Рішення № 140577982, 12.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20133/25

Провадження № 2/369/7106/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит № 4041047 шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором (з урахуванням положень п. 6 і п. 12 ч. 1 ст. 3, ч. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

На підставі вказаного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит у строк до 16.08.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами 1.5-1.7 Кредитного договору.

10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладений Договір позики № 77566872 шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

На підставі вказаного договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн. строком на 26 днів, а позичальник зобов`язався повернути позику до 06.10.2021 р. та сплатити проценти за користування позикою за базовою фіксованою процентною ставкою 1,99 % за кожен день користування позикою.

Кредитодавці належним чином виконали свої зобов`язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договорів, проте відповідач не виконував належним чином зобов`язання за вказаними договорами, чим порушив їх умови та норми чинного законодавства.

Права вимоги до відповідача позивач обґрунтовує тим, що 15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року, що укладений з відповідачем.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, у тому числі за вказаним договором.

22.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року, що укладений з відповідачем.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, у тому числі за вказаним договором.

В позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість за договорами відповідачем не погашена, проценти за користування кредитними коштами не сплачені, у зв`язку з чим у відповідача, відповідно до розрахунків заборгованості, обліковується непогашена заборгованість.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами у розмірі 22 842,32 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 187,00 грн; - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 18 655,00 грн; - 3 % річних 0,32 грн.; судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак до суду повернувся конверт з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.03.2026 року здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 02.06.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідно до ст. 128-130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив. Судову повістку відповадач отримав 29 червня 2026 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, відповідно ч. 1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в заочному провадженні за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит № 4041047 шляхом підписання електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором V37215, який 17.07.2021 року було направлено на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідач особисто заповнив Анкету-заяву на кредит № 4041047 на сайті кредитодавця, зазначивши свої персональні дані, номер мобільного телефону, паспортні дані та адресу реєстрації, та підписав кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів за кредитним договором, чим повністю погодився з усіма умовами надання кредиту, порядком повернення кредиту та сплати відсотків у розмірі, визначеному у кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, розмір кредиту становить 3 000,00 грн.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 17.07.2021 року.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, термін (дата) повернення кредиту 16 серпня 2021 року.

Згідно п. 1.5.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а відповідно до п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7).

Пунктом 2.3.1.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів; проценти протягом періоду пролонгації нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, і ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору, строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладання і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до квитанції про виплату, 17.07.2021 року о 14:41 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок відповідача 414943*99 (ПриватБанк) кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти згідно договору 4041047».

З розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та 20.08.2021, 05.09.2021 і 21.09.2021 року здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, сплативши частину тіла кредиту в загальному розмірі 813,00 грн., проценти та комісію за пролонгацію строку кредитування, після чого погашення заборгованості припинив.

10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладений Договір позики № 77566872, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8CE5rVbeU7. У договорі зазначено номер телефону відповідача НОМЕР_1 , який збігається з номером, вказаним ним у кредитному договорі з ТОВ «МІЛОАН», та номер картки позичальника НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2 Договору позики сума позики становить 2 000,00 грн., строк позики 26 днів, дата повернення позики 06.10.2021 року, процентна ставка (базова, фіксована) 1,99 % за кожен день користування позикою, знижена процентна ставка за умовами програми лояльності 0,70 % на день.

Згідно з п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», з якими відповідач ознайомився до підписання договору (п. 5.2 договору), у разі неповернення позики Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою, але не більше 90 календарних днів.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 19.09.2025 року № КД-000052959/ТНПП 10.09.2021 року на картку відповідача НОМЕР_2 здійснено переказ позики у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідача становить: за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року 16 225,20 грн., з яких 2 187,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14 038,20 грн. заборгованість за процентами; за Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року 6 617,12 грн., з яких 2 000,00 грн. заборгованість за тілом позики, 4 616,80 грн. заборгованість за процентами, 0,32 грн. 3 % річних. Загальна заборгованість за договорами становить 22 842,32 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 187,00 грн; - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 18 655,00 грн; - 3 % річних 0,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що Договір про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року та Договір позики № 77566872 від 10.09.2021 року із відповідачем укладені в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними електронним підписом позичальника через одноразовий ідентифікатор, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено п. 12 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01. 2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06. 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронному підпису не може бути відмовлено в правовій чинності та допустимості як доказу в судових провадженнях лише на тій підставі, що він має електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач після укладення Договору про споживчий кредит № 4041047 тричі вносив платежі на його виконання, що також свідчить про його волевиявлення на укладення договору та визнання ним договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, оплату за яким здійснено платіжним дорученням № 313550011 від 20.12.2021 року, та договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року, що підтверджується витягами з реєстрів боржників.

Відповідно до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року, оплату за яким здійснено платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022 року, та договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року, що підтверджується витягами з реєстрів боржників.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 суд зазначив наступне:

«32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року сторони прямо погодили як нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою протягом строку пролонгації (п. 2.3.1.2), так і нарахування після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій процентів за стандартною ставкою як процентів за порушення грошового зобов`язання, розмір яких встановлено договором в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.2). Отже, нарахування процентів після спливу строку кредитування здійснено не як плата за правомірне користування кредитом, а як міра відповідальності, прямо погоджена сторонами, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

За Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року сторони погодили нарахування процентів за фіксованою ставкою, визначеною договором, за кожний день понадстрокового користування позикою, але не більше 90 календарних днів (п. 6.5 Правил), і з розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснено в межах зазначеного обмеження та на рівні фіксованої процентної ставки.

З розрахунків заборгованості за договорами вбачається, що за Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року відповідач не здійснив жодного платежу, а за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року здійснені ним платежі враховані при визначенні розміру заборгованості.

Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Станом на день розгляду справи відповідачем борг за кредитними договорами не повернуто, відзиву на позов не надано, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, тому суд вважає доведеним обов`язок відповідача і його невиконання по сплаті платежів за договорами.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року та Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року у загальному розмірі 22 842,32 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 187,00 грн; - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 18 655,00 грн; - 3 % річних 0,32 грн.

Щодо розподілу судових витрат слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № 0566450018 від 20.10.2025 року.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частина 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано копію договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1186 від 01 вересня 2025 року та витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року, згідно яких позивачу надано послуги: надання усної консультації з вивченням документів 4 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9 000,00 грн., а загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 13 000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав. У зв`язку з чим суд вважає правильним та доцільним стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4041047 від 17.07.2021 року та Договором позики № 77566872 від 10.09.2021 року в розмірі 22 842,32 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок дві грн. 32 коп.), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.), понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. (тринадцять тисяч грн.).

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, адреса для листування: 33013, проспект Миру, 6. а/с 21, м. Рівне.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 12 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