Ухвала суду № 140596064, 14.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

14.10.2026 Справа №607/5444/26 Провадження №2-др/607/110/26

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі судді Марциновської І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткової ухвали у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2026 позов залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

05.10.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Осів П.В. подав заяву про ухвалення додаткової ухвали та стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Заяву мотивовано тим, що позивач ініціював даний судовий процес, унаслідок чого ОСОБА_1 був змушений організувати професійний правничий захист своїх прав та інтересів, укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом, сформувати правову позицію щодо заявлених вимог, підготувати та подати відзив на позов, інші процесуальні заяви і додаткові письмові пояснення, а представник відповідача брати участь у судових засіданнях. При цьому позивач повторно не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, що і стало безпосередньою процесуальною підставою для залишення його позову без розгляду. Таким чином, на думку адвоката, понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу перебуває у безпосередньому причинному зв`язку як із самим зверненням позивача до суду, так і з подальшою його процесуальною поведінкою, внаслідок якої справа завершилася не вирішенням спору по суті, а залишенням позову без розгляду.

12.10.2026 представник позивача адвокат Панченко Д.В. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткової ухвали. Адвокат вказав, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити: 1) які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими; 2) чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду; 3) чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Зауважив, що залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки такі дії виникли з технічних причин неможливості підключитись до судового засідання в режимі ВКЗ.

Адвокат зазначив, що виконував у процесі свої обов`язки належним чином та не вважає свої дії необґрунтованими, оскільки на попередні судові засідання з`являвся, надавав пояснення, долучав докази, подавав клопотання з поважних причин про відкладення у зв`язку з перебуванням у відпустці, яке було підтримане представником відповідача. Відтак суд при винесенні додаткової ухвали має виходити з підстав необґрунтованості дій представника позивача, що у цій справі не має місця.

Дослідивши матеріали цивільної справи, що стосуються питання стягнення судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Поряд з цим за загальним правилом, визначеним ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У цій справі у відзиві на позовну заяву, що був поданий представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Осівим П.В., зазначено, що у зв`язку із розглядом справи відповідач ОСОБА_1 очікує понести витрати (орієнтовно) за надання правничої допомоги у суді першої інстанції в сумі 20000 грн та інші витрати згідно з договором.

При цьому докази на підтвердження розміру цих витрат до відзиву долучено не було та у відзиві не вказано, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2026 позов залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Клопотання про залишення позову без розгляду було заявлено адвокатом Осівим П.В., який особисто приймав участь у судовому засіданні. Однак, висловлюючи свою позицію та заявляючи дане клопотання, представник відповідача не вказав, що докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат, будуть подані протягом п`яти днів з дня постановлення ухвали суду.

При цьому у постанові від 29.03.2023 у справі № 712/15541/18, на яку покликався у заяві про ухвалення додаткової ухвали адвокат Осів П.В., Верховний Суд не лише надав оцінку підставам компенсації судових витрат у випадку зловживання стороною її процесуальними правами, а й зауважив на необхідності дотримання процедури доведення розміру таких витрат стороною, яка заявляє про їх стягнення.

Верховний Суд вказав: «Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.».

Слід зауважити, що така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною та висловлена у значній кількості постанов, якими вирішувалось це питання.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Осів П.В. не дотримались загального порядку подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених стороною у цій справі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України заява представника відповідача адвоката Осіва П.В. про ухвалення додаткової ухвали та розподіл понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 141, 247, 258-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткової ухвали у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

CуддяІ. В. Марциновська