Рішення № 140582834, 13.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8330/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул. Короленка, буд. 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083950030134 від 06.07.2026 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи ПАТ «Дніпроспецсталь» з 22.05.2006 по 10.02.2025, що складає 19 років 8 місяців 18 днів, та з 05.02.2025 по 16.06.2026 - підручний сталевара, що складає 1 рік 4 місяці 12 днів, а з урахуванням кратності це 28 років 10 місяців 0 днів у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу період навчання з 01.09.2002 по 20.10.2003, що склало 1 рік 1 місяць 20 днів та з 01.09.2005 21.05.2006, що склало 0 років 8 місяців 21 день у Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії на денному відділенні за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах і мартенівських печах», у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу період служби за призовом у Збройних сил України в період з 10.11.2003 по 26.04.2005, що складає 1 рік 10 місяців 16 днів у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, невірно розрахувавши його пільговий стаж. Позивач вказує, що відповідач не врахував передбачену законодавством кратність (додатково 3 місяці за кожен відпрацьований рік) під час обчислення стажу на ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «Запоріжсталь», а також безпідставно виключив із пільгового стажу періоди його навчання на денному відділенні в Металургійному технікумі та проходження строкової військової служби у Збройних силах України. З огляду на це, позивач просить задовольнити позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення від 06.07.2026 №083950030134, зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди роботи, навчання та служби до його пільгового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29.06.2026.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , 29.06.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до принципе екстериторіальності, його заява була направлена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №083950030134 від 06.07.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідних 20 років на відкритих гірничих роботах/металургія, П/П, а також відсутністю необхідних 25 років на відкритих гірничих роботах/металургія згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, а також вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах, зокрема сталевари, за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Тобто необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність її професії, посади до пільгової, підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач безперервно працював на ПАТ «Дніпроспецсталь» повний робочий день на пільгових роботах:

- з 22.05.2006 учень вогнетривника;

- з 01.09.2006 вогнетривник;

- з 30.10.2006 готувач составів до розливання плавок;

- з 20.11.2007 підручний сталевара електропечі;

- з 03.04.2019 по 10.02.2025 сталевар конвертора.

Вказаний період пільгової роботи складає 19 років 8 місяців 18 днів.

З 05.02.2025 по 16.06.2026 позивач працював на ПАТ «Запоріжсталь» підручним сталевара. Пільговий стаж склав 1 рік 4 місяці 12 днів.

Загальний стаж роботи на ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «Запоріжсталь» склав 21 рік 1 місяць 0 днів.

З урахуванням кратності, як це передбачено Роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яке відповідач також посилається у своєму рішенні, пільговий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 0 днів.

З огляду на зазначене, відповідач безпідставно не врахував увесь обсяг пільгового стажу позивача на зазначених підприємствах.

Щодо зарахування періоду навчання, суд зазначає про таке.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту», а саме частиною першою статті 38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Позивач зазначає, що до його пільгового стажу не був врахований період навчання з 01.09.2002 по 30.06.2007 у Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії на денному відділенні за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах і мартенівських печах».

При цьому з 20.10.2003 позивачу була надана академічна відпустка у зв`язку з призовом до Збройних Сил України, а з 01.09.2005 його було поновлено у зв`язку із демобілізацією зі Збройних Сил України.

Таким чином, позивач навчався у періоди з 01.09.2002 по 20.10.2003 (1 рік 1 місяць 20 днів) та з 01.09.2005 по 21.05.2006 (0 років 8 місяців 21 день).

Судом встановлено, що позивач почав працювати ще під час навчання, тому перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням статті 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Вона здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі.

Відповідно до статті 5 цього Закону професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» професійно-технічний навчальний заклад це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 указаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема, інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з частиною четвертою статті 19 цього Закону професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії.

Отже, на професійне навчання в технікумах поширюються положення статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.

Таким чином, періоди навчання позивача з 01.09.2002 по 20.10.2003 та з 01.09.2005 по 21.05.2006 мають бути зараховані до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо зарахування періоду строкової військової служби слід зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» передбачено внести зміни до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічні зміни передбачені й у частині першій статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».

У період з 10.11.2003 по 26.04.2005 позивач проходив службу за призовом у Збройних Силах України, а відтак період служби за призовом у Збройних Силах України з 10.11.2003 по 26.04.2005, що складає 1 рік 10 місяців 16 днів, має бути врахований пільгового стажу позивача.

У спірному рішенні відповідача №083950030134 від 06.07.2026 зазначено:

«За результатами розгляду наданих документів страховий стаж особи для призначення пенсії становить 22 роки 6 місяців та 10 днів, з урахуванням кратності 41 рік 6 місяців 10 днів.

Згідно поданих документів до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності

Пільговий стаж на відкритих гірничих роботах/металургія для визначення права на призначення пенсії незалежно від віку 24 роки 0 місяців 23 дні (на відкритих гірничих роботах/металургія, П/П 18 років 6 місяців 3 дні, що з урахуванням застосування роз`яснення Міністерства соцзахисту населення України від 20.01.1992 №8 складає 23 рок 0 місяців 3 дні; на відкритих гірничих роботах/металургії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 1 рік 0 місяців 20 днів), що є недостатнім для призначення пенсії незалежно від віку».

Як зазначає позивач, Форму РС-право йому надано не було, а тому не зрозуміло, які саме періоди були зараховані до пільгового стажу, а які ні. У зв`язку із цим він самостійно здійснив розрахунок стажу згідно з трудовою книжкою та надав у позові відповідні пояснення щодо періодів, які повинні бути враховані до пільгового стажу.

Дійсно, відповідачем не було надано до суду ані відзиву на позовну заяву, ані розрахунку стажу, врахованого для визначення права на пенсію, а тому встановити, які саме періоди були враховані відповідачем не вбачається можливим. Так само у суду відсутня можливість безумовно задовольнити вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати всі періоди його роботи до пільгового стажу, так як зі спірного рішення вбачається, що відповідачем визнається щонайменше 22 роки 6 місяців та 10 днів страхового стажу та 24 роки 0 місяців 23 дні пільгового стажу на відкритих гірничих роботах/металургія для визначення права на призначення пенсії незалежно від віку.

З матеріалів справи, а саме з копій диплома, військового квитка, трудової книжки, уточнюючих довідок ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «Запоріжсталь», судом встановлено, що позивач:

- з 01.09.2002 по 20.10.2003 навчався на механіко-металургійному відділенні за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах і мартенівських печах» денного відділення у Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії;

- з 10.11.2003 по 26.04.2005 проходив службу у Збройних Силах України;

- з 01.09.2005 по 21.05.2006 продовжував навчання;

- з 27.06.2005 по 05.08.2005 працював на ТОВ «Агрофірма «Нива» Пологівського району Запорізької області на посаді помічника комбайнера;

- з 22.05.2006 по 10.02.2025 працював на ПАТ «Дніпроспецсталь»;

- з 05.02.2025 по 16.06.2026 працював на ПАТ «Запоріжсталь».

Вказані періоди, з урахування перетинання, складають 23 роки 10 місяців та 3 дні, що вже перевищує визнані відповідачем 22 роки 6 місяців та 10 днів.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо необхідності зарахування певних періодів роботи позивача на ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «Запоріжсталь», а також періоди навчання та проходження військової служби, до його пільгового стажу, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №083950030134 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що є підставою для його скасування, а також його зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп., який підлягає частковому стягнення у розмірі 665,60 грн. на його користь.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул. Короленка, буд. 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №083950030134 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака