Ухвала суду № 140604231, 14.10.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5486/26

2-с/215/90/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Потніченко Ю.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поворот виконання судового рішення за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за отриманні послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в

17.06.2026 за заявою КП «Кривбасводоканал», видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості по оплаті за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з «01.11.2025 по 31.12.2025» в розмірі 1183,71 грн., абонентська плата за період з «01.11.2025 по 31.12.2025» в розмірі 20,60 грн. та 332,80 грн. судового збору.

13 жовтня 2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування судового наказу та поворот виконання судового рішення № 215/5486/26.

В обґрунтуванні заяви ОСОБА_1 зазначає, що з вимогами КП «Кривбасводоканал» вона не згодна, оскільки на час їх звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, вона не мала жодної заборгованості.

Оскільки, про наявність судового наказу вона дізналась лише 09.10.2026, раніше його не отримувала,тому строк на подачи заяви про його скасування на думку ОСОБА_1 пропущений не був.

Вважає, що заява про скасування судового наказу подана з дотриманням вимог ст..170 ЦПК України та враховуючи спірність заборгованості, маються всі законні підстави для скасування судового наказу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 215/5486/26; 2-н/215/2366/26 від 17.06.2026, оскільки даний спір можливо вирішити лише в рамках позовного провадження.

Крім того, в межах виконавчого провадження №82155408 щодо примусового виконання судового наказу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 215/5486/26; 2-н/215/2366/26 від 17.06.2026 з неї було стягнуто 2080,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч.1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Копію судового наказу ОСОБА_1 не отримувала, що підтверджується матеріалами справи. Згідно платіжної інструкції №SYBR263F1PBNKI01177F0002 від 09.10.2026, з боржника стягнуто грошові кошти в сумі 2080.30 грн., за судовим наказом №215/5486/26; 2-н/215/2366/26. 13.10.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування судового наказу та заяву про скасування судового наказу, поворот виконання судового рішення № 215/5486/26.

Тобто боржник звернувся із заявою в межах п`ятнадцяти днів, з дня коли він дізнався про існування наказу.

За таких обставин суд вважає за можливим поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

У своїй заяві заявник не визнає наявність заборгованості, а отже між сторонами існує спір про право.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про скасування судового наказу від 17.06.2026 підлягає задоволенню, а судовий наказ скасуванню, оскільки спірний наказ видано без урахуванням всіх обставин, що мають значення та між сторонами існує спір про право, а тому питання щодо стягнення заборгованості, необхідно досліджувати під час розгляду справи у позовному провадженні.

Щодо вимоги заяви про поворот виконання судового рішення №215/5486/26 від 17.06.2026 в частині стягнення з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2080.30 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.129 Конституції України передбачено обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц).

Згідно ч. 6 ст.444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

За змістом ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин 1-3 цієї статті, заява відповідача може бути подана до суду першої інстанції, який розглядав справу.

Заявником до заяви долучено копію квитанцію №SYBR263F1PBNKI01177F0002 від 09.10.2026 про сплату грошових коштів в сумі 2080,30 грн, призначення платежу: стягнення; за ВП №82155408; за виконання виконавчого документу; судовий наказ № 215/5486/26; 2-н/215/2366/26 від 17.06.2026; документ видав Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Однак доказів того, що грошові кошти в сумі 2080,30 грн. були перераховані виконавцем на користь стягувача, в матеріалах справи відсутні.

Також заявником не надано розрахунку приватного виконавця щодо розподілу грошових коштів, а саме: перерахування заборгованості стягувачу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п.1 ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а не рішенням суду.

Згідно ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, стягнутий в процесі виконання рішення суду виконавчий збір не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим за наслідками перегляду заочного рішення, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (з наступними змінами), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Оскільки заявником доказів не надано і судом не встановлено, що грошові кошти в сумі 2080,30 грн., які стягнуті виконавцем згідно квитанції №SYBR263F1PBNKI01177F0002 від 09.10.2026, були перераховані КП «Кривбасводоканал» та в якому обсязі, а також те, що з вказаної суми виконавцем не стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а тому заяву про поворот виконання рішення суду про стягнення 2080,30 грн з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 , слід повернути заявнику без розгляду, роз`яснивши останньому ч. 10 ст. 444 ЦПК України.

Відповідно до ч.10 ст.444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, ч. 3 ст. 171, 444 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поворот виконання судового рішення за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за отриманні послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ 215/5486/26; 2-н/215/2366/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість по оплаті за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2025 по 31.12.2025 в розмірі 1183,71 грн., абонентська плата за період з 01.11.2025 по 31.12.2025 в розмірі 20,60 грн. та 332,80 грн. судового збору, на загальну суму 1537,11 грн..

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду про стягнення з КП «Кривбасводоканал» 2080,30 грн. повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Кривбасводоканал», що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвалу складено та підписано суддею 14 жовтня 2026 року.

Суддя