Рішення № 14054277, 17.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" лютого 2011 р.Справа № 17/1375

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від першого позивача не з'явився

від другого позивача Осташевська А.Ю. - дов. №12 від 12.01.2010р.

від відповідача не з'явився

прокурор Алексєєв С.М. посв. №99

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир) та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 39072,26грн. заборгованості та 3095,39грн. пені.

Прокурором м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради пред'явлено позов про стягнення з відповідача 39072,26грн. заборгованості та 3095,39грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., в частині сплати другому позивачу орендної плати у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 25.11.2010р. представник другого позивача подав суду письмові пояснення по справі (а.с. 24).

10.12.2010р. відповідач подала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо позовних вимог (а.с. 80-84).

Крім того, 10.12.2010р. відповідач подала заяву, в якій просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у позові (а.с. 86).

В судовому засіданні 20.01.2011р. представник другого позивача подав письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги (а.с. 101-102).

07.02.2011р. відповідач подала письмові спростування пояснень, в яких вважає, що пояснення другого позивача частково не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та не забезпечені належними доказами, а відтак підлягають спростуванню (а.с. 109-110).

17.02.2011р. відповідач подала суду заяву, в якій у зв'язку з здійсненням часткової проплати по орендній платі та неможливістю бути присутньою на судовому засіданні просить перенести слухання на іншу дату (а.с. 137).

Представник першого позивача в судове засідання 17.02.2011р. не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Представник другого позивача в судовому засіданні 17.02.2011р. подав письмові пояснення щодо зарахування авансового платежу, здійсненого відповідачем (а.с. 138-139).

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2011р. не з'явився.

Заслухавши пояснення представника другого позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області №284 від 12.04.2007р. "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" було надано дозвіл на передачу зичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач у справі) в оренду нежилого вбудованого приміщення терміном на 2 роки 11 місяців загальною площею 98,1кв.м в будинку АДРЕСА_2 під майстерню по пошиттю та ремонту одягу з орендною платою 34,15грн. за 1 кв.м без ПДВ (а.с.51).

На виконання вищезазначеного рішення, 11.05.2007р. між Комунальним підприємством "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради - орендодавець (другий позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 - орендар (відповідач у справі) був укладений договір оренди нерухомого майна за №297 (а.с. 6,7).

В пункті 1.1 договору оренди нерухомого майна сторони погодили, що другий позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування частину нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_2, що належить до комунальної власності міста, під майстерню по пошиттю та ремонту одягу, загальною площею 98,1 кв.м з орендною платою, визначеною рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №284 від 12.04.2007р. у розмірі 34,15 за 1 кв. м без ПДВ за базовий місяць розрахунку.

Відповідно до укладеного між другим позивачем та відповідачем договору оренди нерухомого майна, КВЖРЕП №12 - балансоутримувач передало відповідачу в платне строкове користування частину нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_2, що належить до комунальної власності міста, під магазин, загальною площею 90,1 кв.м, вартість якого визначена експертною оцінкою і становить 241980,00грн. станом на 30.10.2006р., що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.06.2007р. (а.с. 8).

03.07.2007р. між другим позивачем та відповідачем були укладені зміни до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. (а.с. 12)

Відповідно до п. 1 змін від 03.07.2007р. до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., в зв'язку з відмовою від частини площі орендованого приміщення та уточненням орендної плати пункт 1.1 договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. викладено в наступній редакції: "Другий позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування частину нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_2, що належить до комунальної власності міста, під майстерню по пошиттю та ремонту одягу, загальною площею 98,1 кв.м з орендною платою, визначеною рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №284 від 12.04.2007р. у розмірі 25,00 за 1 кв. м без ПДВ за базовий місяць розрахунку".

13.12.2007р. між другим позивачем та відповідачем були укладені зміни до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. (а.с. 13)

Відповідно до п. 1 змін від 13.12.2007р. до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., в зв'язку з відмовою від частини площі орендованого приміщення та уточненням орендної плати пункт 1.1 договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. викладено в наступній редакції: "Другий позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування частину нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_2, що належить до комунальної власності міста, під майстерню по пошиттю та ремонту одягу, загальною площею 87,4 кв.м з орендною платою, визначеною рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №284 від 12.04.2007р. у розмірі 25,00 за 1 кв. м без ПДВ за базовий місяць розрахунку".

В пункті 8.1 вищезазначеного договору сторони встановили, що даний договір діє з 11.05.2007р. по 11.04.2010р.

В пункті 8.2 вищезазначеного договору сторони погодили, що зміна або розірвання даного договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та від виконання договору та від внесення змін не допускається.

Відповідно до ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2009р. між Територіальною громадою міста Житомира в особі Департаменту власності ринкового регулювання Житомирської міської ради та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу приміщення (а.с. 14,15).

В пункті 1.1 договору купівлі-продажу приміщення було встановлено, що Територіальна громада міста Житомира в особі Департаменту власності ринкового регулювання Житомирської міської ради зобов'язується передати у власність відповідача нежитлові приміщення, літ. "А" (частина цокольного приміщення з №110-7), цегла, загальною площею - 87,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу приміщення, право власності на об'єкт приватизації виникає у відповідача з моменту державної реєстрації цього договору та повної сплати коштів за об'єкт приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2010р. відповідач здійснив остаточний розрахунок за приміщення по договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд вважає, що договір оренди нерухомого майна від 11.05.2007р. за №297 припинений 21.01.2010р., що не заперечується відповідачем (заява від 10.12.2010р. (а.с. 87)).

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.

В пункті 3.3 договору оренди нерухомого майна від 11.05.2007р. за №297 сторони встановили, що орендна плата по цьому договору становить 3350,12грн. без ПДВ у місяць і вноситься відповідачем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2 змін від 03.07.2007р. до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., сторони погодили, що пункт 3.3 договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. викласти в наступній редакції: "Орендна плата по цьому договору становить 2452,50грн. без ПДВ у місяць і вноситься відповідачем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість".

Згідно п. 2 змін від 13.12.2007р. до договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., сторони погодили, що пункт 3.3 договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р. викласти в наступній редакції: "Орендна плата по цьому договору становить 2185,00грн. без ПДВ у місяць і вноситься відповідачем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість".

На виконання умов договору другий позивач пред'являв відповідачу рахунки на сплату орендної плати, що підтверджується реєстрами направлених рахунків (а.с. 52-60).

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Крім того, п. 3.8 договору встановлено, що на випадок закінчення дії даного договору орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом прийому - передачі.

За даними другого позивача відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед другим позивачем в сумі 39072,26грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2007р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 26.10.2010р. за вх.№2145), відповідач перерахував другому позивачу 4020,14грн. авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням від 04.07.2007р. (а.с. 85).

Як стверджує другий позивач в письмових поясненнях (а.с. 101, 102, 138, 139), 04.07.2007р. відповідачем на виконання п. 3.4 договору оренди був здійснений авансовий платіж у сумі 4020,14грн., який відповідно відображений в акті звіряння взаємних розрахунків. Даний авансовий платіж був зарахований за рахунок виставленої пені за прострочення оплати орендної плати попередніх періодів у розмірі 2135,30грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків та решта відповідно була зарахована за останній місяць оренди - січень 2010р.

Вказаний платіж на підставі ст.534 ЦК України було зараховано позивачем наступним чином: 2135,30рн. в рахунок сплати пені, 1884,84грн. - в рахунок сплати заборгованості з орендної плати за січень місяць 2010р.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

- у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, спрямування платежу відповідно до ст. 534 ЦК України може здійснюватися лише у випадку, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.3.7 договору оренди нерухомого майна №297 від 11.05.2007р., у разі несвоєчасного або неповного виконання вимог пп.3.3 та пп.3.4 договору, орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ, за кожний день прострочення, включаючи день сплати, яка підлягає обов'язковому перерахуванню на рахунок орендодавця. Несплата пені за несвоєчасне проведення розрахунків по орендній платі стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства в примусовому порядку.

Отже, зі змісту п.3.7 договору вбачається, що в разі несплати пені добровільно, вона стягується лише в примусовому порядку, а стягнення згідно чинного законодавства здійснюється на підставі рішення суду. Вимоги про стягнення пені з відповідача в судовому порядку не заявлялись.

В силу права власності на готівкові грошові кошти боржник вправі розпоряджатися ними на свій розсуд (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Як вбачається з платіжного доручення від 04.07.2007р., в розділі "Призначення платежу" відповідачем було зазначено: "авансовий платіж згідно п. 3.4 договору оренди згідно заяви №24 від 04.07.2007р. ПДВ 20% 670,02грн. платник ПП ОСОБА_2" (а.с. 85).

Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до ч.2 ст.1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).

Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".

Таким чином, банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу тільки однієї сторони грошового переказу, відповідальність за заповнення графи "Призначення платежу" лежить на платнику.

Оскільки вищезазначене платіжне доручення не містило відповідних даних про погашення відповідачем в рахунок виставленої пені за прострочення оплати орендної плати попередніх періодів, у другого позивача не було правових підстав для зарахування 2135,00грн. в рахунок пені за прострочення оплати орендної плати попередніх періодів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 26.10.2010р. за вх.№2145), відповідач перерахував другому позивачу 800,00грн. орендної плати, що підтверджується платіжним дорученням №16 від 07.02.2011р. (а.с. 115).

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед другим позивачем складає 36137,26грн.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 3.7 договору оренди, у разі несвоєчасного або неповного виконання вимог п. 3.3 та п.3.4 даного договору, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ, за кожний день прострочення, включаючи день сплати, яка підлягає обов'язковому перерахуванню на рахунок другого позивача. Несплата пені за несвоєчасне проведення розрахунків по орендній платі стягується з відповідача відповідно до чинного законодавства в примусовому порядку.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку другого позивача (а.с. 11) за період з 11.10.2009р. по 10.08.2010р. складає 3095,39грн.

Слід зазначити, що другий позивач нарахував суму пені на заборгованість яка виникла за період з березня 2009р. по травень 2009р. та з липня 2009р. по грудень 2009р.

Проте, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.216 ЦК України).

Як вже зазначалось, згідно з умовами вищезазначеного договору, відповідач зобов'язаний провести розрахунок не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом до суду 26.10.2010р., що підтверджується відміткою діловодної служби господарського суду на позовній заяві.

Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010р. відповідач подав заяву, в якій просить суд застосувати позовну давність (а.с. 86).

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, при визначенні періоду, за який нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту, позивачем не було враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, згідно з умовами вищезазначеного договору, відповідач зобов'язаний провести розрахунок не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість, то нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинно було здійснюватися:

- за березень 2009р. за період з 11.04.2009р. по 11.10.2009р.;

- за квітень 2009р. за період з 11.05.2009р. по 11.11.2009р.;

- за травень 2009р. за період з 11.06.2009р. по 11.12.2009р.;

- за липень 2009р. за період з 11.08.2009р. по 11.02.2010р.;

- за серпень 2009р. за період з 11.09.2009р. по 11.03.2010р.;

- за вересень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.04.2010р.;

- за жовтень 2009р. за період з 11.11.2009р. по 11.05.2010р.;

- за листопад 2009р. за період з 11.12.2009р. по 11.06.2010р.;

- за грудень 2009р. за період з 11.01.2010р. по 11.07.2010р.

Разом з тим, так як позивач нарахував суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з 11.10.2009р., суд не має права виходити за межі позовних вимог та змінювати період нарахування пені.

Таким чином, нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинно здійснюватись на заборгованість:

- за квітень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.11.2009р.;

- за травень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.12.2009р.;

- за липень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.02.2010р.;

- за серпень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.03.2010р.;

- за вересень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.04.2010р.;

- за жовтень 2009р. за період з 11.11.2009р. по 11.05.2010р.;

- за листопад 2009р. за період з 11.12.2009р. по 11.06.2010р.;

- за грудень 2009р. за період з 11.01.2010р. по 11.07.2010р.

Слід також зазначити, що другий позивач при нарахуванні пені (а.с. 11) невірно визначив суми щомісячної заборгованості з яких проводив нарахування пені.

Згідно розрахунку суми заборгованості (а.с. 9,10) щомісячна заборгованість відповідача становить:

- за квітень 2009р. - 3885,80грн.;

- за травень 2009р. - 3919,90грн.;

- за липень 2009р. - 3982,82грн.;

- за серпень 2009р. - 3980,20грн.;

- за вересень 2009р. - 3972,34грн.;

- за жовтень 2009р. - 4003,80грн.;

- за листопад 2009р. - 4040,51грн.;

- за грудень 2009р. - 4082,46грн.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

На заборгованість за квітень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.11.2009р. сума пені складає 69,84грн. з розрахунку:

- за період з 11.10.2009р. по 11.11.2009р. (3885,80 (сума боргу за відповідний місяць) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 (кількість днів у році) х 32 (кількість прострочених днів)) = 69,84грн.

На заборгованість за травень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.12.2009р. сума пені складає 136,50грн. з розрахунку:

- за період з 11.10.2009р. по 11.12.2009р. (3919,90 х 20,5% : 365 х 62) = 136,50грн.

На заборгованість за липень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.02.2010р. сума пені складає 277,38грн. з розрахунку:

- за період з 11.10.2009р. по 11.02.2010р. (3982,82 х 20,5% : 365 х 124) = 277,38грн.

На заборгованість за серпень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.03.2010р. сума пені складає 339,79грн. з розрахунку:

- за період з 11.10.2009р. по 11.03.2010р. (3980,20 х 20,5% : 365 х 152) = 339,79грн.

На заборгованість за вересень 2009р. за період з 11.10.2009р. по 11.04.2010р. сума пені складає 408,28грн. з розрахунку:

- за період з 11.10.2009р. по 11.04.2010р. (3972,34 х 20,5% : 365 х 183) = 408,28грн.

На заборгованість за жовтень 2009р. за період з 11.11.2009р. по 11.05.2010р. сума пені складає 409,27грн. з розрахунку:

- за період з 11.11.2009р. по 11.05.2010р. (4003,80 х 20,5% : 365 х 182) = 409,27грн.

На заборгованість за листопад 2009р. за період з 11.12.2009р. по 11.06.2010р. сума пені складає 414,62грн. з розрахунку:

- за період з 11.12.2009р. по 07.06.2010р. (4040,51 х 20,5% : 365 х 179) = 406,21грн.;

- за період з 08.06.2010р. по 11.06.2010р. (4040,51 х 19% : 365 х 4) = 8,41грн.

На заборгованість за грудень 2009р. за період з 11.01.2010р. по 11.07.2010р. сума пені складає 410,71грн. з розрахунку:

- за період з 11.01.2010р. по 07.06.2010р. (4082,46 х 20,5% : 365 х 148) = 339,35грн.;

- за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. (4082,46 х 19% : 365 х 30) = 63,75грн.;

- за період з 08.07.2010р. по 11.07.2010р. (4082,46 х 17% : 365 х 4) = 7,61грн.

За таких умов, сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складатиме 2466,39грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 80-84) частково відхиляються судом як необґрунтовані та які спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 38603,65грн., з яких: 36137,26грн. заборгованості, 2466,39грн. пені. В частині стягнення 800,00грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 2135,00грн. заборгованості, 629,00грн. пені в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 80 п. 1.1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 10009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, 10014 м. Житомир, вул. Михайлівська, 10-а, ідентифікаційний код 34788934 - 36137,26грн. заборгованості, 2466,39грн. пені;

- на користь Державного бюджету України - 394,04грн. державного мита;

- на користь Державного бюджету України - 220,53грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).

3. В частині стягнення 800,00грн. заборгованості провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4. В частині стягнення 2135,00грн. заборгованості, 629,00грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання: 28 лютого 2011р.

1 - в справу; 2 - позивачу 1 - рек. з пов; 3-позивачу 2; 4-відповідачу рек. з пов.; 5,6-прокурору.