Ухвала суду № 140546226, 12.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19839/26

Провадження № 1-кс/344/7496/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження № 12026090000000544 від 10.10.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 10 жовтня 2026 ОСОБА_4 , керуючи автобусом марки ПАЗ 4234, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював пасажирські перевезення за маршрутом м. Долина-с. Якубів Долинської територіальної громади, Калуського району Івано-Франківської області. Цього ж дня, о 14 год водій ОСОБА_4 , виїхав за маршрутом руху із м. Долина в напрямку с. Якубів. Під час руху на зупинці громадського транспорту в автобус, яким керував ОСОБА_4 сіли пасажири ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно із своїми малолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Близько 14 год 40 хв, водій ОСОБА_4 , здійснюючи пасажирські перевезення, зупинився на зупинці громадського транспорту поруч із будинком № 161 по вул. Шевченка, в с. Якубів Калуського району Івано-Франківської області, де із автобуса вийшли пасажири ОСОБА_6 зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 проявив неуважність, порушуючи вимоги ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.3., п. 1.5., п. 1.7, п. 1.10. (в частині визначення термінів: «автомобільна дорога, вулиця (дорога)», «безпечна швидкість», «видимість у напрямку руху», «водій», «дорожні умови», «транспортний засіб», «учасник дорожнього руху», «зупинка») розділу 1, п.п. б), д) п. 2.3, п. 10.1 розділу 10, п. 13.1 розділу 13, перед початком свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а також не пересвідчився у тому що малолітній ОСОБА_7 , відійшов від автобуса на безпечний інтервал від автобуса, розпочав рух автобусом марки ПАЗ 4234, реєстраційний номер НОМЕР_1 у напрямку с. Тростянець Калуського району Івано-Франківської області, із місця зупинки та правим заднім колесом здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_7 .

У результаті порушення водієм ОСОБА_4 зазначених пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої малолітній ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення ОСОБА_4 п.п. б), д) п. 2.3, п. 10.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України стали причиною настання наслідків передбачених ч. 2 ст. 286 КК України та перебували у причинному зв`язку із ними.

Матеріалами клопотання зазначається, що 10 жовтня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затриманий в порядку ст. 208 КПК України, час фактичного затримання 10.10.2026 о 18 год 51 хв та 11 жовтня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просить клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні вказав на безпідставність наведених у клопотанні ризиків, оскільки ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від слідства чи будь-яким чином впливати на його хід. Злочин, який кваліфікується підозрюваному, є необережним, його вина на даний час не доведена. Просить врахувати пенсійний вік підозрюваного, наявність у нього хвороби, позитивні характеристики за місцем проживання, а також його багаторічний стаж роботи водієм. Просить застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у встановленому законом мінімальному розмірі.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, вказав на відсутність умислу у його діях. Просить не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Як слідує з матеріалів клопотання, відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026090000000544 від 10.10.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, раніше не судимий.

Обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , підтверджується відомостями які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколах допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколом огляду відеозапису та іншими доказами в їх сукупності, які містяться у матеріалах кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурором у судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного:

переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Крім того, підозрюваний з метою уникнення відповідальності може безперешкодно покинути територію України, оскільки останньому більше 60-ти років та він не підлягає мобілізації;

незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни наданих ними показань щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди на користь підозрюваного, що підтверджується тим, що підозрюваному відомі особи потерпілої та свідків пасажирів автобуса, які являються його знайомими та проживають в одному з ним населеному пункті;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно симулювати хворобливий стан, підробивши для цього відповідні медичні документи або іншим обманом, не з`являтися на виклики до органу досудового розслідування чи суду, що у свою чергу слугуватиме затягуванню досудового розслідування та судового розгляду.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_11 , і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Інші види запобіжного заходу застосувати відносно підозрюваного неможливо, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. При цьому, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, а також враховує наявність ризиків.

У той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_4 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою; 2) без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись за межі населеного пункту, у якому він зареєстрований та проживає; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів до 08 грудня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Визначити заставу у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;

2) без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись за межі населеного пункту, у якому він зареєстрований та проживає;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В решті вимог клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 12.10.2026 року.