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1) становить 25 років.

Необхідний пільговий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове держание пенсійне страхування" (Список №1) становить 10 років.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацом першим цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного встановленого загальнообов`язкове державне пенсійне страхування: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.

До пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 01.07.1997 по 17.06.2003, згідно з довідкою №768 від 02.02.2026, виданої АТ «Нікопольський завод феросплавів», оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, в трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.06.1988 відсутні записи за вищезазначені періоди, а також довідка № 874 від 21.04.2026 містить розбіжність у періоді роботи, згідно з пільговою довідкою від 02.02.2026 № 768.

Загальний стаж особи становить 23 роки 0 місяців 29 днів.

Додатковий коментар: На даний час відмовлено в призначенні пенсії, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загаллюобов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, виключно у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1.

При цьому, рішенням про відмову у призначенні пенсії відповідач визнав наявність у позивача страхового стажу у кількості 23 роки 0 місяців 29 днів.

Зазначив також, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.07.1997 по 17.06.2003, згідно з довідкою №768 від 02.02.2026, виданої АТ «Нікопольський завод феросплавів», оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, в трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.06.1988 відсутні записи за вищезазначені періоди, а також довідка № 874 від 21.04.2026 містить розбіжність у періоді роботи, згідно з пільговою довідкою від 02.02.2026 № 768.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення до суду стало неправомірне, на думку позивача, незарахування до пільгового стажу:

- періоду роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991 ковалем на пресах і молотах на Нікопольський Південнотрубний завод Кооператив «Трубник» - загалом 03 роки 0 місяців 04 дні;

- періоду з 26.06.1991 по 29.04.1993 - військова служба строкова в Радянській Армії загалом 1 рік 10 місяців 05 дні;

- період стажу згідно довідки №768 від 02.02.2026 виданої Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» за списком №1 загалом 05 років 11 місяців 17 днів.

Відповідно до алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), вказані періоди зараховані до страхового стажу позивача, проте, без зарахування до пільгового.

Разом з цим, суд зазначає, що жодних пояснень стосовно незарахування до пільгового стажу вказаних періодів праці та військової служби ані оскаржуване рішення, ані матеріали справи не містять.

Відтак, встановленню в цій справі підлягає правомірність незарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача та відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

При вирішені спору суд виходить із того, що 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, викладено статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в новій редакції та встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи, зокрема, не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, законодавцем збільшено для чоловіків кількість загального страхового стажу роботи.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, зокрема, для чоловіків після досягнення 50 років, при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, зокрема, в частині встановлення необхідного страхового стажу для чоловіків для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 як найбільш сприятливий для позивача, а не Закону №1058-ІV.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по Списку №1 періоди роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 подано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 14.07.1988, в якій наявні, зокрема, записи щодо спірних періодів роботи позивача:

- 14.06.1988 прийнятий учнем коваля на пресах та молотах наказ № 86 від 14.06.1988 до Нікопольського південнотрубного заводу Кооперативу «Трубник»;

- 23.11.1988 присвоєно 3 розряд коваля на пресах та молотах наказ №21 від 23.11.1988;

- 17.06.1991 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу до лав Радянської армії.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 "Ковальсько-пресове виробництво" Розділу ХІ "Металообробка" Списку № 1 виробництв, цехів, професій, посад із важкими умовами праці, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 "1173, передбачено, що правом на пільгову пенсію користуються ковалі, штампувальники на штампувальних молотах, пресах і кувальних машинах та їх підручні, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

У період роботи позивача професія "Кузнец на молотах и прессах" зазначена у Всесоюзному класифікаторі професій робочих, посад службових і тарифних розрядів, затвердженому та введеному в дію постановою Державного комітету СССР по стандартам від 27 августа 1986 року №016, який введений в дію з 1 січня 1987 року.

Періоди роботи позивача підтверджуються підписами відповідальних осіб та печатками підприємств відповідно до записів у його трудовій книжці і не потребують додаткового відокремлення та підтвердження довідками, оскільки законодавством визначено, що право на пільгову пенсію мають кузнеці, що працюють на молотах та пресах.

Пунктом 3 "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 зобов`язано керівників підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням та ознайомити з ним трудящих.

Згідно із пунктами 1, 2, 3, 4, 9, 11 Порядку, проведення атестації робочих місць за умовами праці, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно із пунктами 3, 4 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що обов`язок проведення атестації робочих місць повністю покладений на роботодавців-керівників підприємств, установ, організацій.

Крім того, Верховним Судом у зразковій справі №520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, суд зазначає, що у відповідача наявні обґрунтовані підстави для зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991 учнем коваля на молотах та пресах та ковалем на молотах та пресах, оскільки посада учень коваля на молотах і пресах, на якій позивач працював у вказаний період відноситься до посади, що передбачена Списком №1 та дає позивачу право на пільгову пенсії.

Таким чином, стаж позивача на посаді за Списком №1 підтверджений записами у трудовій книжці, здійсненими з урахуванням вимог закону, та не потребує підтвердження додатковими документами.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі Закон №2232) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону №2011 передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час проходження строкової військової служби зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 14.06.1988 по 17.06.1991 (звільнений у зв`язку з призовом до Радянської армії) позивач працював в Нікопольському заводі феросплавів на посаді, передбаченій Списком №1 в якості «коваля на пресах та молотах», що підтверджується наявною у справі копією трудової книжки позивача.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування вказаного періоду до пільгового стажу по Списку №1.

Відповідно до алгоритму розрахунку стажу, період з 26.06.1991 по 29.04.1993 (особливості трудової діяльності строкова військова служба) зарахований до страхового стажу, проте, без зарахування до пільгового.

При цьому, враховуючи, що на момент призову позивача на строкову військову службу позивач працював в Акціонерному товаристві «Нікопольському заводі феросплавів» на посаді, передбаченій Списком №1 та був звільнений у зв`язку з призовом до радянської армії, тому період строкової військової служби повинен бути зарахований до його пільгового стажу.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в його постанові від 12.12.2019р. у справі №683/1774/16-а.

При цьому, судом враховується також і те, що відповідачем не обґрунтовано і не наведено мотивів не зарахування наведених спірних періодів.

Щодо зарахування періоду роботи з 01.07.1997 по 15.01.2003, відповідно до довідки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» від 02.02.2026 №768 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, суд зазначає таке.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, інша трудова книжка, яка містила записи про спірний період роботи була знищена під час обстрілу м. Нікополь.

При цьому, відповідно до довідки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» від 02.02.2026 №768 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день у АТ «Нікопольський завод феросплавів» в цеху з ремонту металургійного устаткування, в цеху з ремонту металургійного устаткування № 1, в період з 01.07.1997 по 15.01.2003 працював слюсарем-ремонтником, де в період з 01.07.1997 по 15.01.2003 і виконував роботу слюсаря-ремонтника, зайнятим на гарячому ремонті феросплавних печей по виплавці феромарганцю (КРМ-4174, 4173, 4197, 4195, 4180), що передбачена:

Списком 1 розділ ІІІ підрозділ 2а) Робітники. Позиція 1030200а-18559 постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 р.

В цеху з ремонту металургійного устаткування № 1 в період з 16.01.2003 по 17.06.2003 працював слюсарем-ремонтником, де в період з 16.01.2003 по 17.06.2003 і виконував роботу слюсаря-ремонтника, зайнятим ремонтом феросплавних печей в гарячому стані (КРМ-4180), що передбачена:

Списком 1 розділ ІІ підрозділ 2а) робітники. Позиція 3.2а постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 р.

І за весь цей зазначений період всього за списком № 1 відпрацював 05 років 11 місяців 17 днів.

Працював в чорній металургії виробництво сталі та феросплавів, підготовка сумішей та ремонт металургійних печей, за професією слюсаря-ремонтника, де і виконував роботу за професією слюсаря-ремонтника працював на гарячих дільницях робіт з обслуговування основних цехів, де передбачено пільговий список № 1.

Довідка видана для пред`явлення в УПФ України для призначення пенсії на пільгових умовах.

В оскаржуваному рішенні зазначено лише, що у вказаній довідці відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи.

Суд наголошує, що відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до положення п. 20 Порядку №637, у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У довідці вказано, що така видана на підставі особистої картки форми Т-2.

При цьому, картка форми Т-2 є основним документом первинного кадрового обліку, що ведеться роботодавцем на кожного штатного працівника з метою систематизації його персональних даних, відомостей про освіту, військовий облік, періодів роботи та проходження служби (прийняття, переведення, звільнення, надання відпусток).

Також суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Окрім цього, суд зазначає, що системний аналіз законодавства дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

При цьому, суд наголошує, що положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням (перерахуноком) пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки та інші додаткові документи, що підтверджували б періоди роботи позивача, що вказані у трудовій книжці позивача, проте, вказаних дій не вчинив.

Навпаки, у відзиві на позовну заяву відповідач повністю переклав цей обов`язок на позивача.

Суд наголошує, що лише використання органом пенсійного фонду усіх процедур, які застосовуються при вирішенні питання про призначення (перерахунок) пенсії та не виконання заявником установлених вимог, може свідчити про обґрунтованість та правомірність дій територіального органу пенсійного фонду.

З огляду на те, що відповідач не вчинив жодних дій щодо підтвердження записів про роботу у вказаній трудовій книжці та довідці №768 від 02.02.2026 якщо вважав їх недостовірними, не повідомляв позивача про неповноту документів, строк на усунення цих недоліків або на надання додаткових доказів не надавав, тому суд дійшов висновку про передчасність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу.

Аналізуючи оскаржувані дії, суд зазначає, що Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, суд зазначає, що надані позивачем документи в повній мірі надають пенсійному органу можливість встановити наявність пільгового стажу роботи позивача і вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про безпідставне неврахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу, відтак, вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

З урахуванням висновків, зроблених судом у цій справі, суд зазначає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг необхідних 50 років, мав необхідну кількість страхового (більше необхідних 20 років) та пільгового (більше 10 років, з урахуванням періодів роботи позивача та періоду проходження військової служби) стажу, а отже, відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Таким чином, рішення відповідача від 21.05.2026 про відмову в призначенні пенсії, не відповідає критеріям обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить правової оцінки фактичних обставин справи та взаємозв`язку конкретних мотивів з нормою права, а також не розкриває повний зміст доводів позивача, а відтак, підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням висновків, зроблених судом у цій справі, суд зазначає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг необхідних 50 років, мав необхідну кількість страхового (більше необхідних 20 років) та пільгового (більше 10 років, з урахуванням періодів роботи позивача та періоду проходження військової служби) стажу, а отже, позивач має право на призначення пенсії за пунктом а статті 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з дня звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії, а саме з 14.05.2026.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з 14.05.2026.

З урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2026 №047250028985 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №1, періоди роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991 та з 01.07.1997 по 17.06.2003, а також період проходження військової служби з 26.06.1991 по 29.04.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з 14.05.2026.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2026 №047250028985 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1, періоди роботи з 14.06.1988 по 17.06.1991 та з 01.07.1997 по 17.06.2003, а також період проходження військової служби з 26.06.1991 по 29.04.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з 14.05.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна