Рішення № 140614196, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 360/1045/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 адвокат Галкін Вячеслав Леонідович в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати позивачу поточних платежів призначеної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснювати виплату позивачу поточних платежів щомісячної пенсії у повному розмірі у відповідності до частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування для поточних платежів норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 з дати набуття рішення у справі, допустивши негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року по справі № 520/33606/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області таке рішення скасоване та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступний стаж: 17.03.1997 по 17.02.1998 учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, 18.02.1998 по 17.12.2000 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; з 18.12.2000 по 19.12.2001 машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахтоуправління «Золоте» ДП ДХК «Первомайськвугілля»; з 01.04.2002 по 10.09.2021 гірником ремонту гірничих виробок, з 11.09.2021 по 30.09.2024 прохідником підземним з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про призначення пенсії із урахуванням висновків суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року по справі № 520/33606/24 залишено без змін.

На виконання рішення суду у справі № 520/33606/24 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області зараховано до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступний стаж: з 17.03.1997 по 17.02.1998 учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, з 18.02.1998 по 17.12.2000 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; з 18.12.2000 по 19.12.2001 машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахтоуправління «Золоте» ДП ДХК «Первомайськвугілля»; з 01.04.2002 по 10.09.2021 гірником з ремонту гірничих виробок, з 11.09.2021 по 30.09.2024 прохідником підземним з повним робочим днем під землею та призначив пенсію. Відповідно до пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок 22-1) після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, відповідно до пункту 4.10 Порядку 22-1, після виконання рішення суду, пенсійну справу № 122950002722 передано листом № 2000-0301 9/16559 від 30.01.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Однак, незважаючи на виконання рішення суду у цій справі позивач так і не отримує призначеної пенсії щомісячно до 25 числа кожного місяця та фактично жодного разу не отримав поточної виплати пенсії, що підтверджується випискою з його банківського рахунку.

Відповідач на усні звернення зазначає, що відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (затверджений постановою КМУ від 14.07.2025 № 821; далі за текстом - Порядок № 821) щомісячній виплаті після виконання судового акту у межах спірних правовідносин підлягає та частка платежу, котра була призначена, обчислена і нарахована за обліком до набрання законної сили відповідним судовим актом, а залишок частки платежу (як різниця між розміром платежу після виконання відповідного судового акту та розміром платежу до виконання судового акту) підлягає включенню до окремого реєстру та виплаті після отримання бюджетних асигнувань.

Позивач вважає, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, з приводу невиплати щомісячної пенсії за віком є неправомірними.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 360/1045/26, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 29.05.2026 № 1200-0902-7/14113, який повторно надіслав через підсистему «Електронний суд» 01.09.2026, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 520/33606/24 будь-яких зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не покладалось. Пенсію позивачу призначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке після виконання судового рішення передало електронну пенсійну справу відповідачу за місцем реєстрації позивача для здійснення виплати. Рішення суду у справі № 520/33606/24 набрало законної сили 22.01.2026, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, а тому виплата позивачу пенсії здійснюється відповідно до Порядку № 821 в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідну мету бюджетом Пенсійного фонду України. Станом на день подання відзиву в підсистемі ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень» (реєстраційний номер 821-78389) обліковано заборгованість у сумі 244688,59 грн, з якої позивачу у квітні травні 2026 року виплачено 15618,00 грн, а залишок у сумі 229070,59 грн буде виплачуватися відповідно до Порядку № 821. Відповідач також посилається на статті 23, 116 Бюджетного кодексу України, зазначає, що він не є розпорядником коштів, посилається на необхідність проходження позивачем фізичної ідентифікації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, на відсутність відомостей про відкриття виконавчого провадження чи встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 520/33606/24, а також вважає відсутніми підстави для звернення рішення до негайного виконання, оскільки пункт 1 частини першої статті 371 КАС України стосується лише рішень про стягнення конкретно визначених у грошовому розмірі платежів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На виконання зазначеного рішення справу № 360/1045/26 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено для її розгляду суддю Свергун І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 справу прийнято до провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.11.2024 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.11.2024 № 122950002722 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 520/33606/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.11.2024 № 122950002722; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового підземного стажу позивача, який дає право на пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 17.03.1997 по 17.02.1998, з 18.02.1998 по 17.12.2000, з 18.12.2000 по 19.12.2001, з 01.04.2002 по 10.09.2021, з 11.09.2021 по 30.09.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/33606/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 без змін. Рішення набрало законної сили 22.01.2026.

26.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області внесло рішення суду у справі № 520/33606/24 до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР) за реєстраційним номером 821-78389.

На виконання рішення суду рішенням від 04.02.2026 № 122950002722 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.11.2024 довічно у розмірі 12156,25 грн. Надалі розмір пенсії перераховано: з 01.03.2025 12424,98 грн, з 01.01.2026 12471,78 грн, а рішенням від 17.04.2026 № 122950002722 з 01.03.2026 у розмірі 12855,28 грн.

У розділі «Особливості» протоколів (розпоряджень) про призначення та перерахунок пенсії позивача зазначено: «ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 22.01.2026 по довічно; Рішення суду згідно ПКМУ № 821 з 22.01.2026 по довічно».

Листом від 30.01.2026 № 2000-0301-9/16559 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило відповідача про перегляд електронної пенсійної справи позивача на виконання рішення суду та, відповідно до пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), передало електронну пенсійну справу № 122950002722 відповідачу за зареєстрованим місцем проживання позивача для здійснення виплати пенсії.

Листом від 05.02.2026 № 1200-1202-8/3088 відповідач повідомив представника позивача про розмір пенсії, призначеної на виконання рішення суду, зазначив, що виплата заборгованості пенсії здійснюватиметься відповідно до Порядку № 821, а також про необхідність проходження позивачем фізичної ідентифікації.

11.03.2026 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо ідентифікації та про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, у зв`язку з чим у протоколі про перерахунок пенсії зазначено особливість «Не отримує пенсію від органів ПЗРФ - з 11.03.2026 по довічно».

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 01.01.2026 по 01.04.2026 операції з надходження коштів на рахунок відсутні.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, скріншотів з підсистем ІКІС ПФУ та витягу з виплатних відомостей, у переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (Перелік ПКМУ № 821) щодо позивача обліковано заборгованість у загальній сумі 244688,59 грн, з якої: 180842,49 грн «відкладений борг» за період з 12.11.2024 по 21.01.2026; 50990,82 грн «поточний борг» за період з 22.01.2026 по 31.05.2026; 12855,28 грн «поточний борг» за період з 01.06.2026 по 30.06.2026.

Відповідно до Порядку № 821 позивачу за додатковими виплатними відомостями зараховано на рахунок: 06.04.2026 4000,00 грн (відкладена заборгованість), 20.04.2026 3403,00 грн (поточна заборгованість) та 3270,00 грн (відкладена заборгованість), 18.05.2026 2487,00 грн (відкладена заборгованість) та 2458,00 грн (поточна заборгованість), а всього 15618,00 грн, з яких 9757,00 грн у рахунок відкладеної заборгованості та 5861,00 грн у рахунок поточної заборгованості. Залишок у сумі 229070,59 грн, за твердженням відповідача, буде виплачуватися відповідно до Порядку № 821 в межах бюджетних асигнувань.

Отже, починаючи з 22.01.2026, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/33606/24, щомісячні суми пенсії позивача не виплачуються йому в порядку та строки, встановлені статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а обліковуються відповідачем як «поточний борг» у переліку за Порядком № 821 і виплачуються частинами в межах виділених бюджетних асигнувань.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати поточних платежів пенсії із застосуванням Порядку № 821, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії. Так, відповідно до частини першої цієї статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, серед зазначених підстав відсутні такі підстави, як призначення пенсії на виконання судового рішення чи недостатність бюджетних асигнувань.

Будь-яких рішень про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося, доказів такого суду не надано.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Як установлено судом, електронну пенсійну справу позивача передано відповідачу саме для здійснення виплати пенсії, і відповідач фактично здійснює її облік та нарахування, формує виплатні відомості та проводить виплати. Отже, з моменту передачі електронної пенсійної справи обов`язок щомісячно виплачувати позивачу призначену пенсію в розмірі, визначеному рішенням про призначення (перерахунок) пенсії, у строки, встановлені статтею 47 Закону № 1058-IV, покладено саме на відповідача.

У зв`язку з цим суд відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням суду у справі № 520/33606/24 на нього не покладалося жодних зобов`язань. Предметом спору в цій справі є не виконання зазначеного судового рішення, а виконання відповідачем власного, визначеного законом обов`язку щодо виплати призначеної позивачу пенсії.

Отже, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем положень Порядку № 821 до виплати поточних щомісячних платежів пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок № 821).

Пунктом 1 Порядку № 821 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 821 перераховані пенсії за рішенням суду сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до положень пунктів 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Аналіз наведених положень свідчить, що Порядок № 821 встановлює особливий механізм фінансування і виплати сум пенсій, нарахованих на виконання рішень суду за минулий час (за період, що передує набранню судовим рішенням законної сили), а також різниці між розміром пенсії, перерахованої за рішенням суду, та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України. Цей Порядок не встановлює і не може встановлювати підстав для невиплати в повному обсязі поточної щомісячної пенсії, призначеної особі.

Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є виключно виплата поточних щомісячних платежів пенсії позивача за період після набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/33606/24, тобто з 22.01.2026. Порядок виплати сум пенсії, нарахованих за період з 12.11.2024 по 21.01.2026, що передує набранню законної сили зазначеним рішенням, позивачем у цій справі не оскаржується і предметом судового розгляду не є.

Належні позивачу суми пенсії за період з 22.01.2026 є поточними щомісячними пенсійними виплатами, а не заборгованістю за минулий час, що передує набранню законної сили рішенням суду. Крім того, у позивача відсутній будь-який «визначений органом Пенсійного фонду України розмір» пенсії, відмінний від розміру, призначеного на виконання судового рішення, оскільки до виконання судового рішення позивач пенсію не отримував взагалі у її призначенні йому було відмовлено. Відтак, навіть за змістом самого Порядку № 821 у відповідача не було підстав для включення поточних щомісячних платежів пенсії позивача до переліку та їх виплати частинами в межах бюджетних асигнувань.

Крім того, суд враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», § 40). Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Войтенко проти України», § 39). Держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення (рішення у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Водночас ані Конституцією України, ані законами України Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, у яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався аналогічний за змістом нормативно-правовий акт постанова від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пункти 1 та 2 якої визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2021.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними і до спірних правовідносин, оскільки мета Порядку № 821 є аналогічною меті Порядку № 649 визначення механізму виплати сум пенсій, що утворилися внаслідок їх нарахування (перерахунку) на виконання судових рішень, у межах бюджетних асигнувань.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Суди дійшли висновку, що оспорювана постанова прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, та суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень і праву на ефективний судовий захист.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/51895/25 без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу. Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм. Це правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.12.2025 у справі № 320/31536/23.

Приписи Порядку № 821 щодо включення одержувачів до переліків, пропорційності виплат виділеним асигнуванням та перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри отримання пенсії особами, права яких були захищені в судовому порядку, і зміщують баланс від обов`язкового виконання судового рішення до виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом.

Посилання відповідача на пункт 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 23, 116 Бюджетного кодексу України та на те, що він не є розпорядником бюджетних коштів, суд не приймає, оскільки зазначені норми регулюють питання планування та використання бюджетних коштів і не змінюють визначених Законом № 1058-IV строків і порядку виплати призначеної пенсії, не встановлюють підстав для її невиплати та не можуть обмежувати право особи на отримання пенсії, призначеної на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Як зазначено вище, держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань перед особою, права якої підтверджено судовим рішенням.

Наведені відповідачем висновки Верховного Суду та Верховного Суду України щодо неможливості накладення штрафу за невиконання судового рішення за відсутності фінансового забезпечення стосуються інших правовідносин відповідальності за невиконання судового рішення в порядку судового контролю, а тому не є релевантними до спірних правовідносин.

Доводи відповідача щодо необхідності проходження позивачем фізичної ідентифікації суд також не приймає, оскільки позивач 11.03.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо ідентифікації та про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, рішень про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу з цих підстав відповідач не приймав, а суми пенсії за період з 22.01.2026 сам відповідач обліковує як належні до виплати позивачу.

Відсутність відомостей про відкриття виконавчого провадження чи про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 520/33606/24 також не спростовує протиправності дій відповідача, оскільки обов`язок щомісячно виплачувати призначену пенсію виникає безпосередньо із закону і не залежить від вжиття позивачем заходів примусового виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, однак не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції України (право на судовий захист).

Статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено перелік конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану (статті 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України). Права, гарантовані статтями 46 та 55 Конституції України, до цього переліку не включено, а отже, втручання у ці права не може бути обґрунтоване потребами правового режиму воєнного стану (див. також Рішення Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024).

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною четвертою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, застосування відповідачем до виплати поточних щомісячних платежів пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення у справі № 520/33606/24, положень Порядку № 821 та, як наслідок, невиплата позивачу пенсії в повному розмірі у строки, встановлені законом, суперечать статтям 46, 55, 129-1 Конституції України, статтям 5, 47, 49 Закону № 1058-IV та призводять до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу в повному розмірі поточних щомісячних платежів пенсії, натомість надані ним докази підтверджують, що всі нараховані позивачу з 22.01.2026 суми пенсії обліковуються в переліку за Порядком № 821 і виплачені лише частково.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

У спірних правовідносинах відповідач реалізував свої повноваження у формі дій: встановив у протоколі про призначення пенсії особливість «Рішення суду згідно ПКМУ № 821 з 22.01.2026 по довічно», обліковує суми поточної пенсії позивача в переліку за Порядком № 821 як «поточний борг» і здійснює їх виплату частинами в межах бюджетних асигнувань. Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача є належним способом захисту.

Щодо періоду, з якого підлягає відновленню порушене право, суд враховує, що позивач просить здійснювати виплату поточних платежів з дати набуття рішення у справі. Рішенням суду у справі № 520/33606/24 набрало законної сили 22.01.2026. З цієї дати відповідач застосовує до виплати пенсії позивача Порядок № 821 і обліковує належні позивачу суми як «поточний борг». З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача і забезпечення виконуваності судового рішення суд, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне визначити цей період у резолютивній частині рішення конкретною датою з 22.01.2026, що повністю охоплює обсяг порушеного права позивача та не виходить за межі позовних вимог. Оскільки частину сум поточної пенсії позивачу вже виплачено, виплата підлягає здійсненню з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу з 22.01.2026 поточних щомісячних платежів пенсії за віком у повному розмірі із застосуванням Порядку № 821 та зобов`язання відповідача здійснити з 22.01.2026 виплату позивачу поточних щомісячних платежів пенсії за віком у повному розмірі відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV без застосування вимог Порядку № 821, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Щодо вимоги про допущення негайного виконання рішення суду суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зазначає, що зазначена норма застосовується до рішень про стягнення сум у грошовому розмірі. Зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату пенсії не є тотожним стягненню. З огляду на це вимога про негайне виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць не належить до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з квитанцією про сплату від 12.05.2026 № S878-T6MY-7UAE позивачем сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у сумі 1064,96 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, юридична адреса: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 22.01.2026 поточних щомісячних платежів пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 520/33606/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/33606/24, у повному розмірі із застосуванням «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснитити з 22.01.2026 виплату ОСОБА_1 поточних щомісячних платежів пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 520/33606/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/33606/24, у повному розмірі відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун