Ухвала суду № 140558036, 07.10.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

07.10.2026

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2781/25

провадження № 2-зз/361/36/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.,

за участю секретаря: Гриценко А.М.,

розглянувши клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни, про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту транспортного засобу, що належить третій особі,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту транспортного засобу, що належить третій особі.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року у справі № 361/2781/25 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, зокрема, накладено арешт на транспортний засіб марки KIA, модель SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 . Заявник вказує на те, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову автомобіль уже належав ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5227421 від 22 березня 2025 року. 23 березня 2025 року право власності на зазначений транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_1 . Відтак, ОСОБА_1 стала зареєстрованою власницею автомобіля за місяць до постановлення ухвали про забезпечення позову від 23.04.2025. Автомобіль KIA SPORTAGE з 23.03.2025 року належить ОСОБА_1 , яка не є відповідачкою за первісними вимогами ОСОБА_2 про поділ майна. Більше того, у позові про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним ОСОБА_2 також не визначив ОСОБА_1 відповідачкою, а залучив її лише як третю особу. Таким чином, продовження арешту фактично означає забезпечення вимог ОСОБА_2 до інших осіб за рахунок майна ОСОБА_1 , яка відповідачкою за відповідними вимогами не є. Заявлений ОСОБА_2 у справі про поділ майна матеріально-правовий інтерес щодо автомобіля виражений саме у грошовій компенсації, а не у вимозі передати йому транспортний засіб. На сьогодні продовження дії зазначеного заходу забезпечення позову необґрунтовано обмежує право власності ОСОБА_1 , а обставини справи та актуальний предмет об`єднаного провадження свідчать про відсутність підстав для подальшого збереження арешту. З наведених підстав, ОСОБА_1 просить скасувати обтяження належного їй транспортного засобу.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 158 ЦПК України).

Судом встановлено, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 361/2781/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне підприємство «Альянс Новобуд», про встановлення факту окремого проживання та поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 , про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року (у справі № 361/2781/25, провадження № 2-з/361/43/25), за заявою ОСОБА_2 , вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 :

-транспортний засіб марки KIA, модель SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 ;

- нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3.4 кв.м.;

-нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3.8 кв.м.;

-нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2.6 кв.м.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , 02.03.2021 ОСОБА_3 набула у власність транспортний засіб марки KIA, модель SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 .

З матеріалів справи встановлено, що 22 березня 2025 року, тобто до постановлення ухвали суду про накладення арешту на спірний транспортний засіб, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5227421.

Відповідно до копії технічного паспорта серії НОМЕР_3 , 23 березня 2025 року транспортний засіб марки KIA, модель SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 824/2/24 (провадження № 61-1444ав24).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21), від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20 (провадження № 61-14783св20), від 25 вересня 2024 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-13112св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Так, вживаючи заходи забезпечення позову та накладаючи арешт на спірний транспортний засіб, суд виходив з того, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, як з`ясувалося, на час постановлення ухвали про накладення арешту від 23 квітня 2025 року власником транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , була ОСОБА_1 , яка не є відповідачем у справі.

ОСОБА_1 є третьою особою у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. Однак, на майно третьої особи не може бути накладено арешт так, як третя особа не є стороною у справі.

Крім того, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 , з урахуванням зміни предмета позову від 07.08.2025, заявляє вимогу про стягнення на його користь 1/2 частки грошових коштів від ринкової вартості транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 375 580 грн., тобто позовних вимог щодо права власності на авто чи його витребування не заявляє.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, а також те, що оспорюваний арешт на транспортний засіб накладено на майно, яке на час обтяження вже належало третій особі, яка не є стороною у справі, а не відповідачу ОСОБА_3 , суд вважає клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту транспортного засобу обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відтак, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року у справі № 361/2781/25 (провадження № 2-з/361/43/25), в частині арешту транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 158, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни, про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту транспортного засобу, що належить третій особі, задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року у справі № 361/2781/25 (провадження № 2-з/361/43/25), у частині накладення арешту на транспортний засіб KIA SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Після набрання ухвалою законної сили, примірник ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову та Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Суддя Наталія ПЕТРИШИН