Ухвала суду № 140568903, 14.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

14.10.2026 Справа № 917/1757/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 12072 від 08.09.2026), у справі № 917/1757/24

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, будинок 2, місто Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юкей" (провулок Андріївський, будинок 8, квартира 2, місто Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 45235592)

про стягнення 599 723,65 гривні безпідставно збережених коштів та 7 196,68 гривні судового збору,

за участю приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича.

УСТАНОВИВ:

08.09.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юкей", право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 78085936, до складу якого входить виконавче провадження № 77460276 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 12.02.2025 у справі № 917/1757/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юкей" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 599 723,65 гривні безпідставно збережених коштів та 7 196,68 гривні судового збору.

Приватний виконавець вказує, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.06.2026 у справі № 917/1717/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2026, визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерК" від 21.11.2024 та акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерУ" від 27.03.2025.

Приватний виконавець зазначає, що внаслідок визнання правочинів недійсними настають наслідки реституції, відповідно до яких боржник знову є власником об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд та технологічних водойм за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, село Придніпрянське, вулиця Леонова, будинки 14-А, 14-Б, 14-В), однак боржник ухиляється від здійснення державної реєстрації права власності за собою. На підставі абзацу третього частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частин десятої, одинадцятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України приватний виконавець просить суд звернути стягнення на зазначене нерухоме майно, право власності на яке за боржником не зареєстровано.

09.09.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юкей" надійшли заперечення на подання, в яких відповідач вказує на відсутність правових підстав для застосування процедури звернення стягнення на незареєстроване майно, оскільки спірне нерухоме майно належним чином зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та має відповідні реєстраційні номери. Відповідач зазначає, що судове рішення у справі № 917/1717/25 є підставою для внесення реєстраційних змін державним реєстратором, а приватний виконавець мав право самостійно подати це рішення реєстратору для скасування запису про право власності третьої особи.

Розглянувши подання приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, заперечення боржника та надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання з огляду на таке.

Відповідно до частини 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами є одним із заходів примусового виконання рішень.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено обороноздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що передумовою для звернення стягнення на майно боржника (юридичної особи) є відсутність у нього коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, а також документальне підтвердження належності такого майна боржникові на праві власності або закріплення за ним.

Водночас, спеціальний процесуальний механізм, передбачений статтею 336 Господарського процесуального кодексу України та частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», чітко визначає матеріально-правову умову для звернення виконавця до суду наявність нерухомого майна боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Так, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Аналіз наведених норм свідчить, що вказаний спеціальний порядок застосовується виключно стосовно об`єктів нерухомості, які взагалі не пройшли первинної державної реєстрації у встановленому законом порядку (зокрема новозбудоване майно, об`єкти незавершеного будівництва або майно, відомості про яке повністю відсутні в електронних реєстрах).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.

Як вбачається з матеріалів подання, об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, село Придніпрянське, вулиця Леонова, будинки 14-А, 14-Б, 14-В, мають зареєстровані номери об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: № 1030933653224, № 1030924253224, № 1030909653224. Відтак, спірні об`єкти нерухомості є зареєстрованими в установленому законом порядку як самостійні об`єкти цивільних прав.

Диспозиція статті 336 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість вирішення судом питання про звернення стягнення виключно на те нерухоме майно боржника, право власності на яке взагалі не зареєстровано в установленому законом порядку.

Оскільки спірне нерухоме майно пройшло процедуру державної реєстрації, відомості про нього наявні в електронному реєстрі, а на сам об`єкт існує чинна реєстрація права власності за третьою особою, правовий статус цього майна не відповідає визначеним у статті 336 Господарського процесуального кодексу України критеріям.

Процесуальний механізм, передбачений вказаною статтею, застосовується судом за наявності чітко визначених умов і не може слугувати інструментом для вирішення питань, пов`язаних із внесенням чи зміною існуючих записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наявності чинної реєстрації на об`єкт.

Оскільки спірні будівлі внесені до Державного реєстру речових прав, мають присвоєний реєстраційний номер, а в самому реєстрі міститься чинний запис про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "БестерК" це майно не є «незареєстрованим» у розумінні статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

Звернення стягнення на майно, яке за відомостями державного реєстру офіційно зареєстроване за третьою особою, що не є стороною у цьому виконавчому провадженні, в межах процедури статті 336 Господарського процесуального кодексу України є неможливим, оскільки це призведе до грубого порушення принципу правової визначеності та майнових прав третіх осіб, захищених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд установив, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.06.2026 у справі № 917/1717/25, яке набрало законної сили 03.09.2026, визнано недійсними акти приймання-передачі спірного майна.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав не є способом набуття права власності, а є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

З огляду на це, набрання законної сили рішенням суду у справі № 917/1717/25 є самостійною та достатньою підставою для вчинення реєстраційних дій щодо скасування записів про право власності третіх осіб та поновлення відомостей про право власності боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право безпосередньо користуватися автоматизованими інформаційними системами та реєстрами. Виконавець не позбавлений права звернутися до суб`єкта державної реєстрації прав із судовим рішенням, що набрало законної сили, для відновлення реєстраційного запису за боржником.

Після приведення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідність до судового рішення приватний виконавець уповноважений вчинити заходи щодо арешту та примусової реалізації майна боржника у загальному порядку, визначеному статтями 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на те, що спірне майно має статус зареєстрованого, а виявлена відсутність запису про боржника в реєстрі підлягає усуненню шляхом проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду у справі № 917/1717/25, у суду відсутні правові підстави для застосування процедури, передбаченої частиною десятою статті 336 Господарського процесуального кодексу України. Механізм статті 336 Господарського процесуального кодексу України не може використовуватися як підміна адміністративних повноважень виконавця щодо державної реєстрації прав на підставі вже наявного прямого судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у справі № 917/1757/24 (вх. № 12072 від 08.09.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення (підписання) відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 14.10.2026 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя Дмитро СІРОШ