Рішення № 14059932, 28.02.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-152/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю представника позивача Тогоєвої О.М.

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось КП «Жилсервіс»з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги (ар.с.2), а в подальшому із заявою про збільшення позовних вимог (ар.с.33), де зазначає, що квартира в АДРЕСА_1, в якій мешкає відповідач, належить йому на праві приватної власності і з ним 26.10.1998 р. КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська»було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

01.08.2009 р. було створено нове комунальне підприємство «Жилсервіс»Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, яке є виконавцем житлово-комунальних послуг. Для укладення договору відповідач до позивача не звернувся, запрошення позивача було проігноровано.

Відповідно до ст.151 ЖК України власники квартири зобовязані забезпечувати схоронність житла, проводити його поточний і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію. У ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»вказано, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобовязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Положеннями ч.4 ст.319 та ст.322 ЦК України встановлено, що власність зобовязує і власник зобовязаний утримувати належне йому майно. Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відповідач своїх обовязків щодо оплати не виконує, надані підприємством позивача житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій не оплачує, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 1822,75 грн. за період з серпня 2009 р. по січень 2011 р. Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості та відшкодувати за його рахунок понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, суду пояснила, що для укладення договору про участь у витратах на утримання будинку з КП «Жилсервіс»відповідач не звертався; житлово-комунальні послуги надаються позивачем згідно тарифів, затверджених Вільногірською міською радою, облік фактичних затрат та складання актів виконаних робіт ведеться не поквартирно, а по кожному жилому будинку в цілому. У відповідності до діючого законодавства споживач не може відмовитись від оплати послуг, а має право звернутись до підприємства з актами-претензіями, які є доказами неспоживання житлово-комунальних послуг, або споживання цих послуг неналежної якості, або не в повному обсязі, а також підставою для проведення перерахунку платежів. Комплекс послуг, які передбачені затвердженим тарифом, надавався відповідачу у повному обсязі та належної якості, при отриманні споживачами послуг не в повному обсязі підприємством проводився відповідний перерахунок їх вартості. На день розгляду справи заборгованість по житлово-комунальних послугах відповідачем не відшкодована.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково у сумі 1622,75 грн., позовні вимоги у сумі 200,00 грн. не визнав, посилаючись на те, що житлово-комунальні послуги позивачем виконуються неякісно, несвоєчасно та не в повному обсязі, він та його сусіди неодноразово звертались із заявами до позивача для спонукання до здійснення ремонту у підїзді, про необхідність вивозу старого асфальту після ремонту дороги, про непрацюючі вентиляційні канали, про необхідність проведення ремонтних робіт цоколя будинку. Виклик спеціалістів для складання актів-претензій не здійснювався, з позовами до КП «Жилсервіс»щодо перерахунку житлово-комунальних платежів відповідач не звертався.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладений 26.10.1998 р. між КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська»та відповідачем (ар.с.4-5), довідку про паспортну реєстрацію та склад сімї відповідача (ар.с.6), витяги з особового рахунку НОМЕР_1 по нарахуванню за житлово-комунальні послуги на імя ОСОБА_2 по квартирі у АДРЕСА_1 (ар.с.7,34), рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 02.02.2009 р. №44 «Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м.Вільногірську»з додатками (ар.с.26,27-30), картку обліку утримання жилого будинку по вул.Леніна, 65 (ар.с.31).

Заперечення проти частини позовних вимог щодо несвоєчасності та надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг підприємством позивача відповідач ОСОБА_3 підтвердив своїми заявами від 12.08.2010 р. та від 13.08.2010 р. про перерахунок плати за непрацюючі вентиляційні канали і про ремонт віконної рами у підїзді будинку (ар.с.19,20), колективними заявами мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо здійснення ремонту вентиляційних каналів, ліфту, а також проведення відповідного перерахунку за ці послуги, які фактично КП «Жилсервіс»не надаються (ар.с.21,22,23,24).

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира у АДРЕСА_1, у якій він фактично мешкає та зареєстрований за паспортним обліком.

Відповідно до ч.4 ст.319 та ст.322 ЦК України власність зобовязує власника утримувати належне йому майно.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач (власник або наймач) зобовязаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ст.18 цього Закону також передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

В порушення норм діючого законодавства відповідач не оплачує житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються підприємством позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість, для укладення договору та складання актів-претензій щодо ненадання або несвоєчасного надання послуг відповідач до позивача у встановленому порядку не звертався.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача та доходить висновку, що його позовні вимоги є законними та обґрунтованими, в той час як заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно до ст.88 ЦПК України за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., які підтверджені документально (ар.с.1), а також підлягає стягненню в доход держави судовий збір (державне мито) в сумі 51 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.319,322,325 ЦК України, ст.ст.18,19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. №572 (із змінами та доповненнями), суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Жилсервіс»Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської обл., який працює у Вільногірській міській лікарні державної ветеринарної медицини, зареєстрований та фактично мешкає у АДРЕСА_1 (відомості про ідентифікаційний номер відсутні), на користь КП «Жилсервіс»Вільногірської міської ради (юридична адреса: 51700, м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Лен.Комсомолу, буд.53, банківські реквізити: р/р 26002060243574 ДГРУ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ОКПО 36489096) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 1822грн. 75коп. та у відшкодування судових витрат 30грн., всього 1852грн. 75коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА