Рішення № 14054949, 01.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2011 Справа № 3/23-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД", м.Київ

до Товариства о з обмеженою відповідальністю "Сивашенергопром", смт Чаплина Херсонської області

про стягнення 1387070,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кошліченко В.С. адвокат свідоцтво НОМЕР_1 від 26.12.2008 р.

від відповідача: Авер»янова С.Б. - представник за дорученням, Немченко А.М. паспорт НОМЕР_2, виданий Комсомольським РВУМВС України в Херсонській області, 27.08.1999 р. (директор);.

Підприємство з іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»(відповідач) 1387070,00 грн. основного боргу, витрати по оплаті державного мита в сумі 13870,70 грн., витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 40000,00 грн.

1 березня 2011 року позивач у відповідності до статті 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 1387070,00 грн. основного боргу, витрати по оплаті державного мита в сумі 13870,70 грн., витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 50000,00 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Підприємством з іноземною інвестицією товариством з обмеженою відповідальністю «Уінденерго»(позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»(відповідач, покупець) укладено договір поставки №290-П від 02.11.2006 р. (далі Договір), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає та сплачує вітроенергетичне обладнання, зазначене в п.1.1. Договору, а саме: комплекти ліцензійних ВЕУ Т600-48 (далі ВЕУ), комплекти індивідуальних запасних частин (далі ЗІП), комп»ютерну систему обміну даними ИДМН.422521.003 для ВЕУ Т600-48 (далі система обміну даними).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього вносилися зміни та доповнення шляхом підписання 11.06.2007 року Додаткової угоди №1 до Договору №290-П від 02.11.2006 р. (далі - Додаткова угода №1) та 14.06.2007 року Додаткової угоди №2 до Договору №290-П від 02.11.2006 р. (далі - Додаткова угода №2).

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.5.1. Договору розрахунки за ліцензійні ВЕУ (частин), ЗІП та системи обміну даними здійснюються покупцем на підставі письмових заявою постачальника авансовими платежами у розмірі 80% від вартості вітроенергетичного обладнання (частин), що поставляється, і в терміни, обумовлені в додаткових угодах згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2004 р. №399. Розрахунки за цим договором здійснюються грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2. Договору остаточні розрахунки за кожну частину комплекту ліцензійної ВЕУ, ЗІП та системи обміну даними виконується покупцем постачальнику в термін 10-ти банківських днів з моменту здійснення (дати підписання приймально-здавальних документів) такої поставки при умові оформлення відповідних протоколів узгодження договірних цін в порядку, передбаченому п.п.2.1., 2.2. Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13635370,00 грн., що підтверджується накладними: №006409 від 25.06.2007 р. на суму 1273984,80 грн.; №006622 від 10.12.2007 р. на суму 1698464,05 грн.; №006660 від 26.12.2007 р. на суму 3962921,15 грн.; №006543 від 28.09.2007 р. на суму 6700000,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було сплачено лише частину вартості отриманої продукції на загальну суму 12248300,00 грн. відповідно до платіжних доручень:

-№11 від 12..12.2006 р. на суму 5025000,00 грн. в рахунок оплати за отримане обладнання згідно видаткової накладної №006543 від 28.09.2007 р. на суму 6700000,00 грн.;

-№22 від 14.12.2006 р. на суму 335000,00 грн. в рахунок оплати за отримане обладнання згідно видаткової накладної №006543 від 28.09.2007 р. на суму 6700000,00 грн.;

-№U1253040 від 16.10.2007 р. на суму 1340000,00 грн. в рахунок оплати за отримане обладнання згідно видаткової накладної №006543 від 28.09.2007 р. на суму 6700000,00 грн.;

-№U538805 від 15.05.2007 р. на суму 3091200,00 грн. щодо 80% попередньої оплати за обладнання за накладною №006660 від 26.12.2007 р. на суму 3962921,15 грн.;

-№U1679547 від 28.12.2007 р. на суму 108800,00 грн. щодо оплати за отримане обладнання згідно видаткової накладної №006660 від 26.12.2007 р. на суму 3962921,15 грн.

-№ U538804 від 15.05.2007 р. на суму 1200000,00 грн. щодо 80% попередньої оплати за обладнання за накладною №006622 від 10.2.2007 р. на суму 1698464,05 грн.;

-№U1679544 від 28.12.2007 р. на суму 79500,00 грн. щодо оплати за отримане обладнання згідно видаткової накладної №006622 від 10.12.2007 р. на суму 1698464,05 грн.;

-№U538806 від 15.05.2007 р. на суму 1068800,00 грн. щодо 80% попередньої оплати за обладнання за накладною №006409 від 25.06.2007 р. на суму 1273984,80 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованості відповідача за накладною №006543 від 28.09.2007 року у відповідача немає; заборгованість за накладною №006409 від 25.06.2007 р. складає 205184,80 грн.; за накладною №006622 від 10.12.2007 р. складає 418964,05 грн.; за накладною №006660 від 26.12.2007 р. складає 762921,15 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1387070,00 грн. боргу.

Відповідач заперечує проти стягнення боргу. 16.02.2011 року надав суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що за накладною №006409 від 25.06.2007 року сплив строк позовної давності 06.07.2007 року; за накладною №006622 від 10.12.2007 року сплив строк позовної давності 24.12.2007 року.

Згідно з нормами ст..256 ЦК країни позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою ст..267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи викладене, суд погоджується з відповідачем і застосовує строк позовної давності щодо заборгованості відповідача за накладною №006409 від 25.06.2007 року, яка складає 205184,80 грн.; за накладною №006622 від 10.12.2007 року, яка складає 418964,05 грн.

Щодо поставки за накладною №006660 від 26.12.2007 року суд не застосовує строку позовної давності, оскільки позивачем позовну заяву було здано до відділення поштового зв»язку 30 грудня 2010 року, що підтверджується відповідною відміткою на конверті, тому вимоги про стягнення боргу за цією накладною в сумі 762921,15 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

1 березня 2011 року відповідач надав суду клопотання про надання відстрочки у виконанні рішення по справі строком на один рік.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику відстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

В клопотанні про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що у вересні 2010 року між Херсонською облдержадміністрацією і компанією SEDESA (EZENTIS), Іспанія, була проведена зустріч, на якій вирішувалося питання допомоги в реалізації енергозберігаючих проектів в Україні, зокрема в Чаплинському районі. 23 вересня 2010 року між Херсонською облдержадміністрацією і компанією SEDESA (EZENTIS) було підписано Меморандум про наміри реалізації проекту в галузі «зеленої енергетики»: будівництва вітроенергетичного та сонячного електричного комплексу в Херсонській області, відповідно до якого загальним замовником робіт визначено іспанську компанію.

Враховуючи, що будівництво Сиваської вітроенергетичної мережі здійснювалось в рамках Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій за рахунок спеціального фонду державного бюджету, відповідач одержував кошти спеціального фонду для здійснення розрахунків через відділення Держказначейства, та ту обставину, що енергетична безпека України є невід»ємною складовою національної та економічної безпеки та визначену Урядом України пріоритетність реалізації інвестиційних проектів щодо впровадження об»єктів відновлювальної енергетики, - суд задовольняє клопотання відповідача та надає відстрочку виконання рішення строком на шість місяців.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України «Про адвокатуру»наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат лише коштів, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивачем надано до матеріалів справи відповідні докази: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення №52 від 29.2.2010 року на суму 40000,00 грн. та платіжне доручення №78 від 24.02.2010 року на суму 10000,00 грн., тому вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката задовольняються частково з урахуванням вимог ст..49 ГПК України.

Одночасно з позовною заявою позивачем надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яку суд залишає без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625, ст..712 ЦК України, ст..ст.173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»(75200, Херсонська область, смт Чаплина, вул..Леніна, 16-А, р/р 26002010157001 Херсонське відділення при філії ХОАТ «Індекс банк»в смт Чаплинка, МФО 352703, код ЄДРПОУ 34237283) на користь Підприємства з іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю «Уіндененерго ЛТД»(04205, м.Київ, проспект Оболонський, 23 А, поштова адреса: 03180, м.Київ, вул..Кільцева дорога, 4, р/р 2600130101241497 в філії «Київське міське відділення ПАТ «Промінвестбанк», МФО 322250, код ЄДРПОУ 14334503) 762921,15 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 7629,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 129,80 грн., 27500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Надати відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.03.2011 року