Ухвала суду № 140548473, 28.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/52201/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025000000000948 від 20.10.2025, про продовження строку тримання під вартою,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою до 04.11.2026 із визначенням застави у розмірі 4 507 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 14 999 296 грн, та покладенням процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Клопотання обґрунтоване наявністю обґрунтованої підозри, збереженням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатністю більш м`яких запобіжних заходів та необхідністю проведення слідчих і процесуальних дій, які не можуть бути завершені до закінчення строку дії попередньої ухвали.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував з мотивів викладених у його письмових запереченнях, згідно яких останній просив відмовити в задоволенні клопотання, звільнити підозрюваного з-під варти та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за місцем проживання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Посилався на необґрунтованість підозри, зменшення заявлених ризиків та непомірність визначеного розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи захисника.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання щодо діяльності ТОВ «Міні ЕКЗ Центр».

Вислухавши позиції учасників судового провадження, показання свідка, вивчивши клопотання та письмові заперечення захисника, дослідивши матеріали, якими воно обґрунтоване, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000948, у якому 04.08.2026 ОСОБА_4 затримано та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2026 у справі № 757/42588/26-к до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обчислюваним із 04.08.2026, до 02.10.2026 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та відповідних обов`язків у разі її внесення. Згідно з наведеними у клопотанні відомостями постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 04.11.2026.

Відповідно до ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Його застосування потребує встановлення обґрунтованої підозри, конкретних ризиків для кримінального провадження та недостатності більш м`яких заходів з урахуванням обставин провадження й даних про особу підозрюваного. Тяжкість можливого покарання підлягає оцінці поряд з іншими обставинами та сама по собі не виправдовує позбавлення свободи.

За змістом ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою належить перевірити, чи збереглися ризики, які виправдовують подальше застосування цього заходу, та чи існують обставини, що перешкоджають завершенню розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. Наявність раніше постановленого рішення не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести актуальність таких підстав на час нового розгляду.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Міні ЕКЗ Центр», за попередньою змовою з іншими особами організував залучення ОСОБА_8 до програми сурогатного материнства для подружжя громадян ОСОБА_9 із використанням обману та її уразливого стану. Сторона обвинувачення пов`язує інкриміновану експлуатацію, зокрема, з використанням скрутного матеріального становища потерпілої, приховуванням істотних умов участі у програмі, значними договірними штрафами та обмеженнями її самостійного волевиявлення.

На підтвердження причетності ОСОБА_4 у клопотанні наведено заяву ОСОБА_8 від 08.07.2026, протоколи її допитів від 08.07.2026 та 14.07.2026, протоколи впізнання за фотознімками, договір про сурогатне материнство від 19.11.2025, підписаний ОСОБА_4 від імені подружжя ОСОБА_10 , нотаріальні довіреності № 4270 та № 4272 від 05.11.2025, договір про надання медичних послуг № 254-11-25Н від 05.11.2025, медичну документацію щодо проведення програми та спостереження вагітності. Також сторона обвинувачення посилається на протоколи допитів працівників медичного центру й інших свідків, обшуків та оглядів електронних носіїв і листування, відомості про рух коштів товариства та документи щодо повноважень підозрюваного.

Наведені відомості оцінюються у взаємозв`язку: показання потерпілої стосуються обставин її залучення та участі у програмі, а договірні документи й довіреності пов`язують ОСОБА_4 з організацією цієї програми та представництвом її замовників. На цьому етапі їх сукупність дає підстави для обґрунтованої підозри у причетності підозрюваного до подій, що розслідуються. Такий висновок не є встановленням винуватості, остаточної кваліфікації діяння або доведеності всіх елементів складу кримінального правопорушення.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_8 самостійно знайшла медичний центр, раніше неодноразово брала участь у програмах сурогатного материнства та отримувала відповідні виплати, мають значення для перевірки обставин її волевиявлення. Водночас попередній досвід і початкова згода на участь у програмі не виключають можливості обману щодо конкретних умов її проведення або використання уразливого стану. Ці обставини належить зіставляти з наведеними у допитах повідомленнями потерпілої про психологічний тиск та введення в оману. Саме бажання отримати винагороду або відсутність стабільного доходу не можуть автоматично визнаватися доказом уразливого стану в розумінні примітки до ст. 149 КК України.

Відсутність особистого спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_4 до укладення договору також не усуває підозри сама по собі, оскільки йому інкримінується участь у діянні за попередньою змовою групою осіб, а його зв`язок із конкретною програмою підтверджується підписаними ним документами. Разом із тим сам факт обіймання посади директора або підписання договору не є достатнім для висновку про злочинний умисел і оцінюється лише в сукупності з іншими відомостями.

Слідчий суддя враховує посилання захисника на відповіді Української асоціації репродуктивної медицини від 16.09.2026 № 61 та Асоціації репродуктологів України від 21.09.2026 № 2/адм21 щодо медичного й організаційного призначення окремих умов договорів сурогатного материнства. Необхідність перебування поблизу закладу охорони здоров`я наприкінці вагітності, виконання лікарських рекомендацій чи узгодження виїзду за кордон сама по собі не свідчить про експлуатацію. Водночас загальна характеристика таких умов не вирішує питання про спосіб їх погодження та застосування до ОСОБА_8 , поінформованість останньої, характер штрафних зобов`язань і наявність тиску в конкретній програмі.

Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений наказом МОЗ України від 09.09.2013 № 787, передбачає можливість проведення сурогатного материнства за встановлених ним умов. Тому комерційний характер програми, а так само окремі порушення порядку її проведення не можуть ототожнюватися з торгівлею людьми. Посилання обвинувачення на відсутність належних медичних показань, недоліки обстежень та оформлення договору підлягають перевірці у зв`язку з обставинами інкримінованого обману й експлуатації.

Заперечення захисту щодо правових наслідків відсутності нотаріального посвідчення договору не є визначальними для вирішення цього клопотання. Висновок про цивільно-правову дійсність чи недійсність договору сам по собі не встановлює та не спростовує ознак злочину, передбаченого ст. 149 КК України. Так само висновок молекулярно-генетичної експертизи від 17.07.2026 про відсутність генетичного зв`язку ОСОБА_8 з народженими нею дітьми характеризує обставини проведення програми, проте окремо не доводить примусу або експлуатації.

Щодо зазначених захисником даних про апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2026 та подання клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що такі звернення є реалізацією процесуальних прав сторони захисту. Сам факт їх подання не зупиняє дії чинного запобіжного заходу та не усуває обов`язку розглянути клопотання про продовження його строку до закінчення дії попередньої ухвали. Під час цього розгляду перевіряються також наведені захисником нові обставини.

Оцінюючи ризик переховування, слідчий суддя враховує, що санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Значення має не лише тяжкість можливого покарання, а й міжнародний характер професійних зв`язків підозрюваного, його участь у представництві іноземних замовників та досвід численних закордонних поїздок, на який посилається і сторона захисту. Ці обставини свідчать про практичну можливість перебування поза межами України.

Наведені захисником дані про повернення ОСОБА_4 в Україну після попередніх поїздок, зокрема 18.07.2026 та 22.07.2026 після проведення обшуку в медичному центрі, а також наявність постійного місця проживання враховуються на його користь. Вони зменшують переконливість твердження про неминуче ухилення, проте не усувають ризику, який оцінюється після повідомлення про підозру в сукупності з іншими обставинами. Саме затримання особи за певною процесуальною нормою не є самостійним доказом наміру переховуватися.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів пов`язаний із попередніми управлінськими повноваженнями ОСОБА_4 та характером документації, що має значення для розслідування. Слідчий суддя враховує проведення обшуків і вилучення документів та електронних носіїв, на які посилається сторона захисту. Такі дії зменшують можливість впливу на вже вилучені матеріали. Водночас під час обшуку 27.08.2026 у гаражному боксі було виявлено додаткові медичні карти, довіреності, акти та рахунки товариства, що свідчить про зберігання документації також поза приміщенням медичного центру. За цих обставин попередні вилучення не дають достатніх підстав вважати, що всі значущі документи й електронні дані вже перебувають у розпорядженні органу розслідування.

Звільнення ОСОБА_4 з посади директора з 07.09.2026 є обставиною, що обмежує його формальні повноваження та підлягає врахуванню при оцінці ризиків. Разом із тим у клопотанні наведено відомості про призначення директором його батька ОСОБА_7 та збереження за його матір`ю ОСОБА_11 статусу засновника й кінцевого бенефіціарного власника товариства. Родинні відносини самі по собі не доводять протиправного впливу чи фактичного контролю підозрюваного. Однак у поєднанні з його попередньою організаційною роллю та обізнаністю про зберігання документації вони не дозволяють вважати ризик доступу до невилучених матеріалів усунутим лише внаслідок зміни керівника.

Ризик незаконного впливу на свідків оцінюється з огляду на те, що частина осіб, відомості яких мають значення для перевірки підозри, працювала в очолюваному ОСОБА_4 медичному центрі та безпосередньо брала участь у проведенні відповідної програми. Попередні службові й особисті зв`язки створюють можливість узгодження пояснень та впливу на повідомлення про роль кожного з учасників. Зміна директора й заявлене звільнення працівників зменшують значення їхньої формальної підпорядкованості, однак не припиняють уже сформованих зв`язків. Допит таких осіб під час розслідування також не виключає ризику впливу на подальші показання.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя враховує доводи захисту про рішення припинити діяльність медичного центру, розірвання суборенди та завершення супроводу розпочатих програм. Наявність у товариства чинної ліцензії або відсутність запису про припинення юридичної особи самі по собі не доводять наміру підозрюваного продовжувати протиправні дії. Так само припущення про можливість перешкоджання провадженню іншим чином потребує окремої фактичної підстави. Тому ці ризики не покладаються в основу рішення як самостійні визначальні підстави; необхідність подальшого запобіжного заходу оцінюється з урахуванням наведених ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Необхідність додаткового строку розслідування обґрунтовано потребою допитати свідків у різних регіонах України, направити запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія, завершити розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, отримати документи в МОЗ України, банківських установах та операторів мобільного зв`язку. Ці дії стосуються умов організації програми, ролі її учасників, руху коштів і перевірки пояснень сторін, а тому мають безпосереднє значення для встановлення обставин провадження.

Після застосування запобіжного заходу проведено обшук 27.08.2026 та допити свідків 04.09.2026, 08.09.2026 і 21.09.2026, що свідчить про продовження збирання доказів. Обсяг документації, необхідність отримання відомостей із різних джерел та міжнародний елемент розслідування пояснюють потребу в додатковому часі. Саме по собі посилання на воєнний стан або перелік можливих майбутніх дій не є достатньою підставою для тримання під вартою; у цьому випадку вони оцінюються лише разом із конкретними незавершеними діями та актуальними ризиками.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує постійне місце проживання підозрюваного, його соціальні зв`язки, наведені захистом відомості про попередні повернення в Україну, припинення повноважень директора та вже проведені вилучення. Проте особисте зобов`язання й запропонований домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло на цьому етапі не забезпечують достатнього запобігання сукупності встановлених ризиків. Обмеження пересування та електронний контроль дозволяють контролювати місцеперебування, але не усувають можливості дистанційного впливу на осіб, пов`язаних із медичним центром, чи доступу через інших осіб до невилученої документації. З урахуванням конкретних професійних зв`язків підозрюваного однієї заборони спілкування недостатньо для нейтралізації цих можливостей.

Водночас продовження тримання під вартою не виключає звільнення за умови внесення застави та виконання визначених процесуальних обов`язків. Застава створює додатковий майновий стимул дотримуватися встановлених обмежень, який підлягає оцінці разом із контролем місцеперебування та забороною контактів. Її розмір має забезпечувати реальність цієї альтернативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин правопорушення, майнового й сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків і не може бути завідомо непомірним. Для підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину загальні межі становлять від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вихід за верхню межу допускається у виключному випадку за умови обґрунтування того, що застава в установлених межах не забезпечить виконання процесуальних обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2026 ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 4 507 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 14 999 296 грн. Саме цей розмір застави слідчий просить зберегти при продовженні строку тримання під вартою.

Захисник посилається на відсутність коштів на рахунку медичного центру, припинення доступу підозрюваного до його фінансів, обтяження належних йому житлового будинку й земельної ділянки іпотекою на забезпечення позики у сумі 123 200 доларів США, а також обтяження транспортних засобів. Ці доводи стосуються реального майнового становища підозрюваного й мають оцінюватися за відповідними документами, з урахуванням вартості активів, розміру забезпечених боргів та доступності коштів. Майно товариства або його учасників не може автоматично ототожнюватися з особистими ресурсами підозрюваного.

Невнесення попередньо визначеної застави саме по собі не встановлює її непомірності, однак у поєднанні з доводами про боргові зобов`язання та обтяження майна потребує перегляду її розміру. Застава також не є способом попереднього відшкодування шкоди, а наведена захистом оцінка можливих збитків не визначає її суму автоматично. Збереження ризиків, зі свого боку, не звільняє від необхідності окремо обґрунтувати розмір майнового обмеження.

Зменшений розмір застави становить 4 056 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Виходячи з установленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн, сума застави складає 13 498 368 грн, що на 1 500 928 грн менше за попередньо визначену.

У разі внесення застави обов`язки повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи, здати документи для виїзду за кордон і носити електронний засіб контролю спрямовані на забезпечення доступності підозрюваного для слідства та суду і запобігання переховуванню. Обов`язок утримуватися від спілкування з визначеними особами має запобігати незаконному впливу та узгодженню показань.

Таким чином, сукупність установлених обставин дає підстави продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою до 04.11.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у зменшеному розмірі та покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193-197, 199, 202, 205, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити, продовжити ОСОБА_4 , строк тримання під вартою до 04.11.2026.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 056 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 13 498 368 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;

р/р UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, а також виконувати строком до 04.11.2026 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_8 ; здати на зберігання до Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали визначити до 04.11.2026.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1