Ухвала суду № 140585727, 13.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23553/26

УХВАЛА

13 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 за вхід. №116911/26 від 12.10.2026 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) про сплату адвокатом Коноваловою Наталею Олександрівною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року в розмірі 14266,38 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 року справа розподілена на суддю Лебедєву Г.В.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн; належним чином завіреної копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з Головного управління ДПС в Одеській області докази по справі.

Відповідно до Розпорядження №736 від 24.09.2026 року, керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, у зв`язку із прийняттям Указу Президента України №921/2026 від 15 вересня 2026 року про призначення ОСОБА_2 на посаду судді П`ятого апеляційного адміністративного суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/23553/26, провадження №П/420/23915/26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2026 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.

12.10.2026 року до суду за вхід. №116911/26 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС в Одеській області № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14 266,38 грн, яка перебуває на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 81580870, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/23553/26.

Подана заява обґрунтована тим, що до завершення судового розгляду оскаржувана вимога вже стала підставою для примусового стягнення.

24 липня 2026 року старшим державним виконавцем Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Олефіром Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження № 81580870 з примусового виконання зазначеної вимоги. У межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.

Таким чином, існує не абстрактна ймовірність, а реальна загроза подальшого примусового стягнення коштів до вирішення судом питання про правомірність вимоги, яка є предметом оскарження.

З метою запобігання подальшому порушенню моїх майнових прав, збереження існуючого становища сторін та забезпечення ефективності судового захисту, вважаю за необхідне подати цю заяву з таких підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з пп.1, 2 ч.2 чт.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1, ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, забезпечується можливість виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року №4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут "забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Предметом позову у цій справі є оскарження визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) про сплату адвокатом Коноваловою Наталею Олександрівною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року в розмірі 14266,38 грн.

24.07.2026 старшим державним виконавцем Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олефіром Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження №81580870 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф2473-54У виданої 11.02.2021 року.

Згідно з приписами пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відтак, вимога Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) про сплату адвокатом Коноваловою Наталею Олександрівною боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року в розмірі 14266,38 грн є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання.

Суд звертає увагу на те, що відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаної вимоги ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф2473-54У виданої 11.02.2021 року, зумовлює примусове виконання такої вимоги та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», включаючи стягнення не лише суми недоїмки, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також накладення арешту на майно позивача.

Так 24.07.2026 старшим державним виконавцем Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олефіром Сергієм Володимировичем в рамках виконавчого провадження №81580870 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф2473-54У виданої 11.02.2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях,що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арештута/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, а також, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 чт.150 КАС України.

Суд вважає вказаний спосіб забезпечення позову таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а саме неможливість позивача реалізувати право на відстрочку від призову та вірогідна неможливість виконати судове рішення.

Також суд вважає обраний позивачем спосіб забезпечення позову таким, що відповідає критерію адекватності оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Так, на думку суду, лише тимчасова заборона відповідачу вчиняти дії по стягнення з Позивача коштів на підставі спірної вимоги може гарантувати можливість виконання судового рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, суд при розгляді цієї заяви про забезпечення позову не повинен та не робить висновків щодо того, чи є законними/протиправними:

- вимога Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) про сплату адвокатом Коноваловою Наталею Олександрівною боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року в розмірі 14266,38 грн.

Вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, або їх скасування, та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150-154, 156, 243, 248, 256, 293, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 за вхід. №116911/26 від 12.10.2026 року про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення державним виконавцем Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олефіром Сергієм Володимировичем в рамках виконавчого провадження №81580870 на підставі виконавчого документа - вимога Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) про сплату адвокатом Коноваловою Наталею Олександрівною боргу (недоїмки) № Ф-2473-54У від 11 лютого 2021 року в розмірі 14266,38 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/23553/26.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Роз`яснити, що відповідно до частин першої та третьої статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Реквізити осіб, яких стосуються заходи забезпечення позову:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП: 44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua);

виконавець - Державний виконавець Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олефіром Сергієм Володимировичем(адреса: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, 75-а, код ЄДРПОУ 38802941)

Строк пред`явлення ухвали до виконання 14.10.2029 р.

Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Текст ухвали підписано 13.10.2026 року.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА