Ухвала суду № 140610920, 15.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3097/26

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Драгоманова 31-Б"

про забезпечення позову

у справі №911/3097/26

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Драгоманова 31-Б" (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 31-Б, код 43188237)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Травень 21" (09114, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вул.Зенітного полку, будинок 10 А, код 38168784)

про стягнення 57508,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області разом із позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 31-Б» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАВЕНЬ 21» про стягнення заборгованості надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах загальної суми 66000,45 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що предметом спору є стягнення заборгованості зі сплати внесків у розмірі 57508,45 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн і судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3328 грн.

Заявник посилається на те, що ТОВ «ТРАВЕНЬ 21», будучи власником квартир у багатоквартирному будинку, ухилявся від виконання обов`язків зі сплати внесків, а у 2024 році відчужив належні йому квартири. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 31-Б» про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є передбаченим процесуальним законом способом забезпечення позову. Водночас сам по собі факт заявлення позовних вимог майнового характеру та наявність у позивача заінтересованості в реальному виконанні майбутнього судового рішення не є безумовною підставою для застосування такого заходу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, зокрема з`ясувати, чи підтверджують наведені заявником доводи та подані матеріали існування реального ризику істотного ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

При цьому обов`язок доведення обставин, які свідчать про необхідність забезпечення позову, покладається на заявника. Саме лише припущення про можливі труднощі під час виконання судового рішення без належного обґрунтування відповідного ризику не є достатнім для застосування заходів забезпечення позову.

Як убачається зі змісту заяви, необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача заявник обґрунтовує тим, що ТОВ «ТРАВЕНЬ 21» ухилявся від виконання обов`язків зі сплати внесків у період володіння квартирами, які були відчужені у 2024 році, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас наведені обставини стосуються, передусім, виникнення спірних правовідносин та обґрунтування заявленої до стягнення заборгованості.

Самі по собі вони не свідчать про існування конкретних обставин, які вказували б на реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про стягнення коштів.

Зокрема, у заяві не наведено конкретних відомостей про вчинення відповідачем дій, спрямованих на приховування чи виведення грошових коштів, відчуження іншого майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, припинення господарської діяльності або інших обставин, які б у своїй сукупності свідчили про наявність реального ризику невиконання рішення суду в разі задоволення позову.

Посилання заявника на відчуження відповідачем квартир ще у 2024 році саме по собі не підтверджує наявності загрози невиконання майбутнього рішення суду, оскільки в заяві не наведено обставин, які б свідчили про зв`язок такого відчуження з наміром відповідача ухилитися від виконання можливого судового рішення про стягнення заборгованості.

Крім того, заявником не наведено конкретних відомостей про майновий стан відповідача, наявність або відсутність у нього інших активів, розмір грошових коштів чи інші обставини, які б давали підстави дійти висновку, що без накладення арешту виконання можливого рішення суду буде істотно ускладнене або унеможливлене.

Суд також враховує, що предметом позову є стягнення грошових коштів, а тому забезпечення такого позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача має бути обґрунтоване належними даними про необхідність застосування відповідного обмеження саме на цій стадії судового розгляду, а не лише загальним посиланням на можливість невиконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає зіставлення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звертається до суду, вартості майна, на яке просить накласти арешт, та наслідків такого обмеження для відповідача.

У цій справі заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми, що включає основну заборгованість, витрати на професійну правничу допомогу, судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову. Проте навіть за умови визначення граничної суми арешту, співмірність заходу забезпечення позову сама по собі не підтверджує наявності передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для його застосування.

Отже, визначення заявником конкретної суми, у межах якої він просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, не звільняє його від обов`язку довести обставини, що свідчать про необхідність застосування такого заходу забезпечення позову.

За наведених обставин суд доходить висновку, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не підтверджено належними доказами існування реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду в разі невжиття запитуваного заходу забезпечення позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 31-Б» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАВЕНЬ 21».

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Драгоманова 31-Б" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвали суду підлягають оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 15.10.2026

Суддя А.Ф. Черногуз