Рішення № 14054483, 22.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року

справа № 5020-11/229

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-11/229

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія

„Севастопольенерго”

до: Комунального підприємства „Енергосервіс” Севастопольської міської

Ради

про стягнення заборгованості у розмірі 153 520,12 грн,

за участю представників:

позивача –Гладченко О.І., довіреність №20864/0/2-10 від 31.12.2010, юрисконсульт юридичного відділу;

відповідача –Кісса О.М., довіреність №21 від 11.01.2011, начальник юридичного відділу;

Суть спору:

09.12.2010 відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства „Енергосервіс” Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості за активне споживання електроенергії за період з 03.07.2009 по 11.11.2010 в розмірі 153 520,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.12.2010 позовна заява прийнята до розгляду суддею Дмитрієвим В.Є. та порушено провадження у справі №5020-11/229.

У зв’язку з закінченням повноважень судді господарського суду міста Севастополя Дмитрієва В.Є., розпорядженням керівника апарату №7 від 07.02.2011, призначений повторний автоматичний розподіл справ.

За результатами повторного автоматичного розподілу, ухвалою від 08.02.2011, справа №5020-11/229 прийнята до провадження суддею Харченком І.А.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити (том 1 арк.с.83-84, том 2 арк.с.49-51).

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви.

Строк розгляду спору продовжувався ухвалою суду від 08.02.2011 у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,

в с т а н о в и в :

03.05.2006 між ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Енергосервіс” (Споживач) був укладений договір №5159 на постачання електричної енергії (далі –Договір). Строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2006, який відповідно до умов пункту 9.4 Договору був продовжений на наступні періоди (том 1 арк.с.7-13).

Предметом Договору є продаж електричної енергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаної потужністю 0,36 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до умов пункту 2.2.2 Договору Постачальник зобов’язується постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених згідно з розділом 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток «Об’єми поставки електричної енергії споживачеві та субспоживачеві»), відповідно до категорії струмоприймачів Споживача згідно ПУЕ та гарантованого рівня надійності схем електропостачання, визначених у додатку “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, із дотриманням гранічних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.4, 2.4 Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, відповідно до умов додатку “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показників обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної енергії між електромережею та електроустановками Споживача згідно з додатком “Порядок розрахунків за переток реактивної енергії”. Сторони зобов’язались укладати додаткові угоди у випадку обґрунтованої присутності в процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої особи (основного споживача, електропередавальної організації).

Відповідно до пункту 7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж споживача здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяг споживання визначається постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку “Порядок розрахунків”.

Відповідно до порядку розрахунків - Додатку №6 до Договору, розрахунковим періодом є період з 03 числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця, датою остаточного розрахунку є 08 число поточного місяця (том 1 арк.с. 16-17).

Пунктом 3 Додатку №6 до Договору встановлено, що Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.

Проте, відповідач виконував свої зобов’язання по сплаті спожитої електроенергії неналежним чином, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість по активної електроенергії за період з 03.07.2009 по 11.11.2010 в сумі 153 520,12 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Відповідач з вимогами, викладеними в позовний заяві не погоджується, просить в позові відмовити в повному обсязі, зазначивши, що у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про передачу відповідачу від позивача того об’єму електроенергії, за який він вимагає оплати як за товар, поставлений за Договором, а також вважає, що додаткові угоди про включення нових точок обліку в Договір є неукладеними.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, заслухав представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу виходячи з наступного.

Поставка електроенергетики в Україні здійснюється відповідно до норм статей 275-277 Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику", Порядку поставки електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 24.03.1999 №441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 №475 та Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 №928.

Згідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Правилами користування електричної енергії, а саме пунктом 1.2, зазначене, що основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, мережі якого безпосередньо підключені до мереж електропередавальної організації або до магістральних (міждержавних) електромереж та який передає частину електроенергії своїми електромережами субспоживачам; субспоживач - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).

Отже, відповідно до норм Правил користування електричною енергією, комунальне підприємство "Енергосервіс" у відношенні до позивача є споживачем, а там, де до його мереж приєднані електроустановки інших споживачів - основним споживачем.

Згідно пункту 1.6 Правил користування електричною енергією відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору. Основні споживачі, для яких надання послуг з передачі електричної енергії не є основним видом діяльності та які не є електропередавальними організаціями, не мають права відмовити субспоживачам у разі дотримання останніми вимог цих Правил в укладенні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача.

Пунктом 4.1 Правил користування електричною енергією зазначено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та потужності, що встановлюються відповідно до вимог ПУЕ та проектних рішень, а також за бажанням споживача засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Згідно пункту 3.1 Правил користування електричною енергією межа експлуатаційної відповідальності між споживачами і електропередавальною організацією (основним споживачем) за стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксується в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно Правил користування електричною енергією точка продажу електричної енергії споживачу встановлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про поставку електричної енергії.

Додатковими угодами до Договору були включені нові точки обліку в діючій Договір на поставку електроенергії, якими доповнені додатки №1 та №3 до Договору (том 2 арк.с.52-93).

