Ухвала суду № 140614106, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29277/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681850) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;

- зобов`язати 4-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681850) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681850) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 в повному обсязі;

- зобов`язати 4-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681850) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, та за урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681850) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 29 січня 2020 року по 10 березня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їx розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу військовим званням; розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати 4-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЕДРПОУ 08681850) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 10 березня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їx розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу військовим званням; розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щoмiсячнoi грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення,грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого вказано, що дізнався про порушення свої справ лише після звернення та отримання відповіді відповідача від 15.09.2026 року.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та зазначення, що питання дотримання/пропуску строку звернення до суду провадження у цій справі буде вирішено судом після відкриття провадження у справі у урахуванням доказів наданих відповідачем та витребувано у відповідача інформацію щодо наявності документального підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, зокрема, направлення/видачі грошового атестата та відповідні докази на підтвердження.

На виконання вимог ухвали від 21.09.2026 року від відповідача надійшла заява в якій зазначено, що при звільненні зі служби позивачу було видано на руки оригінал грошового атестата від 10.03.2023, що є єдиним примірником цього документа, у якому відображено всі нараховані та виплачені суми грошового забезпечення. Правильність даних, зазначених в атестаті Позивач підтвердив своїм підписом, що свідчить про обізнаність позивача щодо їх нарахувань. Жодних зауважень, заперечень чи претензій щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення під час підписання та отримання грошового атестата від позивача не надходило.

08.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без руху та встановлено строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для надання до суду для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

12.10.2026 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої вказано, що позивач неодноразово проходив починаючи з 31.03.2023 року обстеження (як приклад ІНФОРМАЦІЯ_2 ). З 01.06.2023 року проходив лікування в умовах стаціонару, що підтверджується відповідною випискою. З 30.09.2024 по 30.10.2024 проходив повторне лікування в умовах стаціонару, що підтверджується випискою зі стаціонару. У 2025 році проходив додатковий огляд на стан здоров`я. Маючи проблеми зі здоров`ям, громадян вирішує перед усім питання здоров`я, а вже потім інші питання. Так вчинив і ОСОБА_1 . Як тільки покращився стан здоров`я, ОСОБА_1 звернувся до адвоката за професійною правничою допомогою. Враховуючи вищевикладене та наявність медичних документів що додаються до клопотання, позивач просив задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши заяву позивача та враховуючи матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В той же час відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Отже, оскільки спір у цій справі стосується дотримання трудових гарантій позивача на оплату праці, то при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду слід застосовувати положення ст.233 КЗпП України.

Виходячи із змісту наведеної норми ст.233 КЗпП України, вбачається, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що позовні вимоги за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Разом із цим позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 до 10.03.2023.

Так, позивач в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом вказав, що мав проблеми зі здоров`ям.

На підтвердження вказаного надано до суду акт №866 від 25.03.2023 року, відповідно до якого позивач перебував на стаціонарному обстеженні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР у період з 20.03.2023 року по 30.03.2023 року.

Відповідно до акту №865 від 31.03.2023 року позивач знаходився на амбулаторному обстеження з 22.03.2023 року по 31.03.2023 року.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач перебував в амбулаторно-поліклінічному закладі 01.06.2023 року.

Відповідно до виписки №6735 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач у період з 30.09.2024 року по 30.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Так, надані позивачем докази підтверджують проходження ним лікування у періоди з 20.03.2023 року по 30.03.2023 року, з 22.03.2023 року по 31.03.2023 року, 01.06.2023 року, з 30.09.2024 року по 30.10.2024 року, при цьому в період з 01.11.2024 року доказів поважності пропуску звернення до суду не надав.

Також, позивач, ані під час проходження служби, ані після звільнення не вчинив дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. Жодних доводів щодо існування об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не надав.

Так, з позовної заяви судом не встановлено, що під час проходження служби або у тримісячний строк після звільнення позивач вчиняв дії, направлені на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення.

Крім того, на переконання суду, отримання у відповідь на запит листа відповідача або не отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Водночас, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.

Отже, судом не встановлено жодних обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо виплати йому при звільненні з військової служби індексації грошового забезпечення, у тому числі протягом розумного строку до відповідача.

Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються вимог в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 10.03.2023.

При цьому, враховуючи, що що позовні вимоги в частині за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 не обмежуються будь-яким строком звернення до суду, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в цій частині.

Керуючись ст. ст. 123, 205, 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 10.03.2023.

Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.12.2015 року до 18.07.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв