Рішення № 140579257, 12.10.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 766/10606/26

Провадження № 2/539/2716/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір (кредитної лінії) № 15.07.2025-100001000, відповідно до умов якого останньому надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 15 липня 2025 року, сума кредиту - 8 000 грн, строк, на який надається кредит, - 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 16 лютого 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачено. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Договором передбачено дві комісії: комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що дорівнює 720 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000 у розмірі 26 560 грн, що складається з: тіла кредиту - 8 000 грн, процентів - 12 400 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 720 грн, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1 440 грн, неустойки - 4 000 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, позивач зазначив, що комісія пов`язана з наданням послуги з перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, а відповідач, підписавши договір, погодився з усіма його умовами. Позивач також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у якій зазначено, що умова кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом є оспорюваною, а не нікчемною.

Щодо неустойки позивач вказав, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавець має право нараховувати неустойку за прострочення виконання зобов`язань, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом щодо Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підставі викладеного ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000 у розмірі 26 560 грн, судовий збір - 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви, - 120,18 грн.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Рух справи

16 червня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 червня 2026 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року справу № 766/10606/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.

20 серпня 2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 19 серпня 2026 року.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 15 вересня 2026 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

15 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача. 12 жовтня 2026 року учасники справи в судове засідання не з`явилися. У позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи доказами та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Судові повістки направлялися відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, у судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, наявні передбачені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи.

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 12 жовтня 2026 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 15 липня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (E625) підписав пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), заявку кредитного договору № 15.07.2025-100001000 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), у яких зазначено: інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, реквізити платіжної картки позичальника, порядок повернення кредиту тощо.

Згідно з умовами кредитного договору (кредитної лінії) від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000: дата надання/видачі кредиту - 15 липня 2025 року, сума кредиту - 8 000 грн, строк, на який надається кредит, - 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 16 лютого 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачено. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів (пункти 1-7 заявки).

Пунктом 8 заявки встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), у розмірі 9 % від суми кредиту, що дорівнює 720 грн. Ця комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

Пунктом 9 заявки встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, яка нараховується та обліковується в перший день кожного з цих періодів. Згідно з цим пунктом комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в цьому пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Водночас у пункті 11 заявки визначено, що протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними, кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Пунктом 5.1 пропозиції (оферти) передбачено обов`язок кредитодавця забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору. Денна процентна ставка за договором становить 0,84 % (пункт 12 заявки), орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 526,92 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 22 560 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 14 560 грн (пункт 16 заявки). Пунктом 17 заявки встановлено неустойку в розмірі 120 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Для повернення суми кредиту та інших платежів пунктом 14 заявки встановлено графік платежів, згідно з яким визначено розмір чергових платежів, їх складові та дати сплати: 14 серпня 2025 року - 3 200 грн (проценти - 2 480 грн, комісія за надання - 720 грн); 14 вересня 2025 року - 3 200 грн (проценти - 2 480 грн, комісія за обслуговування - 720 грн); 15 жовтня 2025 року - 3 200 грн (проценти - 2 480 грн, комісія за обслуговування - 720 грн); 15 листопада 2025 року - 1 240 грн (проценти); 16 грудня 2025 року - 1 240 грн (проценти); 16 січня 2026 року - 1 240 грн (проценти); 16 лютого 2026 року - 9 240 грн (проценти - 1 240 грн, сума кредиту - 8 000 грн).

Судом встановлено, що під час укладення кредитного договору № 15.07.2025-100001000 позичальник ОСОБА_1 пройшов електронну ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України. Ідентифікацію здійснено через абонента-ідентифікатора - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». За даними, отриманими з центрального вузла Системи BankID Національного банку України, підтверджено персональні та ідентифікаційні дані відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також місце проживання: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку України з 26 жовтня 2020 року. ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

Спосіб надання позичальнику кредитних коштів визначено умовами договору - перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5168-74XX-XXXX-1796 (пункт 4.1 пропозиції (оферти)). Перерахування коштів на картку відповідача здійснено з використанням послуги інтернет-еквайрингу через платіжну установу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі - ТОВ «Універсальні платіжні рішення») (ЄДРПОУ 37973023), яка внесена до державного реєстру фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02 жовтня 2012 року) та отримала ліцензію Національного банку України № 3 від 11 листопада 2013 року, на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, укладеного між зазначеною платіжною установою та позивачем.

За змістом листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11 червня 2026 року № 1-1106 відповідачу на картку № 5168-74XX-XXXX-1796 15 липня 2025 року перераховано кошти у розмірі 8 000 грн, призначення платежу: видача за договором кредиту № 15.07.2025-100001000.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000 станом на 09 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» становить 26 560 грн, з яких: залишок тіла кредиту - 8 000 грн, залишок процентів - 12 400 грн, залишок комісій - 2 160 грн (комісія за надання кредиту - 720 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 440 грн), залишок штрафів - 4 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи факт підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), суд дійшов висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15 липня 2025 року укладено кредитний договір. Вказані обставини свідчать про дотримання форми зазначеного правочину, а також про те, що відповідач отримав кредитні кошти на його умовах.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримав кредитні кошти, однак у добровільному порядку їх не повернуві.

Водночас суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 000 грн, нарахованої відповідно до пункту 7.6 пропозиції (оферти) та пункту 17 заявки, суд зазначає таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) у періоді існування особливих правових наслідків - це період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, - це договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено 15 липня 2025 року під час дії воєнного стану, прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань також мало місце в період воєнного стану, отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з виключенням пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право стягувати неустойку за договорами, укладеними після набрання чинності відповідними змінами, суд відхиляє. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинним, поширюється на всі кредитні договори, у тому числі на договори про споживчий кредит, і не містить застережень щодо дати укладення договору. Виключення аналогічної норми зі спеціального закону не означає встановлення спеціальним законом іншого правила, яке дозволяло б нараховувати неустойку за прострочення в період воєнного стану, тому колізії між нормами спеціального та загального закону, яка підлягала б подоланню за принципом lex specialis derogat generali, немає.

З урахуванням викладеного відсутні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення комісій суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено дві самостійні комісії, які мають різну правову природу та економічну сутність: комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 720 грн (пункт 8 заявки) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 грн у кожному з двох чергових періодів, що загалом становить 1 440 грн (пункт 9 заявки). Тому правомірність кожної з цих вимог суд оцінює окремо.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладено обов`язок до укладення договору про споживчий кредит надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавців з метою прийняття ним обґрунтованого рішення щодо укладення договору, зокрема про загальні витрати за кредитом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Водночас недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 720 грн.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, встановлена пунктом 8 заявки як плата за надання кредиту, має фіксований розмір (9 % від суми кредиту, що становить 720 грн), нараховується одноразово в день видачі кредиту та підлягала сплаті у складі першого чергового платежу 14 серпня 2025 року згідно з графіком платежів.

Розмір цієї комісії враховано в загальних витратах за споживчим кредитом (14 560 грн), денній процентній ставці (0,84 %) та орієнтовній реальній річній процентній ставці (2 526,92 %), які зазначені в заявці, підписаній відповідачем до отримання кредиту. Отже, інформацію про цю комісію, її розмір, порядок нарахування та строк сплати доведено до відома споживача до укладення договору відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», а сторони погодили її як окрему умову договору.

Суд також враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банком і не відкриває позичальникам рахунків, а кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача безготівково з використанням послуги інтернет-еквайрингу через платіжну установу ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного позивачем договору про надання послуг з переказу коштів. Тобто надання кредиту вимагало від кредитодавця вчинення організаційних дій та залучення сторонньої платіжної інфраструктури, що свідчить про надання позичальнику самостійної послуги з підготовки, організації та надання кредиту, за яку сторони погодили одноразову плату.

Комісія за надання кредиту не є платою за дії, які кредитодавець вчиняє виключно на власну користь, зокрема за ведення обліку чи обслуговування кредитної заборгованості, оскільки вона нараховується один раз за надання кредитних коштів споживачу, а не періодично протягом строку користування кредитом. Ця умова договору недійсною в силу закону не є, судом недійсною не визнавалася, відповідач її не оспорював.

За таких обставин вимога позивача про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 720 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 440 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Плата за кредитом не може встановлюватися за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), за дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача тощо), або за дії, які кредитодавець чи споживач вчиняють з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин, оскільки такі дії не є послугою, що надається споживачу.

Якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Проаналізувавши зміст пункту 9 заявки, суд дійшов висновку, що перелічені в ньому дії не є окремими додатковими чи супутніми послугами, які об`єктивно надаються споживачу, а відповідають економічним потребам самого кредитодавця і вчиняються ним при реалізації власних прав та виконанні обов`язків за кредитним договором. Так, інформаційна підтримка та консультування позичальника з питань виконання договору є договірним обов`язком кредитодавця (пункт 5.1 пропозиції (оферти)), а надання інформації про поточний розмір заборгованості на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць є безоплатним у силу частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Забезпечення можливості вносити платежі є прийняттям кредитодавцем виконання від боржника, тобто дією, яку споживач вчиняє на користь кредитодавця. Відновлення пароля для входу в особистий кабінет пов`язане із забезпеченням функціонування власної інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, через яку укладено та виконується договір, а інформування про дати сплати чергового платежу спрямоване на своєчасне отримання кредитодавцем коштів від позичальника. Посилання ж на «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті» не дає змоги встановити зміст будь-якої конкретної послуги, за яку споживач мав би сплачувати комісію.

Крім того, у пункті 11 заявки прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Отже, умовами самого договору підтверджено відсутність переліку додаткових та супутніх послуг, за надання яких могла б стягуватися комісія за обслуговування кредитної заборгованості, а така комісія фактично є платою без зустрічного надання споживачу будь-якої самостійної послуги. Будь-яких доказів того, що позичальник звертався за отриманням зазначених у пункті 9 заявки послуг або що такі послуги йому фактично надавалися, позивач суду не надав.

Доводи позивача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 суд відхиляє, оскільки висновок про оспорюваність умови про плату за управління кредитом сформульовано щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року). Спірний договір укладено 15 липня 2025 року, тому до нього застосовуються частини перша та друга статті 11, частина п`ята статті 12 указаного Закону, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, сформульованих саме щодо договорів про споживчий кредит.

Те, що комісію за обслуговування кредитної заборгованості включено до загальних витрат за споживчим кредитом, не свідчить про правомірність її встановлення, оскільки частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає лише склад загальних витрат для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки і не є самостійною підставою для стягнення плати за дії, які не є послугою споживачу.

За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 440 грн немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Нікчемність зазначеної умови не впливає на чинність інших умов кредитного договору (стаття 217 ЦК України).

Щодо вимог про стягнення тіла кредиту та процентів суд зазначає таке.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як зазначено вище, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка кредитного договору № 15.07.2025-100001000 та відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок та підстави нарахування комісій тощо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000 станом на 09 червня 2026 року, суд встановив, що позичальнику надано кредит у сумі 8 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11 червня 2026 року № 1-1106 та квитанцією про перерахування коштів від 15 липня 2025 року. Відповідач кошти на погашення заборгованості не сплачував. Заявлені позивачем проценти за користування кредитом у сумі 12 400 грн нараховані відповідно до погоджених сторонами процентних ставок у межах строку кредитування (217 днів): за перші три чергові періоди - за ставкою «Стандарт» 1 % на день (по 2 480 грн за кожен період: 8 000 грн ? 1 % ? 31 день), за наступні чотири чергові періоди - за ставкою «Економ» 0,5 % на день (по 1 240 грн за кожен період: 8 000 грн ? 0,5 % ? 31 день), що відповідає графіку платежів. Тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

З огляду на викладене заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 21 120 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн, заборгованість за процентами - 12 400 грн, заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 720 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість у розмірі 21 120 грн, а в задоволенні вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 440 грн та неустойки в розмірі 4 000 грн - відмовити.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено частково - на 79,52 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 117,14 грн (2 662,40 грн ? 79,52 %).

Витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, в розмірі 120,18 грн є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України), які відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 95,57 грн (120,18 грн ? 79,52 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 223, 258, 259, 263 - 265, 273, 274, 279 - 282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2025 року № 15.07.2025-100001000 у розмірі 21 120 (двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 14 копійок та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви, в розмірі 95 (дев`яносто п`ять) гривень 57 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ - 37356833; рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Пилипчук