Ухвала суду № 140567577, 14.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

14 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1256/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця

Мельник Ігоря Івановича заборгованості у розмірі 127878,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою від 08.10.2026р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Мельник І.І. 127878,85 грн., з яких: 35000,00 грн. основного боргу, 62078,85 грн. штрафу, 30800,00 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.

Пунктом 1 частини 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Приписами ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повино бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 5 ч. 2). До заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги ( п.п. 3, 4 ч. 3).

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 9/24 від 26.03.2024р. він здійснював постачання товару ФОП Мельнику І.І.

За твердженням заявника, починаючи з 04.03.2026р. у покупця виникла прострочена заборгованість за поставлений товар у розмірі 413859,00 грн.

Боржник здійснював часткове погашення заборгованості, унаслідок чого залишок основного боргу, за твердженням заявника, становить 35000,00 грн.

На підтвердження наведених обставин до заяви про видачу судового наказу заявником додано договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 9/24 від 26.03.2024р., видаткові накладні на підтвердження поставки товару на загальну суму 78594,00 грн., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 03.03.2026р. по 28.09.2026р., підписаний лише з боку ТОВ «Доменант ЛТД», а також платіжні інструкції, що підтверджують сплату ФОП Мельником І.І. грошових коштів в загальній сумі 442409,00 грн.

Разом з тим, заявником не вказано та не подано доказів на підтвердження поставки товару та в подальшому виникнення заборгованості в розмірі 413859,00 грн., яка покладена ним в основу розрахунку штрафних санкцій.

Додані до заяви докази не дають можливості встановити, яким чином сформувалася заборгованість у зазначеному розмірі, за які саме поставки та внаслідок яких господарських операцій вона виникла.

З огляду на викладене господарський суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 ст.152 ГПК України).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Мельник Ігоря Івановича 127878,85 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи