Ухвала суду № 140564416, 09.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12248/26

Провадження №: 2/755/10153/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного торговельно-економічного університету про зміну формулювання причин звільнення та стягнення компенсації, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до Державного торговельно-економічного університету про зміну формулювання причин звільнення та стягнення компенсації.

Дану позову заяву передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

З метою усунення недоліків позовної заяви, позивачу було запропоновано подати до суду позовну заяву в новій редакції, з урахуванням наведених в ухвалі недоліків щодо змісту та обґрунтування позовної заяви, до якої долучити оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 2 129,92 грн - за двома вимогами немайнового характеру та за вимогами майнового характеру виходячи із загальної суму, яку позивач просить стягнути, але не менше 1 064,96 грн. До виправленої позовної заяви слід було долучити докази її направлення з новими доданими документами до електронного кабінету відповідача.

Копію зазначеної ухвали суду позивачем отримано 29 серпня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

30 серпня 2026 року позивач подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в якій позивач просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як опікуна дитини сироти, та зазначений додаток - позовна заява у новій редакції - в 2-х примірниках або в електронній формі. Проте такий додаток до заяви про усунення недоліків не доданий, що відображено в розділі «додатки», сформованому в електронному вигляді. Також до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору.

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

В ухвалі Верховного Суду від 20.11.2020 по справі № 303/4815/19 (провадження N 61-16895ск20) зазначено, що аналіз п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб відповідно до статті 56 ЦПК України, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства. Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до частини першої статті 59 ЦПК України не є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах власної неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічний висновок в ухвалі Верховного Суду від 19.05.2022 по справі № 334/6617/20 (провадження № 61-4355ск22).

У ч. 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

При цьому, неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», адже вона звернулась до суду за захистом своїх трудових прав, а не за захистом порушених прав дитини-сироти, а тому не звільняється від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в позовній заяві не наведено та з долучених до позовної заяви документів не вбачається.

Станом на дату постановлення даної ухвали інших заяв чи клопотань позивача на адресу суду не надходило.

Також позивачем проігноровані вимоги суду щодо необхідності подання до суду позовної заяви в новій редакції та направлення її копії до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом при постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки, вказані в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року, суд убачає визначені законом підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 8, 14, 175, 177, 185, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя -

постановив:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного торговельно-економічного університету про зміну формулювання причин звільнення та стягнення компенсації - вважати неподаною і повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: