Ухвала суду № 140582668, 14.10.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про задоволення заяви про самовідвід судді

14 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6254/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р.О., розглянувши заяву про самовідвід судді у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким просить суд:

1) розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;

2) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайрівни про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2026 року у виконавчому провадженні № 80571146 з примусового виконання виконавчого листа №260/2093/24, виданого Львівським окружним адміністративним судом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 року адміністративну справу № 260/6254/26 передано на розгляд судді Гаврилку С.Є.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року заяву головуючого судді Гаврилка С.Є. про самовідвід задоволено. Адміністративну справу № 260/6254/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - передано до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2026 року адміністративну справу № 260/6254/26 передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року заяву головуючого судді Іванчулинця Д.В. про самовідвід задоволено. Адміністративну справу № 260/6254/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - передано до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 року адміністративну справу № 260/6254/26 передано на розгляд судді Калинич Я.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року заяву головуючої судді Калинич Я.М. про самовідвід задоволено. Адміністративну справу № 260/6254/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - передано до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2026, ця позовна заява була передана на розгляд головуючому судді Ващиліну Р.О.

З метою уникнення сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності в розгляді зазначеної справи суддею Ващиліним Р.О. до прийняття вищевказаної справи до свого провадження подано заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що позивачем у справі є суддя Закарпатського окружного адміністративного суду у відставці Рейті С.І., який тривалий час працював разом з головуючим суддею у суддівському корпусі Закарпатського окружного адміністративного суду та перебуває з ним у неприязних відносинах.

Розглянувши заяву про самовідвід, суддя виходить з наступного.

Норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентують принцип незмінності складу суду, відповідно до якого справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Разом з тим, з метою уникнення сумніві в неупередженості судді, положеннями ст. 36 КАС України визначені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), серед яких:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Вказаний перелік не є вичерпним. Однак з його правового аналізу вбачається, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі наявності будь-яких обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або обґрунтованості.

Нормами ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 р. встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Вказане кореспондуються також з нормами міжнародного законодавства. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (Рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Зазначене право кореспондується з основним завданням адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний усунути найменшу підозру у заінтересованості чи упередженості судді під час розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, оскільки при здійсненні правосуддя головним є публічний інтерес. Враховуючи наведене, суддя не може брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Європейський суд з прав людини висловлював позицію, що довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, є важливим елементом права, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року).

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року).

Безсторонність суду є також однією із засад адміністративного судочинства, передбачених ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У зв`язку з вищенаведеним, з метою забезпечення дотримання судом принципів законності та об`єктивності, а також уникнення будь-яких сумнівів сторін щодо безсторонності не неупередженості суду при вирішенні цієї адміністративної справи, суддя вважає, що подана заява є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В :

1. Заяву головуючого судді Ващиліна Р.О. про самовідвід - задовольнити.

2. Адміністративну справу № 260/6254/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, - передати до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку зазначеному в статті 256 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін