Ухвала суду № 140557176, 12.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2562/26

4-с/295/80/26

УХВАЛА

Іменем України

12.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі :

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря с/з Карпішиної С.С.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, посилаючись на те, що 29.05.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. було відкрито виконавче провадження №81129077 на підставі судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2026 року у справі №295/2562/26. Того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 841,69 грн. та постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 692,48 грн. Далі, 01.06.2026 року на підставі платіжної інструкції приватного виконавця у виконавчому провадженні №81129077 з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було примусово списано грошові кошти у сумі 9 951,08 грн., того ж дня приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа. ОСОБА_1 зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження їй було лише направлено 01.06.2026 року, 04.06.2026 року вона її отримала, тобто після примусового списання коштів та після закінчення виконавчого провадження. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить: 1) поновити строк на подання скарги, якщо суд дійде висновку про його пропуск; 2) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни щодо примусового стягнення коштів у виконавчому провадженні № 81129077 до фактичного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження; 3) скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 841,69 грн.; 4) скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 692,48 грн.; 5) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорську Ольгу Анатоліївну усунути порушення прав боржника, допущені під час виконання виконавчого провадження № 81129077.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, просила її задовольнити. Пояснила, що 01.06.2026 року в примусовому порядку з неї було стягнуто основний борг, основну винагороду приватного виконавця та мінімальні витрати виконавчого провадження.

Представник боржника Лісовець В.О. скаргу підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що приватний виконавець пізніше повернула її довірителю 8 тисяч основної заборгованості, а згодом його довірителю були повернуті судовий збір, витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця. Вважає, що цим самим приватний виконавець підтвердила свої неправомірні дії в рамках виконавчого провадження. Додав, що його довірителька була позбавлена права подати заперечення на постанови приватного виконавця, надати свої пояснення, так як постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення основного боргу, винагороди ОСОБА_1 отримала 04.06.2026 року, що суперечить положенням статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у тексті також Закон № 1404-VIII).

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Сікорська О.А. в судове засідання не з`явилась та подала письмові пояснення на скаргу, в яких виклала свої заперечення проти вимог скарги. Приватний виконавець зазначила, що 28.05.2026 року на її адресу надійшов оригінал заяви про примусове виконання рішення суду та оригінал судового наказу №295/2562/26 від 15.05.2026 року, що виданий Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «КВЖРЕП № 8» заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.02.2023 по 01.02.2026 в сумі 8 084,11 грн. та сплачений судовий збір в сумі 332,80 грн. Згідно інформації, що міститься на офіційному сайті АТ «УКРПОШТА» рекомендоване поштове відправлення № 11067186387233 - «вручено одержувачу 04.06.2026 року. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, керуючись нормами ст. 3, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 45 Закону та ч.7 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», нею були винесені постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 10% від сум, що підлягають примусовому стягненню з боржника на користь стягувача, а також постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копії вище зазначених постанов 29.05.2026 року відповідно до норм статті 28 Закону № 1404-VIII були направлені боржнику та стягувачу у виконавчому провадженні за вихідним №21 664.

29.05.2026 року приватним виконавцем також винесені постанови про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та належать боржнику, копію котрої було направлено за допомогою електронного обміну між банками та Автоматизованою системою виконавчого провадження банківським установам для виконання, а боржнику до відома. Сума звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження становила 9 951,08 грн. За змістом письмових заперечень, 01.06.2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшло від АТ "Райффайзен Банк" 9 951,08 грн. Того ж самого дня приватний виконавець перерахувала стягувачу стягнуті з боржника кошти та 01.06.2026 року виконавче провадження було завершено на підставі п. 9, ч. 1, статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі.

Приватний виконавець зауважує, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено жодного правового механізму, який би зобов`язував приватного виконавця повертати вже утриману основну винагороду та витрати виконавчого провадження, навіть у разі скасування судового рішення. Приватний виконавець не визнає, що під час вчинення виконавчих дій допустив порушення прав скаржника, однак приватним виконавцем було прийнято рішення повернути стягнену основну винагороду та витрати виконавчого провадження в сумі 1 534,17 грн. боржнику.

Представник стягувача приватного підприємства «КВЖРЕП № 8» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення боржника та її представника, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що Богунським районним судом м. Житомира 11.03.2026 року у справі №295/2562/26 було вил дано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПП «КВЖРЕП № 8» заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.02.2023 по 01.02.2026 в сумі 8 084,11 грн., а також судовий збір у сумі 332,80 грн. (т. 2 а.с.с 52).

29.05.2026 року з метою виконання судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2026 року у справі №295/2562/26 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81129077 (т. 2 а.с. 53-54).

29.05.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. винесені постанови про стягнення із боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 841,69 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 692,48 грн. та про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, штрафів, яка становить 9 951,08 грн. (т. 2 а.с. 55-59).

Вказані вище постанови були направлені приватним виконавцем на адресу боржника (зазначену у виконавчому документі) рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень Ф.103 "Рекомендовані листи" від 29 травня 2026 року, відправлення № R067186387233 (т. 2 а.с. 69).

01.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. винесені постанови про зняття арешту з коштів та про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі (т. 2 а.с. 60-62).

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено в частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (одним із яких є судовий наказ), зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (абзац дев`ятий частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Із матеріалів справи убачається, що постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2026 року, про арешт коштів боржника від 29.05.2026 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 29.05.2026 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.05.2026 року були направлені на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією, а саме на адресу, зазначену у виконавчому листі судовому наказі. Це підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень Ф.103 "Рекомендовані листи" від 29 травня 2026 року, відправлення № R067186387233 (т. 2 а.с. 69).

У судовому наказі від 11.03.2026 року №295/2562/26 місцем проживання боржника зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, яка була вказана у виконавчих листах, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання рішень (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 757/38861/20).

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц та інших.

У цій справі під час відкриття виконавчого провадження приватний виконавець керувався саме критерієм щодо місця проживання/перебування боржника - фізичної особи, зазначеного у виконавчому документі, тому дії приватного виконавця під час здійснення виконавчих дій відповідали вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій і строки направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем дотримані, а, отже, він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на встановлені судом обставини справи, положення чинного на момент вчинення виконавчих дій законодавства України, відсутність порушеного права заявника суд дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 в задоволенні скарги в частині вимог щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської О.А. щодо примусового стягнення коштів у виконавчому провадженні № 81129077 до фактичного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також про зобов`язання приватного виконавця усунути порушення прав боржника, допущені під час виконання виконавчого провадження № 81129077.

Окремо суд вважає за необхідне звернутись до положень норми частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, яка передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Питання юрисдикційності справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби неодноразово розглядалося Великою Палатою Верховного Суду.

Зокрема, в постанові від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите ВП, а також суб`єктів їх видання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 161/15523/17).

Практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року в cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У відповідності із ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У зв`язку із тим, що предметом розгляду скарги ОСОБА_1 , серед іншого, є вимоги про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, які належать до юрисдикції адміністративного суду відповідно до вимог частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, суд вважає за необхідне закрити провадження у зазначеній частині вимог скарги.

Дана практика Верховного Суду є сталою на момент розгляду скарги ОСОБА_1 та має враховуватись судом першої інстанції з огляду на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України.

За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зважаючи на повідомлені гр. ОСОБА_1 обставини, за яких був пропущений строк для подання скарги (час одержання боржником постанови приватного виконавця, попереднє повернення скарги боржника без розгляду), надані на підтвердження указаних обставин докази, відсутність доказів протилежного, суд визнає причини пропуску такого строку поважними та вважає за доцільне поновити боржнику строк для подання скарги на рішення та дії приватного виконавця.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 127, 447-1, 449-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання скарги на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни.

Провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 841,69 грн., а також про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 692,48 грн. закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд вимог скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 841,69 грн., а також про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської Ольги Анатоліївни від 29.05.2026 року про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 692,48 грн. віднесений до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя Д.В. Кузнєцов