Рішення № 140575152, 13.10.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1784/26

Провадження № 2/439/1082/26

13 жовтня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

за участю секретаря судового засідання Бойко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Броди за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «Українські Фінансові Операції», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №4791748 від 06.07.2024.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачка уклали Кредитний договір №4791748 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за договором виконало, перерахувало грошові кошти в сумі 10500,00 грн на банківську картку відповідачки.

31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» уклали договір факторингу №31-1/03/2025. До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 4791748 від 06.07.2024 року загальна сума заборгованості склала 52428,26 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 10461,32 грн, заборгованості за процентами 36716,94 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 5250,00 грн. Оскільки на дату укладення Договору факторингу №31-1/03/2025 строк дії Договору № 4791748 не закінчився, позивач в межах строку дії договору донарахував відсотки за 92 календарних днів у сумі 14436,62 грн.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит не погашає. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 61614,88 грн та судовий збір.

Ухвалою судді від 29.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві міститься клопотання представника позивача про здійснення розгляду справи за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, відзиву не подав.

Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачці на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Відділу організації діяльності центру надання адміністративних послуг Бродівської міської ради Львівської області, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що відповідачка про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надав споживачу інформацію про умови кредитування Паспорт споживчого кредиту продукту «Стандартна форма» до Договору №4791748 від 06.07.2024, який підписаний одноразовим ідентифікатором 89644.

Після чого, 06.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4791748 (далі кредитний договір). Кредитний договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором50589.

Відповідно до кредитного договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 10 500,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 12 608,01% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 67 200,00 грн (п.1.1-1.6.1).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.1).

Згідно з довідкою ТОВ «Пейтек» вих. № 20250409-594 від 09.04.2025, 06.07.2024 15:30:18 було успішно перераховано кошти в сумі 10 500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 від ТОВ «Лінеура Україна». Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 4384f1a3-9b48-444a-8aa0-16fa1f8c20fc. Номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» 47917481720269015 Session ID 025563377325.

Із витребуваної у АТ «А-Банк» інформації встановлено, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до інформації про руху коштів по рахунку 06.07.2024 на картку № НОМЕР_3 було зараховано 10500, 00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість відповідачки станом на 31.03.2025 становить 57979,27 грн, з якої: за тілом кредиту 10461,32 грн, за процентами за користування кредитом 36716,94, штрафні санкції 5250,00 грн.

Проценти нараховані з 06.07.2024 по 23.07.2024 за ставкою 1,5 % в день, а з 24.07.2024 по 31.03.2025 за ставкою 1,4999% в день.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка сплатила проценти за користування кредитом у сумі 5512,33 грн, а саме: 23.07.2024 2835,00 грн, 09.08.2024 2677,33 грн.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу №31-1/03/2025. За цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Фактору Право грошової вимоги. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу№31-1/03/2025від 31.03.2025 ТОВ «Українські Фінансові Операції» прийняло Реєстр боржників та стало кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Реєстру боржників від 31.03.2025 ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4791748 від 06.07.2024на суму 52428,26 грн.

Позивач за 92 календарних днів (01.04.2025 - 01.07.2025) нарахував відповідачу проценти за користування кредитом з суми основного боргу 10461,32 грн за процентною ставкою 1,5%. Сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами з 01.04.2025 по 01.07.2025 становить 14436,64 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №4791748,

На підтвердження відступлення прав вимоги позивачем надано платіжну інструкцію №6 про оплату згідно договору факторингу №31-1/03/2025від 31.03.2025.

Відповідачка ні перед первісним кредитором ні перед позивачем свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. У зв`язку із невиконанням відповідачкою узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань. До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ«Лінеура Україна» 06.07.2024 уклали в електронній формі Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту№4791748.

Укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту№4791748 від 06.07.2024відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін.

На виконання умов договору кредитор здійснив переказ суми позики відповідачу.

До позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні по Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту№4791748на підставі договору факторингу.

Відповідачка не надала своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що відображається у розрахунках заборгованості за договором №4791748, а тому свої зобов`язання не виконала.

Ураховуючи, що відповідачка доказів на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту№4791748 від 06.07.2024.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованості за тілом кредиту в сумі 10461,32 грн.

Оцінюючи надані позивачем розрахунки заборгованості в частині стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року:доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %; у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 07.09.2026 року, (справа №552/672/23, провадження № 61-4595сво25)зауважує, що: норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України№ 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipsoiure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати exofficio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipsoiure; за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Первісний кредитор та позивач з 20.08.2024 по 01.07.2025 продовжували застосовувати процентну ставку за користування кредитом яка перевищує максимальну денну ставку 1% встановлену Законом України № 3498-IX.

У цій справі, відповідно до вказаного Закону, проценти за користування кредитом мають нараховуватися у розмірі 40 139,18 грн, а саме:

- з 06.07.2024 по 23.07.2024 (18 днів) за ставкою 1,5%, що становить 2835,00 грн = 10 500,00 (сума кредиту) * 1,5% * 18;

- 24.07.2024 по 09.08.2024 (17 днів) за ставкою 1,4999%, що становить 2677,32 грн = 10499,99*1,4999%*17;

- з 10.08.2024 по 19.08.2024 (10 днів) за ставкою 1,4999%, що становить 1569,09 грн = 10461,32 (сума непогашеного кредиту) * 1,4999%*10;

- з 20.08.2024 по 31.03.2025 (224 дні) за ставкою 1%, що становить 23 433,36 грн = 10461,32 (сума непогашеного кредиту) *1% * 224;

- з 01.04.2025 по 01.07.2025 (92 дні) за ставкою 1%, що становить 9624,41 грн = 10461,32 (сума непогашеного кредиту) *1% * 92.

Відповідачка сплатила проценти за користування кредитом первісному кредитору в сумі 5512,33 грн. Отже, заборгованість по процентам нарахованих первісним кредитором становить: (2835,00 грн + 2677,32 грн+1569,09 грн +23433,36 грн) 5512,33 грн = 25 002,44 грн.

Заборгованість по процентах за 92 дні, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 9624,41 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4791748 від 06.07.2024 у сумі 45 088,08 грн, яка складається із: 10461,32 грн заборгованість за тілом кредиту; 25002,44 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 9 624,41 грн заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог.

Позов заявлений на суму 61614,88 грн, суд задовольнив позов на суму 45088,08 грн, що складає 73,18 %.

Судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог, складає 1 948,34грн (2662,40х0,7318=1 948,34).

Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн позивач подав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024; додаткову угоду №1 від 09.12.2025 до Договору про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024, заявка № 4791748 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, детальний опис робіт №4791748 від 12.01.2026, акт №4791748 прийому передачі виконаних робіт згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд застосовує критерії реальності адвокатських витрат.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 7 318 грн (10000,00х0,7318=7318,00).

Керуючись статтями статтями 264, 265, 280 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту№4791748 від 06.07.2024 у розмірі 45088 (сорок п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 08 к., з якої: 10461,32 грн заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), 25 002,44 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 9 624,41 грн заборгованість за процентами нарахованими товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції`судовий збір у розмірі 1 948 (одну тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн 34 к. та 7 318 (сім тисяч триста вісімнадцять) грн 00 к. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Бродівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, буд.40, прим. 19 «Н», «П», ЄРДПОУ:40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк