Рішення № 14054284, 22.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" лютого 2011 р.Справа № 16/1596

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Могильницька І.М. - дов. від 21.07.10р.

від відповідача: ОСОБА_1 - дов. від 05.01.11р.

ОСОБА_2 - дов. від 05.01.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "Полісся-Продукт" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

про стягнення 51765,43 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 51765,43 грн., з яких 40608,83 грн. основного боргу за поставлені товари, 739,44 грн. пені, 143,12 грн. 3% річних, 121,83 грн. інфляційних нарахувань та 10152,21 грн. 25% штрафу.

У довідці № 71 від 07.02.11р. позивач зазначив, що відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача 1380,25 грн. основного боргу (а.с.99).

Заявою від 14.02.11р. № 84 позивач зменшив розмір позоних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача 41727,86 грн., з яких 30956,14 грн. основного боргу, 709,55 грн. пені, 137,33 грн. 3% річних, 117,69 грн. інфляційних нарахувань та 9807,15 грн. 25% штрафу (а.с.109,110).

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з урахуванням заяви від 14.02.11р.

Представники відповідача визнали основний борг перед позивачем на загальну суму 30956,14 грн., в решті вимог проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач нарахував штрафні санкції безпідставно.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельною компанією "Полісся -Продукт" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір поставки № 61910 (а.с.10).

На підставі пп.6.2 договору та відсутності письмового попередження відповідача про намір його розривання за 30 днів, договір № 61910 від 15.05.09р. пролонговано на один календарний рік, тобто до 15.05.11р.

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (позивач), на умовах передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями.

Згідно з пп.1.5 договору, сумою цього договору є сума усіх накладних по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору.

Відповідно до пп.2.2 договору, кількість, асортимент та ціна товару зазначається у видаткових накладних постачальника.

Так, згідно умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №№ PH-0357561, PH-0357762, PH-0357794 від 11.10.10р., №№PH-0361192, PH-0361621, PH-0362017 від 13.10.10р., №№PH-0364996, PH-0365000 від 15.10.10р., № PH-0366572 від 18.10.10р., №№ PH-0369502, PH-0369601 від 19.10.10р., № PH-0371396 від 20.10.10р.,№ PH-0372890 від 21.10.10р., № PH-0374186 від 22.10.10р., №№ PH-0374680, PH-0375280, PH-0375464, PH-0375910, PH-0376302 від 25.10.10р. (а.с.11-30).

Крім того, згідно даних позивача, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 150,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №PH-0369620 від 19.10.10р. (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 7 календарних днів з моменту прийомки товару.

Відповідач в порушення умов договору прийняті на себе зобов'язання по своєчасній та повній оплаті отриманого товару виконав неналежним чином, тобто з порушенням терміну оплати, внаслідок чого на день подачі позову до суду утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 40608,83 грн.

Згідно уточненого розрахунку позивача, сума позовних вимог на день прийняття рішення у справі становить 39228,58 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с.111-112).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подачі позову до суду розрахувався з позивачем за поставлені товари в сумі 8272,44 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 420 від 03.02.11р. (а.с.100).

Крім того, позивач відмовився від стягнення 1380,25 грн. основного боргу, що підтверджується довідкою позивача від 07.02.11р. № 71 (а.с.99).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари станом на день вирішення спору становить 30956,14 грн. основного боргу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки розрахунків станом на 04.02.11р. (а.с.102), довідками позивача від 14.02.11р. № 81(а.с.106) та від 22.02.11р. № 94 (а.с.118) та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525 і 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пп.5.3 договору, сторони передбачили, що при порушенні терміну оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочки платежу, а також штраф в розмірі двадцяти п'яти відсотків від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується за весь період прострочення.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обумовлена сторонами сплата відповідачем за порушення порядку оплати товару штрафу у визначеному розмірі - двадцять п'ять відсотків від вартості неоплаченого товару, не суперечить чинному законодавству України.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, 25% штрафу становить, відповідно, 709,55 грн, 137,33 грн., 117,69 грн., 9807,15 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає зменшені позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 30956,14 грн. основного боргу за поставлені товари, 709,55 грн. пені, 137,33 грн. 3% річних, 117,69 грн. інфляційних нарахувань, 9807,15 грн. 25% штрафу.

В частині стягнення 8272,44 грн. сплачених відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 1380,25 грн. основного боргу, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

В частині стягнення 1380,25 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Позивачем заявлені клопотання про здійснення перевірки щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку факту отримання відповідачем товару, про забезпечення позову, а також про застосування штрафу до відповідача за невиконання вимог суду.

Відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань представників сторін, оскільки приймає рішення по суті спору, а тому не вбачає необхідності та підстав для задоволення зазначених клопотань.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру, уточнених позивачем, позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 25.03.1973 р.н., який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "Полісся-Продукт, 10001, м.Житомир, вул.Кооперативна 6, ідентифікаційний код 32265298 - 30956,14 грн. основного боргу за поставлені товари, 709,55 грн. пені, 137,33 грн. 3% річних, 117,69 грн. інфляційних нарахувань, 9807,15 грн. 25% штрафу, 500,00 грн. державного мита та 227,95 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині стягнення 8272,44 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору.

4. Припинити провадження в частині стягнення 1380,25 грн. основного боргу у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

5. Відмовити у задоволенні клопотань представників сторін.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.02.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек.).