Рішення № 140545993, 13.10.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/917/26

Провадження № 2/192/1206/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 522977-КС-001 про надання кредиту від 18 січня 2025 року в розмірі 37 290 гривень 00 копійок.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами 18 січня 2025 року в електронній формі було укладено Договір № 522977-КС-001 про надання кредиту (далі кредитний договір). На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 гривень 00 копійок з комісією за надання кредиту на строк до 05 липня 2025 року. Процентна ставка становить 1,00 % в день (фіксована ставка), а розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Кредит надано на засадах строковості, поворотності, платності, який відповідач зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит у розмірі 11 000 гривень 00 копійок, проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив зобов`язання. У зв`язку з чим станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 37 290 гривень 00 копійок, з яких 11 000 гривень 00 копійок сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18 590 гривень 00 копійок сума прострочених платежів по процентах, 2 200 гривень 00 копійок комісія, 5 500 гривень 00 копійок заборгованість по відсотках згідно ст. 626 ЦК України, від сплати яких відповідач ухиляється.

Враховуючи викладене, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 1049 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.65).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання (а.с.55,72-74). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено Договір № 522977-КС-001 про надання кредиту в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора (а.с. 18-48).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується Візуальною формою послідовності дій Клієнта та комбінацію літер та цифр, що розташовані в нижньому правому кутку Договору та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.37). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Відповідно до розділу 2 Договору, кредитодавець (позивач) надає позичальнику кредит у розмірі 11 000 гривень 00 копійок на строк 24 тижні. Процентна ставка становить 1,00 % в день (фіксована ставка), а розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Кредит надано на засадах строковості, поворотності, платності, який відповідач зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Судом встановлено, що 18 січня 2025 року позивач видав відповідачу кредит у розмірі 11 000 гривень 00 копійок, що підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» та довідкою про відкриття рахунку (а.с.92-96).

Розрахунком заборгованості підтверджено, що у відповідача станом на 08 січня 2026 року існує заборгованість за кредитним договором №522977-КС-001 від 18 січня 2025 року в сумі 37 290 гривень 00 копійок, з яких 11 000 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 18 590 гривень 00 копійок сума прострочених платежів по відсотках, 2 200 гривень 00 копійок комісія, 5 500 гривень 00 копійок заборгованість по відсотках згідно ст. 626 ЦК України, а докази про погашення заборгованості суду не надані (а.с.11-13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З досліджених матеріалів справи з`ясовано, що відповідач свої зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконав, щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів не здійснював.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що відповідач, порушивши зобов`язання по умовах договору, має заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором, яка жодними належними та допустимими доказами не спростована відповідачем.

Отже вимоги про стягнення основного боргу в сумі 11 000 гривень 00 копійки по тілу кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 18 590 гривень 00 копійок підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що розрахунок відсотків був здійснений позивачем протягом строку кредитування, тобто до 05 липня 2025 року (а.с.11-013).

Статтями 551, 616 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за відсотками не є неустойкою, а є щоденною платою за користування наданими коштами отриманими в кредит за весь період дії договору, з якими відповідач погодився та підписав договір, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру таких відсотків, які не є неустойкою відсутні.

Також згідно ч. 3 ст. 21 «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Судом встановлено, що відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 01 січня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати становив у місячному розмірі 8 000 гривень.

Розмір отриманого відповідачем кредиту перевищував розмір однієї мінімальної заробітної плати. Отже сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за порушення виконання зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.

Разом з тим позивач не просить суд стягнути будь-яку суму в якості неустойки, а вимоги про стягнення 18 590 гривень 00 копійок не є такими вимогами, оскільки вказана сума є відсотками за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією. Тому правові підстави для зменшення розміру таких відсотків до розміру отриманого кредиту відсутні.

Судом встановлено, що уклавши договір про споживчий кредит відповідач погодився, що Комісія за надання кредиту складає 2 200 гривень 00 копійок (п.2.5 договору).

Статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тому суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 2 200 гривень 00 копійок комісії за надання кредиту, оскільки умовами Кредитного договору №522977-КС-001 від 18 січня 2025 року передбачено сплату на користь кредитора такої комісії, а умови про нарахування комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту та не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування», які існували на час укладання спірного договору.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, суд виходить з того, що вказані критерії не були порушені.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, які були нарахована на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 5 500 гривень 00 копійок суд посилається на наступне.

Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір був укладений 18 січня 2025 року. Позивачем нараховано 5 500 гривень 00 копійок в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки станом на дату нарахування відсотків згідно ст. ст. 625 ЦК України, як і на дату укладання кредитного договору, було введено воєнний стан на всій території України, тому нарахування 5 500 гривень 00 копійок в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України є не обґрунтованим, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним є частково обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41084239) заборгованість за Договором № 522977-КС-001 про надання кредиту від 18 січня 2025 року в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18 590 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок сума прострочених платежів по процентах; 2 200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок комісія, а всього 31 790 (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто) гривень 00 копійки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41084239) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 13 жовтня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина