Ухвала суду № 140542722, 06.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.10.2026

Справа № 334/8827/15-ц

Провадження № 4-с/334/40/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участі секретаря Мандик М. О.,

представника скаржника Руденко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2026 року представник боржника адвокат Руденко Ю. В. звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на дії державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та просить визнати неправомірною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арештів та інших обмежень, встановлених у межах виконавчого провадження № 54971801 щодо майна та грошових коштів ОСОБА_1 після припинення підстав для подальшого примусового виконання зобов`язання. А також просить, зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження № 54971801 вжити необхідних заходів щодо припинення встановлених обмежень стосовно ОСОБА_1 , а саме: зняти арешт із його грошових коштів, скасувати арешти та заборони, накладені на його рухоме та нерухоме майно, а також виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Скарга обґрунтована тим, що у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало на виконанні виконавче провадження № 54971801 з примусового виконання виконавчого листа № 334/8827/15-ц від 15.12.2016 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення 1544307,00 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». В рамках даного виконавчого провадження були накладені арешти на кошти та майно боржника ОСОБА_1

28.06.2024 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

23.09.2024 року АТ КБ "Приватбанк" було прийнято рішення про реструктуризацію заборгованості клієнта ОСОБА_1 погашення частини боргу в сумі 273000.00 грн. за кредитним договором сs22gа000000011 від 26-12-2007 р., з прощенням залишку заборгованості. 14.10.2024 року АТ КБ "Приватбанк" проведено перерахунок по кредитному договору та станом на 17.10.2024 року клієнт ОСОБА_1 немає заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк".

28.08.2026 заявник через свого представника звернувся до Франківського ВДВС у м. Львові з заявою, у якій просив завершити виконавче провадження №54971801 від 30.10.2017 та скасувати всі заборони та арешти рахунків, рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , які застосовувалися для забезпечення виконання виконавчого документа та виключити ОСОБА_1 з реєстру боржників.

Проте, 07 вересня 2026 року, на адресу електронної пошти було отримано відповідь від 04.09.2026 за вих. №73845, якою Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові повідомив наступне: «У відділі перебувало на виконанні виконавче провадження № 54971801 3 примусового виконання виконавчого листа № 334/8827/15-ц від 15.12.2016 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення 1544307,00 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 28.06.2024 року державним виконавцем, в межах виконавчого провадження № 54971801, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, станом на 04.09.2026 року в відділі не перебуває на виконанні вищевказане виконавче провадження, а відтак завершити виконавче провадження №54971801 керуючись п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» немає можливості. Зазначене у заяві виконавче провадження перебуває в архіві у зв`язку із поверненням виконавчих документів стягувачам відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо виключення ОСОБА_1 з реєстру боржників, то відповідно до частини 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною 4 статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами. Отже, законодавством не передбачено виключення особи з Єдиного реєстру боржників у зв`язку із винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, державний виконавець не має правових підстав для задоволення відповідного прохання. Додатково повідомляємо, що для виключення з реєстру боржників та зняття заходів примусового виконання боржнику необхідно сплатити виконавчий збір, витрати виконавчого провадження. та звернутись у відділ з відповідною заявою про виключення відомостей з реєстру боржників у зв`язку з повною оплатою».

Скаржник вважає таку відмову протиправною зважаючи на таке. Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону , письмової заяви стягувала про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бузи забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, після припинення правовідносин між стягувачем та боржником, а також за відсутності чинного виконавчого провадження чи реальної необхідності у забезпеченні виконання судового рішення, подальше збереження арешту майна втрачає свою правову мету та становить непропорційне втручання у право власності особи.

З огляду на припинення фактичних майнових претензій кредитора та відсутність правової мети для подальшого існування встановлених у межах виконавчого провадження обмежень, наявність арештів та відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників є необґрунтованою.

Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду України (зокрема, Великої Палати від 11.03.2020 р. у справі № 2540/3203/18), У разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: фактичне виконання виконавчого документа; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Скаржник звертає увагу суду на те, що виконавчий збір стягується лише тоді, коли державний виконавець фактично стягнув кошти або передав майно. Якщо документ повернуто стягувачу без реального виконання, стягнення 10% є безпідставним. 23.09.2024 року АТ КБ "Приватбанк" було прийнято рішення про реструктуризацію заборгованості клієнта ОСОБА_1 погашення частини боргу в сумі 273000.00 грн за кредитним договором сs22gа000000011 від 26-12-2007 р., з прощенням залишку заборгованості. Борг врегульовано цивільно-правовим шляхом і примусове стягнення боргу припинилося за згодою самого кредитора.

05.10.2026 року від представника Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення на скаргу.

15.12.2016 Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 334/8827/15-ц. З його змісту вбачається, що судовим рішенням визначено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 71 213,75 дол. США та 6 090 грн.

30.10.2017 державним виконавцем Коломієць О. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54971801. У постанові зазначено гривневий еквівалент до виконання 1 544 307,00 грн та визначено виконавчий збір у розмірі 154 430,70 грн. При цьому 1 544 307,00 грн відповідає перерахунку 71 213,75 дол. США за курсом 21,60 грн за 1 дол. США (1 538 217,00 грн) із додаванням 6 090 грн. Отже, на момент відкриття виконавчого провадження гривневий еквівалент валютної частини зобов`язання був визначений виходячи з курсу, що діяв на той час. Виконавче провадження перебувало на виконанні з 30.10.2017 до 28.06.2024, тобто майже сім років.

28.06.2024 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, та безрезультатністю вжитих заходів щодо його розшуку. Таким чином, спірні правовідносини не можуть розглядатися так, ніби примусове виконання фактично не здійснювалося. Навпаки, протягом тривалого періоду державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, здійснювалося стягнення коштів, а виконавчий збір фактично стягувався частково.

Виконавчий збір відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» є збором, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та зараховується до Державного бюджету України. Виконавче провадження № 54971801 відкрито 30.10.2017, тобто до набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018. Верховний Суд застосовує до таких проваджень редакцію статті 27, чинну на момент виникнення відповідних правовідносин; для проваджень, відкритих до 28.08.2018, база обчислення збору пов`язувалася з фактично стягнутою сумою. Водночас у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2017 державним виконавцем було зазначено виконавчий збір у розмірі 154 430,70 грн, тобто 10 відсотків від визначеного на той момент гривневого еквівалента 1 544 307,00 грн. Остаточний стан виконання зобов`язань щодо виконавчого збору, однак, має визначатися з урахуванням фактично проведених виконавчих дій, фактично стягнутих сум, дат таких стягнень та правового регулювання, чинного на момент відкриття виконавчого провадження.

За наявними у матеріалах виконавчого провадження платіжними даними фактично стягнуто 3 624,41 грн виконавчого збору, зокрема 3 193,71 грн та 430,70 грн. Водночас документального підтвердження повного погашення виконавчого збору у матеріалах, на які посилається скаржник, не встановлено. Таким чином, факт часткового стягнення виконавчого збору має самостійне правове значення та не може бути нівельований лише посиланням на подальше врегулювання боржником основної заборгованості безпосередньо зі стягувачем. При цьому остаточний розмір збору не слід визначати шляхом автоматичного віднімання 3 624,41 грн від 154 430,70 грн. Суду необхідно встановити базу нарахування за правилами, чинними для цього виконавчого провадження, а також врахувати фактичні платежі та їхній валютний еквівалент на відповідні дати.

Представник ОСОБА_1 адвокат Руденко Ю. В. скаргу підтримала, просила задовольнити.

Представник Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступних висновків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2015 року задоволено позов, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.12.2007 року в сумі 71213,75 доларів США.

У Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало на виконанні перебувало виконавче провадження № 54971801 з примусового виконання виконавчого листа № 334/8827/15-ц від 15.12.2016 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення 1544307,00 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». В рамках даного виконавчого провадження були накладені арешти на кошти та майно боржника ОСОБА_1

28.06.2024 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно копії заяви представника АТ КБ «Приватбанк» до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові від 17.10.2024 року, банк просить завершити всі виконавчі провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та стягувач не заперечує проти скасування заборон та арештів рахунків, рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , які застосовувалися для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що стосується стягнення заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк». Також, банк повідомляє, що станом на 17.10.2024 року ОСОБА_1 немає заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».

Згідно витягу з Єдиного реєстру боржників від 15.09.2026 року, в ньому міститься інформація щодо боржника ОСОБА_1 , номер виконавчого провадження 54971801, Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові.

Відповідно до відповіді Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові від 04.09.2025 року на адвокатський запит, виконавча служба повідомляє про те, що станом на 04.09.2026 року в відділ не перебуває на виконанні виконавче провадження №54971801, тому завершити його на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» немає можливості. Зазначене виконавче провадження перебуває в архіві у зв`язку з повернення виконавчих документів стягувачу. Повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України не є підставною для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17.10.2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові з заявою про завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомив про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед банком.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення стягувача про повне виконання рішення суду є підставою для закінчення виконавчого провадження, у тому числі здійснення виконавцем дій передбачених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому питання щодо виконавчого збору має вирішуватися відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що виконавець допустив бездіяльність, а тому скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати бездіяльність Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною.

Зобов`язати Франківський відділ Державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №54971801 вжити заходів, передбачених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Філіпова І. М.