Ухвала суду № 140613471, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 рокуСправа №360/982/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши звіт військової частина НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов' язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відбулась 01 травня 2025 року, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №360/1086/22.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відбулась 01 травня 2025 року, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/1086/22.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25 повернуто скаржникові, отже, рішення суду набрало законної сили.

04.08.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25 шляхом зобов`язання керівника військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду у строк два місяці.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що рішення суду, яке ухвалено 10.07.2025, відповідачем не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 заяву позивача задоволено, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати до суду у 60-денний строк з моменту отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25.

02 жовтня 2026 року від відповідача - військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення суду від 01.10.2026 вих. №1169.

В обґрунтування виконання рішення суду відповідач у звіті зазначає таке.

Згідно з довідкою-розрахунком від 30.08.2025 №5088/ФЕС позивачу нараховано до виплати на виконання рішення суду 67861,20 грн.

Військова частина НОМЕР_1 щомісяця подавала до начальника забезпечувального фінансового органу розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, до яких включено позивача, а саме за вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2026 року.

До звіту долучено копії відповідних заявок.

Станом на 01.10.2026 асигнування для виконання рішення суду не надходили, тому виплата позивачу не здійснена. У разі надходження коштів вони будуть невідкладно перераховані на картковий рахунок позивача.

Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпорядником бюджетних коштів вищого рівня для неї є військова частина НОМЕР_2 . Відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів, є розпорядником коштів нижчого (третього) рівня і відповідно до статей 22, 23 Бюджетного кодексу України, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, має право здійснювати видатки виключно в межах доведених асигнувань. Виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Відповідач також стверджує, що військова частина НОМЕР_1 не має власних окремих рахунків, не включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є структурним підрозділом Збройних Сил України, тому не може бути суб`єктом владних повноважень для практичного виконання судового рішення в частині здійснення грошових виплат і не має впливу на вищий орган, який відповідає за виділення коштів.

На підтвердження відсутності фінансування відповідач долучив лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 18.07.2025 №220/13/23028, у якому зазначено, що фінансовий ресурс на виконання рішень судів, передбачений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», вичерпано, а заборгованість за КЕКВ 2800 станом на 01.07.2025 становить 1,7 млрд гривень.

Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 30.04.2020 у справі №804/2076/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19, відповідно до яких відсутність бюджетного фінансування є поважною причиною невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, і вважає, що командиром військової частини НОМЕР_1 вжито всіх залежних від нього заходів для виконання рішення суду.

З огляду на це відповідач просить прийняти звіт щодо часткового виконання рішення суду, відмовити в накладенні штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі неприйняття звіту - продовжити строк його подання, а також розглядати звіт без участі представника військової частини.

Розглянувши звіт та додані до нього документи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 382-2 КАС України звіт про виконання судового рішення повинен містити, зокрема, інформацію про стан виконання судового рішення, вжиті суб`єктом владних повноважень заходи, причини невиконання (неповного виконання) рішення та орієнтовний строк, протягом якого рішення буде виконано, з доданням доказів, що підтверджують викладені у звіті обставини.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суд постановляє ухвалу про прийняття звіту або про відмову в його прийнятті. Згідно з частиною другою цієї статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо у звіті не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або якщо заходи, вжиті суб`єктом владних повноважень, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Надаючи оцінку звіту, суд виходить з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, на відповідача покладено обов`язок не лише нарахувати, а й виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів.

Рішення в цій частині вважається виконаним лише з моменту фактичного отримання позивачем присудженої суми.

Натомість, нарахування компенсації та складання довідки-розрахунку є лише підготовчою дією, яка сама по собою не відновлює порушеного права позивача.

Відповідач у звіті прямо визнає, що станом на 01.10.2026 виплата позивачу не здійснена.

Доказів перерахування позивачу будь-якої частини нарахованої суми 67861,20 грн до звіту не додано.

Отже, твердження відповідача про часткове виконання рішення суду не підтверджене: у частині, яка безпосередньо відновлює права позивача, а саме в частині виплати, рішення не виконане зовсім.

Суд враховує, що рішення набрало законної сили після повернення апеляційної скарги ухвалою від 27.08.2025, тобто станом на дату подання звіту не виконується понад тринадцять місяців, при цьому довідку-розрахунок складено ще 30.08.2025.

Такий строк невиконання рішення про виплату порівняно невеликої суми не може вважатися розумним у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заходи, на які посилається відповідач, зводяться до щомісячного включення прізвища позивача до однотипних заявок на фінансування за КЕКВ 2800.

Така дія є звичайною поточною процедурою бюджетного планування, яку військова частина здійснює щодо всіх військовослужбовців незалежно від встановлення судового контролю.

Протягом тринадцяти місяців відповідач, отримуючи щомісяця той самий результат - відсутність асигнувань, не змінив способу дій і не вжив жодних додаткових заходів.

Зокрема, до звіту не додано доказів того, що відповідач окремо звертався до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня (військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогою виділити кошти саме для виконання рішення у цій справі, повідомляв про встановлення судом контролю за його виконанням, отримував відповіді на такі звернення чи вживав заходів реагування на їх відсутність.

Звіт не містить відомостей про обсяг асигнувань за КЕКВ 2800, отриманих військовою частиною у 2025-2026 роках, про порядок і черговість їх розподілу та про місце позивача в такій черговості.

Єдиний наданий доказ відсутності фінансування - це лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 18.07.2025 №220/13/23028.

Зазначений лист стосується виконання Державного бюджету України на 2025 рік.

Цей лист не підтверджує відсутність фінансового ресурсу на виконання судових рішень у 2026 році, протягом якого рішення також не виконувалося.

Крім того, у листі зазначено про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо збільшення видатків та підготовку пропозицій щодо відкриття асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак відповідач не повідомив, чи звертався він по ці кошти.

Звіт не містить відомостей про орієнтовний строк, протягом якого рішення буде виконано, що є обов`язковим елементом звіту відповідно до статті 382-2 КАС України.

Натомість відповідач обмежився твердженням, що кошти будуть перераховані «в разі їх надходження», тобто виконання рішення поставлено в залежність від невизначеної події.

Доводи відповідача про те, що військова частина НОМЕР_1 не має власних рахунків, не включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і не може бути суб`єктом, що виконує судове рішення, суд відхиляє.

Обов`язок нарахувати та виплатити позивачу компенсацію покладено саме на військову частину НОМЕР_1 рішенням суду, яке набрало законної сили і відповідно до статті 370 КАС України є для неї обов`язковим.

Обставини, які стосуються належності відповідача, не можуть переглядатися на стадії судового контролю.

Крім того, сам відповідач у звіті посилається на пункт 7 розділу I Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, відповідно до якого відповідальними за виконання судових рішень про стягнення грошових коштів є фінансові (фінансово-економічні) служби військових частин.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не свідчить про виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що державний орган не може посилатися на брак коштів як на виправдання невиконання судового рішення, а держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, що затримують чи перешкоджають їх виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справах «Кечко проти України» від 08.11.2005, заява №63134/00; «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; «Сокур проти України» від 26.04.2005, заява №29439/02).

Правові позиції Верховного Суду, на які посилається відповідач, стосуються підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень та оцінки протиправності його дій, а не визнання судового рішення виконаним.

Відсутність бюджетних асигнувань може бути врахована судом при вирішенні питання про штраф (частина п`ята статті 382-3 КАС України), однак не є підставою для прийняття звіту, з якого вбачається, що рішення не виконане, а вжиті заходи є формальними.

Прийняття такого звіту фактично означало б погодження судом з невиконанням рішення на невизначений строк і позбавило б позивача ефективного засобу захисту, яким є судовий контроль, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

Отже, суд доходить висновку, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25 в частині виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів не виконане, у звіті не наведено обґрунтованих обставин, які унеможливлюють його виконання, а вжиті відповідачем заходи є недостатніми для своєчасного та повного виконання рішення суду, що відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України є підставою для відмови у прийнятті звіту.

З метою забезпечення повного виконання рішення суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту - два місяці з дня отримання копії цієї ухвали та зобов`язати відповідача долучити до звіту докази, які підтверджують виконання рішення або вжиття всіх необхідних заходів для його виконання.

Клопотання відповідача про продовження строку подання звіту в такий спосіб суд вважає вирішеним.

Щодо накладення штрафу на керівника військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас відповідно до частини п`ятої цієї статті суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити керівника від його сплати з урахуванням доказів вжитих ним дій, а у справах щодо здійснення виплат - з урахуванням відсутності бюджетних асигнувань та вжиття всіх необхідних заходів для їх отримання.

У звіті відповідач просить не накладати штраф на командира військової частини НОМЕР_1 , що суд розцінює як клопотання у розумінні частини п`ятої статті 382-3 КАС України.

Згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Суд враховує, що відповідач провів нарахування присудженої суми, включив позивача до заявок на фінансування за КЕКВ 2800, а фінансування військової частини як розпорядника бюджетних коштів третього рівня здійснюється розпорядником вищого рівня в межах доведених асигнувань.

Матеріали справи не містять доказів того, що кошти на виконання рішення надходили відповідачу і не були використані за призначенням.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є заходом відповідальності, тому може бути застосоване за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність дій або ухилення від виконання рішення.

Адміністративні суди мають встановлювати дійсні причини затримки виконання судового рішення, враховувати дії посадової особи, спрямовані на виконання рішення, наявність та форму її вини, а також співмірність розміру штрафу з фінансовою спроможністю такої особи.

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Недостатність вжитих відповідачем заходів, яка є підставою для відмови у прийнятті звіту, не тотожна умисному ухиленню від виконання рішення суду. Доказів того, що невиконання рішення зумовлене умисними діями чи недобросовісністю керівника військової частини НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд вважає за можливе звільнити керівника військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу на підставі частини п`ятої статті 382-3 КАС України.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що у разі неподання нового звіту або подання звіту без доказів вжиття реальних заходів для отримання асигнувань та виконання рішення питання про накладення штрафу буде вирішено повторно.

Звіт розглянуто в порядку письмового провадження, що відповідає клопотанню відповідача про розгляд звіту без участі його представника.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2026 вих. №1169 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25.

Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №360/982/25 - два місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 долучити до звіту докази виплати ОСОБА_1 присудженої суми, а в разі невиконання рішення - докази звернень до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення асигнувань саме для виконання рішення у справі №360/982/25 та відповіді на них, відомості про обсяги асигнувань за КЕКВ 2800, отриманих військовою частиною НОМЕР_1 у 2026 році, та порядок їх розподілу, а також орієнтовний строк виконання рішення суду.

Звільнити керівника військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу на підставі частини п`ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Сластьон