Рішення № 140611153, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2875/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес капітал"доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лазеро»про стягнення коштівбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес капітал" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазеро» про стягнення 330 000,00 грн попередньої оплати.

Позов обґрунтований тим, що позивач перерахував відповідачу 330 000,00 грн в оплату інформаційно-консультаційних послуг за договором №01/08/2024 від 01.08.2024, однак відповідач у встановлений договором строк послуги не надав, результат їх надання позивачу не передав та отримані кошти не повернув. У зв`язку із односторонньою відмовою від договору позивач просить стягнути з відповідача 330 000,00 грн попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.

Оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення адресатові, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно частин 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2875/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗЕРО» (надалі- Відповідач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС КАПІТАЛ» (надалі- Позивач, Замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №01/08/2024, згідно умов якого Виконавець зобов`язався надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги визначені п. 1.2. цього Договору (далі - послуги), а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити належним чином надані послуги. (п.1.1. Договору)

Згідно з пунктом 1.2 договору під послугами Сторони розуміють надання Виконавцем інформаційно-консультаційних послуг з питання новел у договірних відносинах у 2023-2024 році.

Місце надання послуг: дистанційно (Zoom). (п.1.3 Договору)

Пунктом 1.4 договору сторони погодили строк надання послуг з 01.08.2024 по 30.08.2024.

За умовами пункту 2.1 договору загальна вартість послуг за договором становить 330 000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що Замовник оплачує послуги Виконавця по факту отримання послуг за Договором протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору передбачено здійснення Замовником оплати після отримання послуг та підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.4 договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Порядок оформлення результатів надання послуг сторони визначили у розділі 3 договору.

Так, згідно з пунктом 3.1 договору Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів з дня завершення виконання своїх зобов`язань за Договором направляє Замовнику Звіт щодо виконання Договору та Акт приймання-передачі наданих послуг (далі Акт) у двох примірниках, оформлені та підписані зі сторони Виконавця.

При цьому умовами пункту 3.2 договору визначено вимоги до змісту відповідного звіту та акта приймання-передачі наданих послуг, зокрема звіт повинен містити тематичний перелік питань, які були предметом наданих послуг за цим Договором. Акт повинен містити реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву Виконавця, яким складено Акт, назву Замовника, зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка сформувала Акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від Виконавця Звіту щодо виконання Договору та Акту приймання-передачі наданих послуг підписує та повертає Виконавцю один примірник Акту або у вказаний строк надає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання. У разі надання Замовником мотивованої відмови від підписання Акту Виконавець зобов`язаний протягом 7 (семи) робочих днів з моменту надання такої мотивованої відмови усунути недоліки у наданих послугах. Якщо Виконавець не усунув недоліки у визначений у цьому пункті Договору строк, Замовник має право відмовитися від прийняття наданих послуг та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 3.5 договору підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг Замовник підтверджує прийняття належним чином наданих Виконавцем послуг, що відповідають умовам Договору.

Пунктом 4.3.3 договору встановлений обов`язок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість послуг.

У пункті 9.1 договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) і діє по 30.08.2024 року, а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання.

Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що він може бути достроково розірваний за взаємною згодою Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору, а також в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим Договором.

При цьому у п.4.4.4 Договору прямо передбачено право замовника в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, якщо Виконавець не виконав або не виконує взяті на себе за цим Договором зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.2 договору всі документи, передбачені цим Договором, направляються за адресами, вказаними в цьому Договорі, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, або вручаються представникам Сторін під розпис.

У разі, якщо повідомлення направлене засобами поштового зв`язку не буде отримано Стороною, що буде підтверджено поверненням стороні відправнику поштового повідомлення з відміткою про неможливість вручення, в тому числі на підставі зміни стороною-одержувачем адреси, вказаної в цьому Договорі, про що інша Сторона не була сповіщена, повідомлення вважатиметься отриманим з дати його відправлення, незалежно від фактичного отримання. (п.10.3 Договору).

Як убачається з наявної у матеріалах справи згідно платіжної інструкції №223 від 13.09.2024, ТОВ «УКРБІЗНЕС КАПІТАЛ» перерахувало на рахунок ТОВ «ЛАЗЕРО» грошові кошти у розмірі 330 000,00 грн. , як оплату за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №01/08/24 від 01.08.2024р.

Водночас, як зазначає позивач в обґрунтування заявлених вимог, у визначений договором строк відповідач обумовлених договором інформаційно-консультаційних послуг не надав, письмового звіту про надані послуги та акта приймання-передачі наданих послуг позивачу не передав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до ТОВ «ЛАЗЕРО» з вимогою (ПОВТОРНО) від 07.08.2026, в якій вимагав негайно повернути сплачені за договором кошти у розмірі 330 000,00 грн, повідомив про відмову від прийняття простроченого виконання у зв`язку із втратою інтересу до нього, а також заявив про односторонню відмову від договору у зв`язку з невиконанням Виконавцем взятих на себе зобов`язань. Зазначену вимогу 12.08.2026 позивач направив відповідачу за визначеною договором адресою: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 295, поштовим відправленням №R067252668702, що підтверджується описом вкладення та списком згрупованих поштових відправлень, у якому одержувачем зазначено ТОВ «ЛАЗЕРО».

Як зазначає позивач, зазначена вимога відповідачем залишена без задоволення, грошові кошти у розмірі 330 000,00 грн йому не повернуті, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №01/08/2024 від 01.08.2024, за умовами якого ТОВ «ЛАЗЕРО» як Виконавець зобов`язалося надати ТОВ «УКРБІЗНЕС КАПІТАЛ» як Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань новел у договірних відносинах у 20232024 роки, а Замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, характерною ознакою оплатного договору про надання послуг є зустрічність виконання: обов`язку виконавця надати обумовлену договором послугу кореспондує обов`язок замовника здійснити її оплату в порядку та строки, погоджені сторонами.

Сторони у пункті 1.4 договору визначили строк надання послуг з 01.08.2024 по 30.08.2024, а пунктом 2.1 договору погодили їх вартість у розмірі 330 000,00 грн без ПДВ.

При цьому відповідно до пункту 2.2 договору Замовник оплачує послуги Виконавця по факту отримання послуг за Договором протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі.

Незважаючи на відсутність доказів фактичного надання відповідачем передбачених договором послуг та їх оформлення у погодженому сторонами порядку, позивачем 13.09.2024 було здійснено повну їх оплату . Так, платіжною інструкцією №223 від 13.09.2024 підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача 330 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №01/08/24 від 01.08.2024р. Без ПДВ».

Згідно п. 9.1 договору він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) і діє по 30.08.2024 року, а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання.

Так, відповідно до пункту 3.1 договору Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів з дня завершення виконання своїх зобов`язань за Договором направляє Замовнику Звіт щодо виконання Договору та Акт приймання-передачі наданих послуг (далі Акт) у двох примірниках, оформлені та підписані зі сторони Виконавця.

За умовами пункту 3.2 договору Звіт щодо виконання Договору має містити тезисний перелік питань, які були предметом наданих послуг за цим Договором.

Отже, саме письмовий звіт та акт приймання-передачі наданих послуг є передбаченими сторонами документами, які підтверджують виконання Виконавцем зобов`язань за договором.

Водночас матеріали справи не містять ані письмового звіту про надані ТОВ «ЛАЗЕРО» інформаційно-консультаційні послуги, ані акта приймання-передачі наданих послуг, ані доказів направлення таких документів позивачу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі № 912/335/24 зазначив про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як строк договору, строк виконання зобов`язання та термін виконання зобов`язання, які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття строк виконання зобов`язання, термін виконання зобов`язання визначені у статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За Азагальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Суд враховує, що договором сторони прямо передбачили наслідки невиконання Виконавцем своїх зобов`язань.

Так, відповідно до пункту 4.4.4 договору передбачено право замовника в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, якщо Виконавець не виконав або не виконує взяті на себе за цим Договором зобов`язання.

Як установлено судом, у повторній вимозі від 07.08.2026 позивач, посилаючись на ненадання відповідачем послуг, повідомив про відмову від прийняття простроченого виконання у зв`язку із втратою інтересу до нього, заявив про односторонню відмову від договору та вимагав повернення сплачених за договором коштів у розмірі 330 000,00 грн.

Зазначена вимога 12.08.2026 була направлена ТОВ «ЛАЗЕРО» за адресою, визначеною сторонами у договорі: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 295, поштовим відправленням №R067252668702, що підтверджується описом вкладення та списком згрупованих поштових відправлень.

Таким чином, позивач реалізував передбачене пунктом 4.4.4 договору право на односторонню відмову від договору у зв`язку з невиконанням Виконавцем взятих на себе зобов`язань та вимагав повернути сплачені за договором кошти.

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №01/08/2024 від 01.08.2024, а також передбачене пунктом 4.4.4 цього договору право замовника на односторонню відмову від договору в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для односторонньої відмови від договору відповідно до ст. 907 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Позиція Верховного Суду з приводу того, що відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20.

Хоч у вказаних справах і вирішувалося питання щодо стягнення авансу за договором підряду, проте сам лише вид укладеного договору в цьому випадку не впливає на застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №910/6822/24.

Зазначені постанови Верховного Суду підтверджують усталений підхід до вирішення спорів цієї категорії, згідно з яким припинення договірних правовідносин замовником з виконавцем (підрядником) у зв`язку з порушенням останнім договірних зобов`язань створює підстави для стягнення невикористаної суми авансу в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів надання відповідачем позивачу послуг за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №01/08/2024 від 01.08.2024, а також реалізацію позивачем передбаченого пунктом 4.4.4 договору права на односторонню відмову від нього у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, суд дійшов висновку, що правова підстава для утримання відповідачем отриманих від позивача грошових коштів у розмірі 330 000,00 грн відпала, у зв`язку з чим зазначені кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до положень ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 615, 629, 901, 903, 905 ЦК України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЗЕРО» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295; код ЄДРПОУ 44710822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС КАПІТАЛ» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55; код ЄДРПОУ 34429480; IBAN НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк») 330 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору 3 960,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЮ.Ю. Мужичук