Рішення № 140586027, 13.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9649/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу управління державної міграційної служби у м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу управління державної міграційної служби у м. Полтаві, в якій просить:

- визнати протиправним дії Управління Державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби у м. Полтава щодо відмови у продовженні строку дії посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби у м. Полтава здійснити обмін посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , виданої 25.10.1999 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації. У 1994 році ОСОБА_1 прибув на постійне місце проживання на територію України. З цією метою 25.10.1999 ним було отримано тимчасову посвідку на проживання серії НОМЕР_1 . Відповідно до інформації, зазначеної у вказаній посвідці, вона була чинною до 25.10.2001. 25.11.1996 позивачу було присвоєно ідентифікаційний номер, що підтверджується відповідною Довідкою від 24.02.1998. 08.11.2001 року у паспорті позивача було проставлено штамп, яким було дозволено постійне проживання в Україні. ОСОБА_1 зазначає, що йому неодноразово продовжували строк дії посвідки, що підтверджується відмітками у посвідці, згідно з якими останньому було продовжено строк дії - до 2006, 2009 та 2011 року. Оскільки останній строк дії посвідки на тимчасове проживання сплив, у ОСОБА_1 , виникла необхідність у зверненні із заявою до Державної міграційної служби з метою продовження строку її дії. 01.05.2026 року було направлено заяву до Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби у м. Полтава, проте 18.05.2026 року було отримано відповідь, якою позивачу було рекомендовано звернутися до відділу Державної міграційної служби з усіма необхідними документами. Як зазначає позивач, що під час особистого звернення мені було в усній формі відмовлено у продовжені строку дії посвідки на тимчасове проживання враховуючи сплив строку дії мого паспорту, оформити який наразі на території України не є можливим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження в адміністративній справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві. Вказав, що 07.05.2026 до Шевченківського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області поштовим відправленням надійшла заява адвоката Зачепіло Заріни Ярославівни в інтересах Позивача щодо продовження строку дії посвідки на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №999/5312-26 від 07.05.2026). До заяви додано копію паспортного документа (зразка СРСР) на ім`я ОСОБА_1 ; копія РНОКПП; посвідка на проживання НОМЕР_1 ; копія довідки від 25.06.1997 року №43709 Посольства російської федерації в Україні. Зазначена заява підписана адвокатом Зачепіло З.Я. На виконання вищевказаної заяви Шевченківським відділом у місті Полтаві УДМС у Полтавській області в адресу ОСОБА_1 та адвоката Зачепіло Заріни Ярославівни поштовим відправленням був надісланий лист від 08.05.2026 №5312-1071/5312-26 з ґрунтовними роз`ясненнями порядку обміну посвідки терміну дії якої закінчився. Позивачу було надано відповідь на заяву відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від №321 та Закону України "Про звернення громадян" у законодавчо передбачені строки та роз`яснено підстави і процедуру звернення з питань обміну документів на право перебування на території України. Тобто, на момент подання позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за наслідками розгляду заяви адвоката (Зачепіло З.Я., яка подана в інтересах позивача), територіальним підрозділом УДМС не приймалось рішення про відмову в оформлені посвідки на постійне проживання громадянину ОСОБА_1 .

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

У період з 31 серпня 2026 по 30 вересня 2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації. У 1994 році ОСОБА_1 прибув на постійне місце проживання на територію України.

З цією метою 25.10.1999 ним було отримано тимчасову посвідку на проживання серії НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, зазначеної у вказаній посвідці, вона була чинною до 25.10.2001. 25.11.1996 позивачу було присвоєно ідентифікаційний номер, що підтверджується відповідною Довідкою від 24.02.1998.

08.11.2001 у паспорті позивача було проставлено штамп, яким було дозволено постійне проживання в Україні. ОСОБА_1 зазначає, що йому неодноразово продовжували строк дії посвідки, що підтверджується відмітками у посвідці, згідно з якими останньому було продовжено строк дії - до 2006, 2009 та 2011 року.

Оскільки останній строк дії посвідки на тимчасове проживання сплив, у ОСОБА_1 , виникла необхідність у зверненні із заявою до Державної міграційної служби з метою продовження строку її дії. 01.05.2026 року було направлено заяву до Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби у м. Полтава, проте 18.05.2026 року було отримано відповідь, якою позивачу було рекомендовано звернутися до відділу Державної міграційної служби з усіма необхідними документами. Як зазначає позивач, що під час особистого звернення мені було в усній формі відмовлено у продовжені строку дії посвідки на тимчасове проживання враховуючи сплив строку дії мого паспорту, оформити який наразі на території України не є можливим

Вважаючи, що Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу управління державної міграційної служби у м. Полтаві протиправно відмовлено у продовженні строку дії посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Стаття 26 Конституції України визначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правовідносини, які склалися між сторонами по справі врегульовані Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" (далі Порядок №322), постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану" (далі Постанова № 1202), постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану" (далі Постанова № 1232), Порядком продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 (далі Порядок №150), Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119 (далі Інструкція № 353/271/150).

Відповідно до ст. 32 Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Посвідка на тимчасове проживання є власністю України. Посвідка на тимчасове проживання видається строком на один рік, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-УІ (даліЗакон) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ, визначення якого передбачено підпунктом 16 пункту 1 статті 1 Закону, як документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

За час воєнного стану в Україні з метою врегулювання законності перебування на території України іноземців, у тому числі громадян країни- агресора, Кабінетом Міністрів України видано постанови: від 21.10.2022 №1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану"; від 01.11.2022 №1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану".

Цими постановами не передбачено перебування іноземців на території України без дійсного паспортного документа.

Наявність у іноземця дійсного паспортного документа передбачена переліком необхідних документів для подачі, та умовою для оформлення/обміну посвідки на постійне проживання, передбаченого Порядком оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 321 (далі Порядок 321).

Порядок обміну посвідки на постійне проживання в Україні врегульовано Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Порядком 321.

Посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Відповідно до пункту 9 Порядку 321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Враховуючи вимоги підпункту 5 пункту 7 Порядку 321 обмін посвідки на постійне проживання здійснюється у разі досягнення іноземцем 25- або 45- річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до пункту 40 Порядку 321 для оформлення посвідки у зв`язку з її обміном при досягненні 45-річного віку необхідно подати документи:

1) посвідку, що піддягає обміну;

2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземці або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними,: засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;

5) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки і платника податків (у разі наявності); 6) витяг з реєстру територіальної громади (у разі наявності).

Документи для оформлення посвідки, її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг, територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства (пункт 16 Порядку 321).

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1,2,4-6 цього пункту.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1,2,4-8 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті і 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2,4, 5, 7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1,2,4,5,7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства (пункт 5 Порядку 321).

Як вбачається з аналізу правових норм Закон та Порядок 321 передбачає подання іноземцем діючого паспортного документу.

Згідно п. п. 17-19 Порядку №322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні. У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій). У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства. У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії. Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви. Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Варто зазначити, що Порядком №322 не передбачено можливості продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Разом з тим, згідно чинної Постанови № 1202, що прийнята відповідно до ст. ст. 121, 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Кабінет Міністрів України постановив, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян російської федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, відповідно до Постанови № 1232 установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам російської федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6, 9 та 10 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію";

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Зазначена Постанова № 1232 набрала чинності 09.11.2022.

07.05.2026 до Шевченківського відділу у місті Полтаві УДМС у Полтавській області поштовим відправленням надійшла заява адвоката Зачепіло Заріни Ярославівни в інтересах Позивача щодо продовження строку дії посвідки на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх. №999/5312-26 від 07.05.2026). До заяви додано копію паспортного документа (зразка СРСР) на ім`я ОСОБА_1 ; копія РНОКПП; посвідка на проживання НОМЕР_1 ; копія довідки від 25.06.1997 року №43709 Посольства російської федерації в Україні. Зазначена заява підписана адвокатом Зачепіло З.Я. На виконання вищевказаної заяви Шевченківським відділом у місті Полтаві УДМС у Полтавській області в адресу ОСОБА_1 та адвоката Зачепіло Заріни Ярославівни поштовим відправленням був надісланий лист від

08.05.2026 №5312-1071/5312-26 з ґрунтовними роз`ясненнями порядку обміну посвідки терміну дії якої закінчився. Позивачу було надано відповідь на заяву відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від №321 та Закону України "Про звернення громадян" у законодавчо передбачені строки та роз`яснено підстави і процедуру звернення з питань обміну документів на право перебування на території України. Тобто, на момент подання позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за наслідками розгляду заяви адвоката ( Зачепіло З.Я., яка подана в інтересах позивача), територіальним підрозділом УДМС не приймалось рішення про відмову в оформлені посвідки на постійне проживання громадянину ОСОБА_1 .

Як встановлено під час розгляду справи, позивач особисто не звертався до територіальних підрозділів УДМС. Заява від 01.05.2026 подана його адвокатом, що матеріалами справи. До Шевченківського відділу звернувся адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна в інтересах Позивача.

Відповідачем під час розгляду даної заяви не вчинялися дії щодо оформлення заявки-анкети для обміну посвідки на постійне проживання від позивача та прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви позивача в порядку, передбаченому Порядком №321. 08.05.2026 листом №5312-1071/5312-26 надано відповідь на заяву позивача, повідомлено, що йому необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем перебування з повним пакетом документів для подання заяви-анкети для обміну посвідки на постійне проживання.

Як зазначено в позовній заяві, останнє продовження посвідки було ще у 2011 році.

Отже, посвідка не була вчасно оновлена позивачем без поважних причин, доказів зворотного суду не подано.

Таким чином, оскільки позивачка протягом тривалого періоду часу після закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання не звертався у встановленому порядку з питань оформлення нової посвідки, відповідач правомірно в листі від 08.05.2026 листом №5312-1071/5312-26 проінформував, що позивачу необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем перебування з повним пакетом документів для подання заяви-анкети для обміну посвідки на постійне проживання

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Шевченківського районного відділу управління державної міграційної служби у м. Полтаві (код ЄДРПОУ 37829297) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В.Костенко