Відповідно до частини статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з абзацом 18 пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії –домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Суд на підставі встановлених фактичних обставин справ дійшов висновку, що сторонами при укладені додаткових угод до Договору було погоджено усі його істотні умови, в тому числі і об'єми постачання електричної енергії, а тому відсутні підстави вважати їх неукладеними.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" в мережі комунального підприємства "Енергосервіс" передавалась електрична енергія, яка відпускалась останнім в мережі субспоживачів, а електролічильники, фіксуючи об'єм фактично поставленої електроенергії встановлені на межах балансової належності електромереж, яка знаходиться на зборках домів по відповідним адресам, а прилади сумісно - домового обліку встановлені згідно проектів на електропостачання споживачем.

Відповідно до пункту 6.14 Правил користування електричною енергією обсяг проданої споживачу активної електричної енергії визначається відповідно до даних розрахункового обліку про її фактичне споживання.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що відносини між споживачем та електропередавальною організацією регулюються умовами договору про технічне обслуговування електрозабезпечення споживача, який укладається між ними, що кореспондується з п. 1.6 Правил користування електричною енергією.

10 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений відповідний договір №1006-54/08/2098, яким визначене, що власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж (том 2 арк.с.116-121).

Згідно Правил користування електричною енергією договір про сумісне використання технологічних мереж укладається тільки зі споживачем.

Відповідно до п. 1.2 споживач електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Електроустановка - установка, яка призначена для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електроенергії.

На підставі того, що обліковувати електричну енергію згідно норм Правил користування електричної енергії може тільки прилад обліку , а прилади обліку знаходяться на балансі основного споживача, отже розташовані на межі балансової належності між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та комунального підприємства "Енергосервіс", відповідач фактично цілком і повністю є споживачем електричної енергії, та водночас і основним споживачем там, де до його мереж приєднані електроустановки інших споживачів.

Щодо посилання відповідача на недоведеність позивачем факту визначення об'ємів електричної енергії в Договорі, то слід зазначити, що в додатку №3 до Договору про передачу електричної енергії вказана одна точка обліку електричної енергії відповідача –вул. І. Голубця, 5, а в додатку №1 узгодженні і розмір дозволеної напруги, і об'єми постачання електричної енергії та розмежовані по місяцям.

Відповідно до пункту 7.1 Договору на підставі показників приладів обліку електричної енергії та умов додатку «Графік зняття показників приборів обліку електричної енергії»оформлюються наступні документи: акт про використання електричної енергії; акт про прийняття-передачу товарної продукції; акт результатів замірів електричної потужності.

Отже, на підставі показників приладів обліку, представлених щомісячно споживачем, згідно додатку №6 Договору, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" проводило нарахування за спожиту електричну енергію та виставляло відповідні рахунки. В якості доказів наявності заборгованості відповідача позивач надав суду акти про використання електричної енергії (том 1 арк.с. 19-52, том 2 арк.с106-115), а також рахунки-акти виконаних робіт №33421 від 03.07.2009 на суму 4523,76 грн., №38964 від 03.08.2009 на суму 6902,69 грн., №44321 від 03.09.2009 на суму 8980,30 грн., №50030 від 05.10.2009 на суму 5709,31 грн.; №55472 від 03.11.2009 на суму 9820,03 грн., №61091 від 03.12.2009 на суму 11 359,56 грн.; №324 від 04.01.2010 на суму 6841,67 грн., №6117 від 03.02.2010 на суму 14594,74 грн.; №12255 від 03.03.2010 на суму 16584,74 грн, №17961 від 02.04.2010 на суму 10567,07 грн.; №23609 від 30.04.2010 на суму (-1955,74 грн); №24051 від 05.05.2010 на суму 7667,99 грн., №29873 від 03.06.2010 на суму (-5254,80 грн.), №35614 від 05.07.2010 на суму 12922,04 грн., №41435 від 03.08.2010 на суму (-183,28 грн,) №47564 від 03.09.2010 на суму 28071,16 грн, №53561 від 04.10.2010 на суму 22996,97 грн, №59784 від 03.11.2010 на суму (-4027,57 грн) (том 1 арк.с.53-70).

Позивачем надані докази надсилання та отримання відповідачем зазначених рахунків на оплату спожитої електроенергії за спірний період (том 2 арк.с.4-38).

Відповідачем вказані рахунки належним чином оплачені не були, у зв’язку з чим у нього склалася заборгованість перед позивачем за період з 03.07.2009 по 11.11.2010 в сумі 153 520,12 грн.

Правилами користування електричною енергією, зокрема пунктом 9.1, встановлено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, на стягнення пені або інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відсутність сплати виставлених рахунків є односторонньою відмовою від виконання зобов'язань за Договором.

При цьому, приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з розрахунками позивача заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію.

Відсутність актів про прийняття-передачу товарної продукції та актів результатів замірів електричної потужності не може бути підставою для відмови в задоволенні позову оскільки факт отримання електричної енергії встановлено іншими доками, що зобов’язує відповідача оплатити отриману товарну продукцію.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію в сумі 153 520,12 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Енергосервіс» (99003, місто Севастополь, вулиця І.Голубця, 5, ідентифікаційний код 13789271) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання №2603830131168 в СМВ Ощадбанку №4548, МФО 384027) суму заборгованості за активну електроенергію –153 520,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Енергосервіс» (99003, місто Севастополь, вулиця І.Голубця, 5, ідентифікаційний код 13789271) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, поточний рахунок №260073537 в АБ “Першій інноваційний банк” міста Києва, МФО 300506) державне мито у розмірі 1535,20 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 28.02.2011.