Рішення № 14054737, 01.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2011 Справа № 8/6-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпропетровськ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 11318 грн. 28 коп. за договором поставки,

за участю представників сторін:

від позивача: Ібрагімова А.М., директор структурного підрозділу, дов. № 84 від 18.08.2010 р.;

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 5699 грн. 37 коп. основного боргу, 4469 грн. 62 коп. 30% штрафу, 727 грн. 09 коп. пені та 422 грн. 20 коп. 10 % річних, відповідно до умов договору поставки № 5620 від 10.03.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення. У запереченні, надісланому на адресу суду, суму боргу не визнав.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2011р. розгляд справи відкладався в звязку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів. Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд -

в с т а н о в и в:

10 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір поставки № 5620, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору. Кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовлені товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється (п. 1.3).

Розділом 3 договору передбачено, що товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною. Загальна сума договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.6 договору зобов'язання постачальника щодо поставки та передачі замовленого покупцем товару (який відповідає умовам цього договору, кількості, комплектності) вважаються виконаними в момент вручення товару постачальником покупцю та підтверджується підписами сторін у видатковій накладній на товар. При наявності заборгованості покупця за поставлений товар, по якому наступив термін оплати, постачальник має право призупинити поставку товару покупцю до повної сплати покупцем заборгованості (п. 4.7).

Щодо умов прийому-передачі товару сторони досягли згоди в розділі 5 цього договору, де передбачено, що прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних. В разі здійснення централізовано-кільцевих перевезень товарів, тобто таких перевезень, яким постачальник здійснює систематичне постачання товарів по узгодженим сторонами параметрам (кількість, асортимент, час) за адресою покупця, покупець за підписом керівника та головного бухгалтера зобов'язується надати постачальнику зразки печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності від постачальника, завіряє підпис у видатковій накладній на отримання товару. Наявність на видатковій накладній печатки (штампу) свідчить про прийняття товару покупцем (п. 5.4 договору та п. 1 додаткової угоди). При передачі товару покупцю постачальник на кожну серію товару надає електрону копію документу виробника товару, який підтверджує якість товару. Якщо товар з однією серією постачається покупцю неодноразово копія документу надається лише одною поставкою. Сертифікат на товар надається в електронній формі (п. 5.5). У разі повернення товару покупець зобов'язаний передати постачальнику з накладною на повернення копії видаткових накладних, по яким повертається товар (п. 5.9).

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару. Оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу (п. 6.4).

Відповідальність покупця у випадку прострочення оплати продукції встановлена в п.7.2 договору як сплата постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при прострочені оплати поставленого товару на 20 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України (п. 7.3).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2012 р. (п. 12.1).

Відповідно до п.5.4 Договору щодо прийому-передачі товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши відповідачу лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту на загальну суму 18699 грн. 37 коп., що підтверджується видатковими накладними № NV115663 від 07.04.2010 р., № NV116006 від 08.04.2010 р., № 2NVZ611256-2 від 13.04.2010 р., № NVZ611256-1 від 13.04.2010 р., № 2NVZ650762-2 від 16.04.2010 р., № NVZ650762-1 від 16.04.2010 р., № NVZ669947-1 від 20.04.2010 р., №-1 від 23.04.2010 р. (а.с. 23-35), розрахунком позивача (а.с. 3-6).

За умовами договору (п.1.3) кількість поставленої продукції визначається у видаткових накладних, що є підставою для підсумкового розрахунку. Відповідач поставлені лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту прийняв, що підтверджується підписом та печаткою покупця на видаткових накладних та, відповідно, зобовязаний був розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем поставлений товар було оплачено не в повному обсязі, що підтверджується довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" про зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів в період з 10.03.2010 р. по 13.01.2011 р. (а.с. 59).

Позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5699 грн. 37 коп. заборгованості за договором поставки, 4469 грн. 62 коп. 30% штрафу, 727 грн. 09 коп. пені та 422 грн. 20 коп. 10% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару виконані не в повному обсязі. На момент подання позову сума простроченої заборгованості за договором поставки № 5620 від 10.03.2010 р. складає 5699 грн. 37 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 5699 грн. 37 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4469 грн. 62 коп. 30% штрафу, 727 грн. 09 коп. пені та 422 грн. 20 коп. 10% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За не виконання обовязку з оплати поставленої продукції, на підставі п. 7.2 Договору відповідачеві нарахована пеня в розмірі подвійною обліковою ставкою НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставлених товарів та задовольняє ці вимоги в сумі - 507 грн. 42 коп. Пеня в сумі 219 грн. 67 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

В п. 7.2 Договору сторонами узгоджено, що крім пені, при прострочені оплати поставленого товару на 20 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 4469 грн. 62 коп. на підставі п.7.2 договору позивачем обґрунтовані простроченням оплати вартості поставленої продукції за договором.

Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення заявленого штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині - в сумі 4469 грн. 62 коп., оскільки позивачем відповідачу нараховано і пеню та штраф (п. 7.2 Договору), які є відповідальністю одного виду, за одне й те ж порушення - несвоєчасне виконання обовязку з оплати поставленого товару. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Штраф є повторною відповідальністю поряд з пенею за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.

Окрім того, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлена відповідальність, яка в ст. 1 обмежена пенею у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.3. Договору сторонами узгоджено інший розмір процентів річних -10% від простроченої суми.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 5699грн. 37 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 10% річних за прострочення виконання грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми 10% річних, наведений позивачем, суд задовольняє ці вимоги в сумі 382грн. 30 коп. 10% річних в сумі 39 грн. 90 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита відповідно до суми задоволених позовних вимог та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Ціна позову, за якою розглянуто спір, складає 11318 грн. 28 коп. Позивачем сплачено 114 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 101436 від 24.12.2010 р. Зайво сплачене державне мито в сумі 00 грн. 82 коп. підлягає поверненню позивачу.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, р/рахунок - НОМЕР_2 в ХОД АППБ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - НОМЕР_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", ідентифікаційний код - 31816235, адреса - буд. 2, вул. Панікахи, м. Дніпропетровськ, р/рахунок - № 26008105114001 в КБ "Приватбанк", МФО - 305299, 5699 грн. 37 коп. основного боргу, 507 грн. 42 коп. пені, 382 грн. 30 коп. 10 % річних, 65 грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 137 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4469 грн. 62 коп. штрафу, 219 грн. 67 коп. пені та 39 грн. 90 коп. 10 % річних.

4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 00 грн. 82 коп. зайво сплаченого державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 04.03.2011 р.