Рішення № 140606687, 14.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 335/2383/26

Провадження № 2/317/1359/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

за участі секретаря Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі представника - керівника Товариства Полякова О.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 в якій заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 243942083 від 06.07.2021 в розмірі 20 572,40 грн. та стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 06 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 243942083 (далі - Договір), який є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.4.15 Договору), на підставі п.1.1 якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику. Сума Кредитного ліміту, вказана у п.1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п.1.2. Договору). Відповідач приєдналась до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора - «MNV3T79B». Відповідно до п.1.3-1.7 Договору кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 1500,00 грн., одразу після укладення Договору, а згодом - іншу частину суми кредиту декількома переказами. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. Пунктом 1.9 Договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно за період строку визначеного п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Крім підписання Кредитного договору, 06.07.2021 р. позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору № 243942083 від 06.07.2021, в якому викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01 та, в подальшому - додаткові угоди до нього, якими право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 243942083 від 06.07.2021 передане новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс».

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01 та, в подальшому - додаткові угоди до нього, яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 243942083 від 06.07.2021 передане новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 10/07/25-Е, яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 243942083 від 06.07.2021 передане новому кредитору - позивачу у справі.

Станом на момент відступлення права вимоги відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 20 572,40 гривень, з яких: 6 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 14 572,40 гривень - заборгованість з процентів за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача.

16.04.2026 р. відповідачем ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву ТОВ ФК «ЕЙС» в якому послалась на те, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Як на підставу заперечень проти позову відповідач послалась на те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності, оскільки Кредитний договір, на підставі якого виникла заборгованість, був укладений у 2021 році, в ту чергу як позивач звернувся до суду лише у лютому 2026 р., тобто поза межами трирічного строку. Жодних дій, що переривають строк позовної давності, відповідачем протягом останніх трьох років не вчинялось. За таких підстав відповідач просила застосувати наслідки пропуску позовної давності до заявлених позивачем вимог та в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовити в повному обсязі (а.с.148).

17.04.2026 р. не погоджуючись з поданим відповідачем відзивом, представником позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС» за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив. Ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки посилання відповідача на застосування строку позовної давності, є безпідставними спираючись на те, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в України воєнного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався і діє дотепер. Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Таким чином, представником позивача зазначено: якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Просив врахувати відповідь на відзив при розгляді справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.151-152).

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не з`явились.

Представником позивача в п. 4 прохальної частини позовної заяви зазначено, про розгляд справи без участі позивача та представника, за наявними в матеріалах справи доказами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.10-зворот).

Відповідачем при подачі відзиву у п.3 прохальної частини зазначено про розгляд справи за її відсутністю, в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві (а.с.148-зворот).

За таких обставин, на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 06 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 243942083 (далі - Кредитний договір), який є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.4.15 Договору), на підставі п.1.1 якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику (а.с.34-36).

Сума Кредитного ліміту, вказана у п.1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п.1.2. Договору). Відповідач приєдналась до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора - «MNV3T79B». Відповідно до п.1.3-1.7 Договору кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 1500,00 грн., одразу після укладення Договору, а згодом - іншу частину суми кредиту декількома переказами. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. Пунктом 1.9 Договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно за період строку визначеного п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Крім підписання Кредитного договору, 06.07.2021 р. позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору № 243942083 від 06.07.2021, в якому викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту (а.с.33).

На підтвердження перерахування Позичальником відповідачу кредитних коштів в загальному розмірі 6000,00 грн. на належну їй банківську картку, представником позивача долучено до матеріалів справи платіжні доручення, які були досліджені судом під час судового розгляду (а.с.54-56).

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала та не повертала наданий їй Кредит, в строки передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 20 572,40 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 14572,40 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.106-108).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Із дослідженого судом Кредитного договору встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Як було встановлено судом, Договір кредитної лінії № 243942083 укладено 06.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно із ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів. Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

В матеріалах справи також містяться копії договорів факторингу та інших документів за ними, якими підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 243942083 від 06 липня 2021 року до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на підставі правочину. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.106-107) та виписки з особового рахунку за Кредитним договором №243942093 від 06.07.2021 (а.с.108), заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором станом на 26.12.2025 складає 20 572,40 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 6000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами становить: 14 572,40 грн.

Що стосується вимог відповідача, викладених нею у відзиві, про застосування строку позовної давності, то слід зауважити на наступному.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.

З 17 березня 2022 року до 3 вересня 2025 року - діяла «пауза» на підставі доданого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Після 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Таким чином, починаючи з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні, тому посилання відповідача на застосування строку позовної давності, як на заперечення проти позовних вимог, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через їх безпідставність.

Виходячи зі змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 6 000,00 гривень за укладеним нею Кредитним договором.

Окрім суми основного боргу позивачем за договором №243942083 від 06.07.2021 заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 14 572,40 гривень.

Відповідно до вимог п. 1.7 Договору від 06.07.2021 сторони погодили строк кредитування - 30 днів. Пунктом 1.9.1 визначено процентну ставку по кредиту, яку погодили сторони - 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору строк кредитування встановлений до 05 серпня 2021 року включно. Зі спливом цього строку, тобто - з 06 липня 2021 року, відповідач була зобов`язана повернути всю заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в ньому.

Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку надання цієї позики.

В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

Таким чином, нарахування процентів за договором № 243942083 від 06 липня 2021 року за період після 05 серпня 2021 року є необґрунтованим, оскільки здійснене поза межами строку кредитування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню - в межах строку кредитування, що становить: 6 000,00 грн. х 1,7 %/день х 30 днів = 3 060,00 грн.

Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 205, 207, 509, 512, 513, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 617, 625, 1048-1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 191, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986656) заборгованість за Договором кредитної лінії № 243942083 від 06.07.2021 в розмірі 9 060 (дев`ять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок основного боргу та 3 060 (три тисячі шістдесят) гривень 00 копійок процентів за користування кредитом, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) гривні 51 копійку судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 082 (три тисячі вісімдесят дві) гривні 77 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка