Ухвала суду № 140548704, 13.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2492/26

Провадження № 6/461/348/26

УХВАЛА

13.10.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2026 року у справі №461/2492/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в якій просить відстрочити виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2026 року у справі №461/2492/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.09.2026, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 94 543 гривні 87 копійок та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Заявниця вказує, що визначена до стягнення сума на даний час для неї є надто великою, непідйомною та фінансово обтяжливою. Вона не має намір ухилятись від виконання рішення суду, однак на даний час через тривалі захворювання не в змозі сплатити заборгованість. Зокрема, єдиним джерелом існування для заявниці та її родини є її заробітна плата. На її утриманні перебуває донька, 2007 р.н., яка є студенткою Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського та мати, 1945 р.н. Донька навчається на платній формі навчання. Мати отримає мінімальну пенсію за віком. Крім того, заявниця змушена витрачати значні кошти на лікування як доньки, так і матері. Відтак, просить заяву задовольнити та відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Представник заінтересованої особи подала до суду заперечення на заяву. Зокрема вказала про те, що заявником не наведені обставини, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті до уваги для надання відстрочення виконання рішення суду.

Заявник подала до суду клопотання про розгляд заяви за її відсутності.

Представники заінтересованої особи в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись балансу у забезпеченні інтересів учасників провадження, повідомлення учасників справи про її розгляд, забезпечення судом під час розгляду належних умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду по суті, суд приходить до висновку про можливість проведення розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.09.2026, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 94 543 гривні 87 копійок та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи відповідача наведені у відповідній заяві щодо її матеріального становища, зокрема її доходів та перебування на її утриманні доньки і матері, суд також враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частини третьої статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За правилами частини четвертої статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з частиною п`ятою статті 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Отже, відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У зв`язку з тим, що відстрочення та розстрочення подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

В основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

У заяві про відстрочення виконання рішення суду у справі відповідач (боржник) посилається на низькій рівень доходів, перебування на її утриманні доньки та матері, зокрема:

- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відповідно до долученої до заяви довідки про навчання виданої Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського №05/1-18/331 від 14.05.2026, ОСОБА_2 дійсно є студентом першого курсу КП-103 групи медичного факультету;

- відповідно до п. 2 розділу III Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №1 від 20.08.2025 укладеного між Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 1) 2025 2026 навчальний рік - 48 000 грн; 2) 2026 2027 навчальний рік - 48 000 грн; 3) 2027 2028 навчальний рік - 48 000 грн; 4) 2028 2029 навчальний рік - 48 000 грн;

- згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання має низку хронічних захворювань;

- згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання також має низку захворювань;

- згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання має низку хронічних захворювань.

Суд погоджується з доводами заявниці про те, що виконання зазначеного судового рішення за викладених обставин є надмірно обтяжливим для останньої. Більше того, таке виконання на даний час може істотно вплинути на матеріальне забезпечення та умови проживання, в тому числі навчання доньки та лікування доньки і матері відповідача, а також самої боржниці.

При цьому, слід врахувати, що Верховний Суд неодноразово повторював в своїх постановах, що відстрочення (розстрочення) не змінює зобов`язання і не звільняє боржника від відповідальності; вона лише відсуває примусове виконання до визначеного судом строку (Велика Палата ВС, постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18;провадження № 12-302гс18).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень частини першої 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, розглядаючи заяву, суд враховує, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває донька, яка навчається на платній формі та потребує лікування, а також матір пенсійного віку, яка також потребує лікування, тобто зазначені обставини, на переконання суду, встановлюють підстави та викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Щодо строку на який заявник просить відстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.09.2026 року, то відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а тому суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з дня ухвалення рішення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись 258, 259, 260, 267, 353, 354, 435 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.09.2026, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 94 543 гривні 87 копійок та судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок, строком на 12 місяців, тобто до 13.09.2027 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Львівського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький