Рішення № 14054360, 01.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" березня 2011 р.Справа № 20/5007/3/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Лоік Т.К. довіреність від 09.08.2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Гарантія Маркет" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 52224,84 грн.

Дочірнє підприємство "Гарантія Маркет" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення 52224,84 грн., які складають 51907 грн. - основна заборгованість по договору суборенди № 765-Ж/1 від 01.04.2010р.; 162,12 грн. - 3% річних, 155,72 грн. - інфляційні.

Ухвалою суду від 10.01.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/3/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 01.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається не невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором суборенди № 765-Ж/1 від 01.04.201р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду від 10.01.2011р. та від 03.02.2011р. не виконав.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.23) станом на 06.12.2010р., ОСОБА_2 проживає за адресою: 10002, АДРЕСА_1 (а.с.23).

Всі процесуальні документи судом направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (аналогічна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" та Дочірнім підприємством "Мережа Трейд" був укладений договір оренди №17 (а.с.43-49) нежилих приміщень, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" передало, а Дочірнє підприємство "Мережа Трейд" прийняло у платне строкове користування (в оренду), нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 13625,6кв.м, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" на праві власності.

Факт виконання орендодавцем свого зобовязання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду від 05.05.2004р.р. (а.с.50)

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2007р. між Дочірнім підприємством "Мережа Трейд" та Дочірнім підприємством "Гарантія-Маркет" був укладений договір суборенди №400 (а.с.51-58) нежилих приміщень, за умовами якого Дочірнє підприємство "Мережа Трейд" передало, а Дочірнє підприємство "Гарантія-Маркет" прийняло у платне строкове користування (в суборенду), нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 4751,88кв.м.

Факт виконання орендарем свого зобовязання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.06.2008р. (а.с.59)

01.04.2009р. між Дочірнім підприємством "Гарантія-Маркет" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди №765-Ж/1 нежилих приміщень (далі договір), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у платне строкове користування (в суборенду), нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 109,37кв.м.

Згідно з підпунктом 1.4 договору сторони погодили, що строк суборенди приміщення встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі приміщення в суборенду і до кінця строку дії даного договору.

Даний договір вступає в закону силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2010р. включно (п.8.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт виконання позивачем свого зобовязання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.04.2010р. (а.с.19).

Згідно з підпунктом 2.2.1 договору, відповідач зобов'язується, зокрема, прийняти приміщення та передати його у строки та у порядку, що зазначені у договорі; сплачувати платежі у порядку та строки передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони погодили, що у відповідності з умовами договору відповідач виплачує позивачу: комунальні послуги, експлуатаційно-сервісні послуги (тверда сума, яка застосовується позивачем при розрахунку позовних вимог), суборендну плату, гарантійний платіж, рекламні послуги, плату за послуги, які надаються позивачем відповідачу за проханням останнього і не включені до переліку платежів встановлених договором. Вартість, порядок надання, порядок та строки оплати таких послуг обумовлюються додатковою угодою.

Початок нарахування суборендної плати починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в суборенду.

Відповідно до п. 3.2 договору місячна суборендна плата (як базова - розрахункова) за користування приміщенням становить 8266,55грн., крім того 1653,31грн. ПДВ, разом 9919,86грн.

Місячна суборендна плата у своїй основі була розрахована як добуток суборендної ставки за 1кв.м. на загальну площу приміщення.

Відповідно до п. 3.4 суборендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5(п'ятого) числа поточного місяця. Суборендна плата за перший місяць суборенди нараховується з моменту вказаного у п.1.4 договору, якщо сторони не домовляться про інше, шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 3.6 договору сторони домовились, що відповідач зобов'язаний оплатити суборендну плату за перший місяць суборенди, за останній місяць суборенди та гарантійний платіж протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання договору. Оплата проводиться на підставі рахунку наданого позивачем. Якщо відповідний рахунок відповідачем не буде отриманий, то відповідач зобов'язаний, здійснити оплату на підставі договору, до настання терміну оплати, вказаного у цьому пункті.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010р. сторони продовжили строк дії договору строком до 31.10.2010р. включно шляхом підписання додаткової угоди до договору суборенди №765-Ж/1 від 01.04.2010р. (а.с.21).

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що після закінчення строку суборенди відповідач зобов'язаний звільнити та передати приміщення позивач в тому ж стані, в якому прийняв, з урахуванням нормального зносу, якщо інше сторони не врегулювали у додатковій угоді. Дата звільнення підтверджується актом приймання - передавання приміщення із суборенди, який підписується сторонами. Акт має бути підписаний в останній день строку суборенди.

У випадку необхідності, відповідач зобов'язаний здійснити за свій рахунок ремонтні роботи для приведення приміщення у відповідний стан.

При невиконанні даних умов договору відповідачем позивач може самостійно виконати дані ремонтні роботи за рахунок гарантійного платежу відповідно до п.3.9.4.

Сторони доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення суду не надали, позивач в позовній заяві зазначив, що після закінчення строку дії договору відповідач приміщення не звільнив та відмовляється підписувати акт приймання - здачі приміщення.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати, належним чином не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 51907,00грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В своїй заяві №546 від 28.08.2010р. відповідач зобов'язується погасити заборгованість по договору частинами по мірі надходження коштів. Також просить позивача дозволити роботу відділу у вихідні дні для максимальної реалізації товару (а.с.64). Тобто відповідач визнав факт наявності заборгованості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору суборенди щодо сплати суборендних, комунальних та експлатаційно-сервісних платежів.

Відповідно до п.6.6 договору, у випадку прострочення прийняття або повернення приміщення відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі подвійної суборендної плати за весь час прострочення.

При цьому відповідач зобов'язується здійснити оплату всіх платежів, передбачених договором, до моменту фактичного звільнення приміщення і його повернення орендарю.

Враховуючи викладене суд визначає вимоги позивача про стягнення 51907,00грн. заборгованості такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційні нарахування за період з 01.11.2010р. по 08.12.2010р. у сумі 155,72грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2010р. по 08.12.2010р. у сумі 162,12грн.

В судовому засіданні представник позивача надала усні пояснення щодо періоду за який нараховані інфляційні та зазначила, що інфляційні нараховувалися відповідачу за той самий період що і 3% річних, а саме з 01.11.2010р. по 08.12.2010р.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення платежів суборендар зобов'язаний оплатити орендарю всю суму заборгованості враховуючи індекс інфляції за весь термін прострочення платежу, а також неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, встановленої Національним банком України, яка діяла в період прострочення від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення помноженої на чотири.

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 162,12грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 155,72грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Гарантія Маркет" (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 94/1; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 57 ідентифікаційний код 32254181) - 51907,00грн. (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот сім гривень 00 коп.) - заборгованості, 162,12грн. (сто шістдесят дві гривні 12 коп.,) - 3% річних, 155,72грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 72 коп.) - інфляційних нарахувань, 522,25грн. (п'ятсот двадцять дві гривні 25 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

повний текст рішення підписано 04.03.2011р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу 2 - позив. 3 -відповідачу