Рішення № 140565228, 12.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9570/26 2/760/14440/26РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., за участі представника позивача, адвоката Старовойтової Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника, адвоката Старовойтову Д.А. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про стягнення різниці між фактичним розміром майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та страховим відшкодуванням у сумі 99674,19 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля «VOLKSWAGENEOS», НОМЕР_6, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .

26 квітня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAIELANTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та автомобіля «VOLKSWAGENEOS», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.07.2025, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2025 у справі № 760/12482/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» за страховим полісом № 223071459.

Водночас автомобіль позивача був застрахований у АТ «СГ «ТАС» за договором страхування наземних транспортних засобів № FO-02023419 від 21.08.2024.

Позивач посилається на те, що відповідно до рахунків, актів виконаних робіт, нарядів-замовлень та платіжних документів фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становила 205577,10 грн.

АТ «СГ «ТАС» здійснило на користь позивача страхові виплати у загальній сумі 105902,91 грн, а саме: 76589,78 грн, 8132,55 грн та 21180,58 грн. О

тже, різниця між фактичними витратами на відновлювальний ремонт та отриманим страховим відшкодуванням становить 99674,19 грн (205577,10 грн - 105902,91 грн).

Позивач посилається на те, що страховиком при визначенні розміру страхового відшкодування було враховано фізичний знос деталей. Зі страхового акта АТ «СГ «ТАС» № 13939/51/925 від 27.05.2025 вбачається, що сума зносу деталей становила 81105,57 грн.

Позивач зверталася до відповідача з досудовою вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Вимогу відповідач отримала 24.01.2026, однак її не виконала. Крім того, представник позивача звертався до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» з вимогою про виплату різниці, проте з листа страховика від 18.03.2026 вбачається, що страховик вважав свої зобов`язання за страховим випадком виконаними у повному обсязі.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 99674,19 грн у рахунок матеріальної шкоди та понесені судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання у приміщенні суду на 23.06.2026.

03 червня 2026 року до суду від представника відповідача, адвоката Бушуєва М.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що сторона відповідача не визнає позов вважає його не обґрунтованим та безпідставним. Вказав, що розмір який просить матеріальної шкоди яку просить стягнути позивач на його думку значно завищений.

15 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому остання підтримала подай позов, зазначила, щодо думки сторони відповідача про завищені суми вказала, що стороною відповідача не надано жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість або завищення заявлених до стягнення сум.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА», правом на подання пояснень не скористалось.

26 червня 2026 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку із замінуванням приміщення суду. Судове засідання перенесено на 14.08.2026.

У судове засідання яке відбулося 14.08.2026 року з`явилася представник позивача в якому підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, зазначила, що докази на підтвердження судових витрат буде надано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення, крім того було заявлено клопотання про виклик свідків.

Суддею у судовому засіданні було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, їх представники в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. У зв`язку з неявкою відповідача чи його представника судове засідання було перенесено на 14.08.2026.

Суд зауважує на тому, що в судове засідання, призначене 14.08.2026 відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, їх представники також не з`явились. Водночас, від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 14.08.2026, яке було зареєстровано і отримано судом після судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процеуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи повторну неявку відповідача, її представника, третьої особи, які повідомлені належним чином в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та призначено дату оголошення повного тексту рішення суду - 12.10.2026.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правову позицію відповідача та інши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 06.10.2025 встановлено, що 26.04.2025 близько 13 год. 25 хв., відповідач керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAIELANTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Київській, що у м. Києві, при виїзді на вулицю Садову, що у м. Києві, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки «VOLKSWAGENEOS», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався з правого боку по вул. Садовій, в результаті чого здійснила з ним зіткнення, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.07.2025, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2025 у справі № 760/12482/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «VOLKSWAGENEOS», д.н.з. НОМЕР_1 .

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА», страховий поліс № 223071459.

Згідно розрахунку № 00000000262 від 13.05.2025, складеного ФОП ОСОБА_4 вартість запасних частин та матеріалів становить 129095,10 грн, вартість робіт - 47747,70 грн, що в загальному розмірі становить 176842,80 грн.

27 травня 2025 року АТ «СГ «ТАС» було складено страховий вкт № 13939/51/925, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 76589,78 грн (з урахуванням коефіцієнту зносу деталей: 176842,80 грн (вартість ремонту) - 81105,57 грн (коефіцієнт зносу деталей).

29 травня 2025 року на підставі страхового акту № 13939/51/925 від 27.05.2025

АТ «СГ «ТАС» було сплачено 80 % страхового відшкодування позивачу у розмірі 76589,78 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2025.

Позивач звернулася до ФОП ОСОБА_4 з метою проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з розрахунком № 00000000390 від 13.06.2025 вартість запасних частин та матеріалів становить 80828,10, вартість робіт 42581,70 грн, що в загальній сумі становить 123409,80 грн.

13 червня 2025 року позивачем було здійснено оплату на корить ФОП ОСОБА_4 у розмірі 123409,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 76B9-492A-KЗМ8-74СМ.

Згідно акту виконаних робіт № ФІ-К-000455 від 31.07.2025, встановлено, що ФОП ОСОБА_4 були виконані ремонтні роботи автомобіля на суму 40376,70 грн та реалізовано запчастини та матеріали на суму 83033,10 грн, що в загальній сумі становить 123409,80 грн.

Відповідно до наряду-замовлення № ФІ-К-000701 від 29.05.2025, складеного ФОП ОСОБА_5 вартість ремонтних робіт становить 5159,70 грн, вартість запасних частин та матеріалів складає 48267 грн, що в загальній сумі становить 53426,70 грн.

31 травня 2025 року позивачем було здійснено оплату, що підтверджується чеком № 0032.

Відповідно до розрахунку № 00000000353 від 04.06.2025, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість запасних частин та матеріалів становить 26535,60 грн, вартість робіт 2205 грн, що в загальній сумі становить 28740,60 грн.

25 червня 2025 року позивачем було здійснено оплату за надані послуги у сумі 28740,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 701Е-НСТ9-М7АН-ММ6Т.

Згідно з актом виконаних робіт № ФІ-К-000801 від 26.06.2025 ФОП ОСОБА_4 були виконані ремонтні роботи автомобіля на суму 2505 грн та реалізовано запасні запчастини та матеріали на суму 26535,60 грн, що в загальному розмірі становить 28740,60 грн.

10 червня 2025 року АТ «СГ «ТАС» було складено страховий акт № 15262/51/925, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 8132,55 грн.

11 червня 2025 року АТ «СГ «ТАС» було здійснено додаткове відшкодування матеріальної шкоди позивачу у розмірі 8132,55 грн, що підтверджується квитанцією від 11.06.2025

02 вересня 2025 року позивачем було направлено до АТ «СГ «ТАС» заяву на доплату зі

вх. № 01-25/5128.

05 вересня 2025 року АТ «СГ «ТАС» було складено страховий акт № 24918/51/925, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 21180,58 грн.

У відповідь на подану заяву АТ «СГ «ТАС» перерахувало на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 21180,58 грн, що підтверджується квитанцією від 08.09.2025.

Отже вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становить 205577,10 грн.

Розмір страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача становить 105902,91 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та доказуванню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах сум, зазначених у полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом

15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 105902,91 грн. Предметом спору є відшкодування різниці між виплатою та розміром матеріального збитку.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 99674,19 грн.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 99674,19 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Крім того згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

99674 гривні 19 копійок у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1331 гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Майстренко