Рішення № 14054675, 22.02.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2011 Справа № 3/30-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Юридична фірма "Правочин", м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м. Херсон

про стягнення 35779,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. представник дов. б/н від 05.01.2011 р. (в судове засідання 22.02.2011р.не прибув)

від відповідача - Князь І.І. нач. юр. відділу дов. №18 від 21.12.2010 р.

Приватне підприємство "Юридична фірма "Правочин" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач) заборгованості у сумі 35779,32 грн., з яких: 23000,00 грн. - основний борг, 1832,43 грн. - пеня, 4631,00 грн. - інфляційні збитки, 1315,89 грн. - 3% річних, 5000,00 грн. збитки.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 03.02.2011 року відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.02.2011 року до 11-40.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством "Юридична фірма «Правочин»(позивач, виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»(відповідач, замовник) було укладено ряд договорів (далі договори):

-договір №347/09 від 04.09.2007 р. (далі - договір №1), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг щодо захисту інтересів відповідача в судах загальної юрисдикції України за позовом до замовника громадянки ОСОБА_4, а замовник зобов'язався оплатити ці послуги;

- договір №368/10 від 10.10.2007 р. (далі Договір №2), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг щодо захисту інтересів відповідача в судах загальної юрисдикції України за позовом до замовника громадянки ОСОБА_3 а замовник зобов'язався оплатити ці послуги;

- договір №69/02 від 01.02.2008 р. (далі Договір №3), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг щодо захисту інтересів відповідача в судах загальної юрисдикції України за позовом до замовника громадянки ОСОБА_2, а замовник зобов'язався оплатити ці послуги.

Відповідно до п.1.2. договорів на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг вкладається акт.

За умовами п.4.1. договорів за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі: за договором №1 6000,00 грн.; договором №2 6000,00 грн.; договором №3 25000,00 грн.

Згідно приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, між сторонами підписано акти виконаних робіт до договорів.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково сплатив суму боргу, борг відповідача складає 23000,00 грн. Позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.1. Договорів у випадку прострочення оплати вартості послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1832,43 грн. пені.

Суд перевірив розрахунки пені, та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1832,43 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4631,00 грн. та 3 % річних в сумі 1315,89 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

05.01.2011 року позивачем було укладено договір №05/01-11 про надання юридичних послуг з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. щодо захисту та представлення інтересів ПП «Юридична фірма «Право чин»в суді за позовом до Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд». Матеріалами справи підтверджується, що платіжним дорученням №1 від 14.01.2011 року ФОП ОСОБА_1. було перераховано 5000,00 грн.

Позивач стверджує, що ним були понесені збитки через порушення відповідачем своїх зобов»язань, які були покладені на нього договорами.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 ЦК України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з приписами ст..224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов”язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частині першій ст. 218 Господарського кодексу України зазначається, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, потерпілій стороні необхідно довести, що правопорушник не вчинив таких дій, які він був зобовязаний вчинити, зважаючи на взяті на себе зобовязання, або вчинив їх не так, чи не в повному обсязі, як це було передбачено договором.

Потерпілий повинен обґрунтувати наявність причинного зв'язку між наявними збитками та протиправною поведінкою правопорушника. Тобто, потерпіла особа має довести, що вона зазнала збитків винятково внаслідок неправомірних дій правопорушника, а не з інших обставин, і не мала би збитків, якби останній таких дій не вчинив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 5000,00 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»(73000, м.Херсон, вул..Кірова, 24, р/р невідомий, код ЄДРПОУ 01273243) на користь Приватного підприємства «Юридична фірма «Правочин»(73000, м. Херсон, вул..9 Січня, 15, р/р 26006310048501 в ФАБ «Південний», МФО 352640, код ЄДРПОУ 35028480) 23000,00 грн. боргу, 1832,43 грн. пені, 4631,00 грн. інфляційних збитків, 1315,89 грн. 3% річних, 5000,00 грн. збитків, 357,80 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 28.02.2011 р.