Рішення № 140566667, 13.10.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4332/25

провадження №2/176/422/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Павловської І.А., розглянувши у місті Жовті Води, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого пердставника - адвоката Левченко І.А. звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №25751 виданий 30 серпня 2021 року, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бригідою В.О., відповідно до якого з ОСОБА_1 стягується заборгованість у розмірі 28272,71 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 25751, про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості в розмірі 28 272,71 грн.

Зазначає, що 22 жовтня 2025 року через застосунок «Дія» йому стало відомо про наявність щодо нього виконавчого провадження № 67080241, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом Олексієм Анатолійовичем на підставі вказаного виконавчого напису.

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 176/4182/25 заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення за виконавчим провадженням № 67080241 від 07 жовтня 2021 року, відкритим на підставі виконавчого напису № 25751 від 30 серпня 2021 року.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням установленого порядку, оскільки заборгованість, зазначена в ньому, не була безспірною, а її наявність та розмір належним чином не підтверджені. Стверджує, що на момент вчинення виконавчого напису не мав боргових зобов`язань перед відповідачем, а строки давності щодо стягнення заборгованості спливли.

Також зазначає, що відповідач не направляв йому письмових вимог про погашення заборгованості та не повідомляв про намір звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Жодних претензій, вимог чи повідомлень щодо наявності боргу позивач не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості ознайомитися з вимогами відповідача та добровільно врегулювати питання заборгованості.

Крім того, позивач вказує на неправомірність відкриття виконавчого провадження, оскільки, на його думку, заява про примусове виконання виконавчого напису була подана не за місцем його проживання та реєстрації.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 25751, вчинений 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості в розмірі 28 272,71 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року у справі відкрито провадження.

28 листопада 2025 року представник позивача адвокат Левченко І.А. подала до суду клопотання щодо витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначила, що на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 жовтня 2025 року позивачу надавалися правничі послуги.

Зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 31 жовтня 2025 року до вказаного договору вартість правничої допомоги за підготовку та подання заяви про забезпечення позову становить 3500,00 грн, які сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Також вказує, що 28 листопада 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої вартість правничої допомоги за підготовку позовної заяви та її подання до суду становить 3500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за підготовку та подання заяви про забезпечення позову і позовної заяви становить 7000,00 грн.

З огляду на викладене представник позивача просить стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» подала відзив на позовну заяву, у якому просила визнати поважними причини пропуску строку на його подання, посилаючись на те, що про відкриття провадження у справі стало відомо лише 23 березня 2026 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень. Несвоєчасне виявлення справи представник відповідача пояснила масованими атаками рф, тривалими відключеннями електроенергії, збоями у програмному забезпеченні банку та втратою вхідної електронної кореспонденції.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначила, що АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником АТ «Альфа-Банк», вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

У відзиві зазначила, що 12 червня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 631179260HPLS, за умовами якого позивачу надано кредитний ліміт у розмірі 39 482,21 грн із зобов`язанням своєчасно сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі. У зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором та утворенням заборгованості 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис № 25751 про стягнення з позивача на користь банку заборгованості в розмірі 27 622,71 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису 07 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом О.А. було відкрито виконавче провадження № 67080241.

Представник відповідача вказала, що для вчинення виконавчого напису банком нотаріусу було надано всі необхідні документи, зокрема кредитний договір та засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. На думку відповідача, подані документи підтверджували наявність кредитних правовідносин між сторонами та заборгованості позивача, а нотаріусом було дотримано встановлену процедуру вчинення виконавчого напису.

Також представник відповідача зазначила, що позивач не надав доказів відсутності заборгованості, її іншого розміру або неправильності здійсненого банком розрахунку. На переконання відповідача, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про неправомірність вимог банку чи порушення його прав унаслідок вчинення виконавчого напису.

Посилаючись на викладені обставини та судову практику, представник відповідача вважала позовні вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з наведеним представник АТ «Сенс Банк» просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, розглянути справу за відсутності представника відповідача, а судове рішення надіслати на адресу електронної пошти банку.

Крім того, 11 травня 2026 року, через систему «Електронний суд» від представника відповідача Дорош І.І. надійшли заперечення на клопотання (заяву).

У запереченнях зазначає, що позивач ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відповідач наполягає на правомірності вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису та вважає, що позивач не довів відсутності заборгованості, її іншого розміру або наявності порушень під час вчинення виконавчого напису.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи й ціною спору. На думку відповідача, позивач повинен надати документи, які підтверджують фактичне понесення витрат, обсяг наданих послуг, їхню вартість і необхідність. Таким чином, відповідач просить суд у разі задоволення позову повністю або частково відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через їх недоведеність або зменшити їх розмір до обґрунтованого.

З огляду на викладене АТ «СЕНС БАНК» просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області письмових клопотань не подавали.

Суд, з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, та інші способи, встановлені законом.

За змістом статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року, якщо законом не встановлено іншого строку.

Отже, необхідними умовами вчинення виконавчого напису є наявність передбачених законодавством документів, що підтверджують відповідну вимогу, безспірність заборгованості та дотримання встановленого законом строку.

Водночас нотаріальне провадження щодо вчинення виконавчого напису має безспірний характер, а тому нотаріус не вирішує спір про право між кредитором і боржником, не встановлює остаточно дійсний розмір зобов`язань сторін, а перевіряє наявність передбачених законом формальних умов для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, а також у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися перевіркою лише формального дотримання нотаріусом процедури та факту подання стягувачем документів відповідно до Переліку. Суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи існувала на момент вчинення виконавчого напису заборгованість, чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не існувало невирішених спорів щодо заборгованості або її розміру.

Таким чином, предметом доказування в цій справі є не лише наявність у позивача зобов`язань за кредитним договором, а й дотримання встановлених законом умов, за яких нотаріус мав право вчинити виконавчий напис.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2019 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 631179260HPLS.

30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 25751, про стягнення з позивача на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Позивач, оспорюючи зазначений виконавчий напис, посилається, зокрема, на відсутність безспірності заборгованості, ненаправлення йому письмової вимоги про погашення боргу та порушення нотаріусом установленого законом порядку вчинення виконавчого напису.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що нотаріусу було надано всі необхідні документи, зокрема кредитний договір та засвідчену банком виписку з рахунку боржника, які, на його переконання, підтверджували наявність заборгованості та давали підстави для вчинення виконавчого напису.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до зазначеного Переліку було внесено зміни, якими передбачено можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не були нотаріально посвідчені.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України № 662 визнано незаконними та нечинними. У подальшому зазначене судове рішення залишено без змін.

Таким чином, із 22 лютого 2017 року положення, які передбачали можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не були нотаріально посвідчені, втратили чинність.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172, для одержання виконавчого напису за відповідною категорією вимог подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису 30 серпня 2021 року чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на звичайному кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, лише на підставі такого договору та виписки з рахунку боржника.

Зазначений правовий підхід підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 712/11552/23, у якій суд звернув увагу на втрату чинності положеннями, що дозволяли вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально.

У цій справі спірний виконавчий напис вчинено у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2019 року № 631179260HPLS.

Відповідач у відзиві обґрунтовує правомірність вчинення виконавчого напису тим, що банком було надано нотаріусу кредитний договір та виписку з рахунку боржника. Проте сам по собі факт подання таких документів не є достатньою правовою підставою для вчинення виконавчого напису, якщо відповідний договір не належить до документів, за якими стягнення заборгованості може здійснюватися в безспірному порядку.

Визначальне значення для вирішення спору має те, чи був кредитний договір нотаріально посвідчений. Якщо, як убачається з доводів сторін, кредитний договір укладено у звичайній письмовій формі без нотаріального посвідчення, вчинення виконавчого напису на його підставі суперечило чинному на той час законодавству.

Наявність між сторонами кредитних правовідносин та можливе невиконання позичальником договірних зобов`язань самі по собі не надають кредитору права використовувати будь-який передбачений ним спосіб позасудового стягнення. Кредитор має реалізовувати свої права з дотриманням установлених законом умов і процедур.

За таких обставин доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів повного або часткового погашення заборгованості, не спростовують установленої необхідності перевірити законність обраного банком способу стягнення.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, відповідно до яких суд під час вирішення спору має перевірити як дотримання нотаріусом установленої процедури, так і наявність правових підстав для вчинення виконавчого напису.

При цьому суд ураховує, що відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Отже, хоча позивач має довести обставини, на які посилається в обґрунтування позову, це не звільняє відповідача від обов`язку підтвердити обставини, якими він обґрунтовує правомірність своїх заперечень, зокрема наявність передбачених законом підстав для позасудового стягнення.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів іншого розміру заборгованості, не є самостійною підставою для відмови в позові, якщо встановлено порушення вимог законодавства щодо допустимості вчинення виконавчого напису на відповідному документі.

Щодо доводів позивача про ненаправлення йому письмової вимоги про погашення заборгованості суд зазначає, що сама по собі відсутність доказів отримання боржником вимоги не в усіх випадках є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Необхідність і порядок направлення відповідної вимоги визначаються з урахуванням виду договору, характеру зобов`язання та спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні правовідносини.

Водночас за встановлених у справі обставин вирішальним є дотримання вимог законодавства щодо документів, на підставі яких допускається вчинення виконавчого напису. Тому суд не вважає за необхідне покладати в основу висновку про задоволення позову виключно довід про неотримання позивачем вимоги, оскільки правова оцінка має ґрунтуватися на сукупності встановлених обставин.

Стосовно посилань позивача на сплив строків давності суд зазначає, що відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинений за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, якщо законом не встановлено іншого строку. Сам факт укладення кредитного договору 12 червня 2019 року та вчинення виконавчого напису 30 серпня 2021 року не свідчить автоматично про сплив установленого строку. Для відповідного висновку необхідно встановити момент виникнення права вимоги за конкретними зобов`язаннями та строк їх виконання.

Отже, доводи щодо спливу строку підлягають оцінці з урахуванням умов кредитного договору, строків виконання зобов`язань та документів, наданих нотаріусу, і не можуть вважатися доведеними лише на підставі дат укладення договору та вчинення виконавчого напису.

Посилання позивача на порушення правил відкриття виконавчого провадження також не є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки правомірність дій приватного виконавця та законність нотаріального акта є окремими питаннями правової оцінки. Водночас наявність відкритого виконавчого провадження підтверджує, що оспорюваний виконавчий напис є підставою для примусового стягнення та безпосередньо впливає на майнові права позивача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вчинення виконавчого напису № 25751 від 30 серпня 2021 року на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, суперечить вимогам частини другої статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки на момент вчинення виконавчого напису законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально. За таких обставин виконавчий напис вчинено без належної правової підстави, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відтак позовна вимога ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, які підтверджуються наданими до суду документами.

Разом із тим відповідач заперечував проти стягнення зазначеної суми, вважаючи її завищеною та неспівмірною зі складністю справи й обсягом виконаної адвокатом роботи.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує категорію та типовий характер справи, її складність, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для підготовки процесуальних документів, а також критерії розумності та співмірності судових витрат.

З огляду на наведене суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є завищеним, а співмірним з обсягом наданих послуг та складністю справи є розмір 2000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 25751, вчинений 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок, що складаються з:

- 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за звернення до суду із однією позовною вимогою немайнового характеру;

- 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА