Ухвала суду № 140541249, 28.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27834/26 1-кс/760/13166/26У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця села Верхняківці, Борщівського району, Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42026100000000318 від 10.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Київської міської прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026100000000318 від 10.09.2026, у якому 10.09.2026 повідомлено: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Верхняківці Борщівського району Тернопільської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України №3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглись на територію Україну через державний кордон України в Автономній республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях, здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

До участі у військовій агресії РФ проти України керівництвом окупаційної адміністрації рф задіяно створені на тимчасово окупованій території Донецької області не передбачені законом збройні формування.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022 затвердженого Законом України №2102 - IX від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Досудовим розслідуванням встановлено, у невстановлений час та місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 19.08.2026 року у громадянина України ОСОБА_5 , виник та сформувався стійкий злочинний умисел на державну зраду шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, через надання фото-відео матеріалів розташування об`єктів критичної інфраструктури, Збройних Сил України та інших військових формувань.

Так, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 19.08.2026 року, протягом доби, використовуючи застосунок миттєвих повідомлень «Zangi» на особистому мобільному телефоні з номером НОМЕР_1 , через акаунт з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», почав спілкуватися із представником країни агресора співробітником фсб рф ОСОБА_9 , який користується застосунком «Zangi» з ім`я користувача « ОСОБА_10 », встановленому на мобільному телефоні з номером НОМЕР_2 .

У подальшому, 19.08.2026 року ОСОБА_5 , отримавши пропозицію від співробітника фсб рф ОСОБА_9 на збір та передачу інформації про розміщення об`єктів критичної інфраструктури, ЗСУ чи інших військових формувань, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, добровільно погодився допомагати в підривній діяльності проти України.

З метою прихованої комунікації, співробітник фсб рф ОСОБА_9 , надіслав 200 дол. США ОСОБА_5 на крипто-гаманець НОМЕР_3 , на що останній придбав мобільний телефон Samsung Galaxy S22 (модель: SM-S901B/DS, серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ) для проведення активної підривної діяльності проти України.

Реалізуючи злочинний умисел з 26.08.2026 по 27.08.2026 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, на виконання вказівок ОСОБА_9 , ОСОБА_5 прибув до м. Кременчук Полтавської області до об`єкта за координатами 49.142242 33.460397 (територія залізничної станції «Кагамлицька», входить до складу Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40081216), де знаходиться залізнична станція Кагамлицька з метою перевірки її місцезнаходження.

Усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, здійснив фото-відео фіксацію залізничної станції Кагамлицька, та надіслав її представнику країни агресора.

В подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 28.08.2026, протягом доби, прибув до нафтопереробного заводу та зупинного пункту залізниці за відповідними координатами 49.1719265 33.46168663 (територія АТ «Укртатнафта», ЄДРПОУ 00152307); 49.157469 33 461677 (територія зупинного пункту «7 км», входить до складу Полтавської дирекції Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40081216); 49 169694 33.452578 (територія АТ «Укртатнафта», ЄДРПОУ 00152307); 49.166608 33.462656 (територія АТ «Укртатнафта», ЄДРПОУ 00152307), з метою перевірки його місцезнаходження.

Усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, здійснив фото-відео фіксацію нафтопереробного заводу, та надіслав її представнику країни агресора.

За результати виконаної роботи ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_9 оплату на свій крипто-гаманець.

Таким чином, ОСОБА_5 на виконання вказівок представника агресора, здійснив збір та поширення інформації про розташування об`єктів критичної та цивільної інфраструктури, Сил безпеки і оборони України, з використанням особисто мобільного телефону Samsung Galaxy S22 (модель: SM-S901B/DS, серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ).

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

27 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у державній зраді, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами:

- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 27.09.2026;

- протоколом огляду особистого телефону ОСОБА_5 , що вилучений в ході затримання останнього та особистого обшуку;

- відповідями оперативного підрозділу ДВКР СБ України;

- а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Вищевказані докази, що зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.

Обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення.

Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

З урахуванням викладеного підозрюваний ОСОБА_5 спроможний:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років або довічним позбавленням волі, тому підозрюваний ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов`язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або окупованої території. Також слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_5 в умовах воєнного стану може безперешкодно виїхати за межі України, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком;

2) Також існує ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.

У разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування щодо інструктажу на вчинення кримінального правопорушення), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

3) Крім цього, під час подальшого досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , для ухилення від можливої кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків, експерта, у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали органу досудового розслідування свої покази, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину.

На теперішній час органом досудового розслідування не встановлені всі особи, причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також, свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому у випадку не обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування останнього з зазначеними особами, у тому числі шляхом незаконного впливу на достовірність їх показань у даному кримінальному провадженні, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.

4) Також, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи характер та спосіб вчинених підозрюваним дій, специфіку кримінального правопорушення та способи конспірації, які застосовувались при його вчиненні слід вважати, що без застосування до підозрюваного запобіжного заходу остання зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 виходячи з наступного.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечить належної поведінки підозрюваної, не зменшить наявність зазначених ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки, зважаючи на характер вчинення інкримінованих йому дій, останній не буде позбавлений можливості ухилитися від органу досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор, що входить у групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, підтримала клопотання з вищенаведених підстав, просила задовольнити. Пояснила, що відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також зазначила, що дійсно, підозрюваний був добровільно мобілізований на військову службу, і звільнений з неї у зв`язку із тим, що його батько, який також проходив службу в ЗСУ, є безвісти зниклим.

Підозрюваний у судовому засіданні просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, щиро кається, співпрацює зі слідством. Захисник також просив застосувати запобіжний захід, не пов`язаний і триманням під вартою, вказавши, що у підозрюваного наявні складні життєві обставини, а саме, він проходив військову службу 1 рік в ЗСУ на Донецькому напрямку, в подальшому був звільнений з військової служби, оскільки його батько рахується безвісно зниклим при виконанні бойового завдання.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали справи, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026100000000318 від 10.09.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

27 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у державній зраді, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Повідомлення про підозру обґрунтовується наступними доказами:

- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 27.09.2026;

- протоколом огляду особистого телефону ОСОБА_5 , що вилучений в ході затримання останнього та особистого обшуку;

- відповідями оперативного підрозділу ДВКР СБ України;

- а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу та додатки вручені підозрюваному, судове засідання відбувається у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Разом з тим, ч. 6 статтею 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Коли національні органи судової влади спочатку досліджують, «негайно» після арешту, чи слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, цієї підозри недостатньо, і органи влади повинні також надати інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справах «Мерабішвілі проти Грузії» § 222, і «Бузаджи проти Республіки Молдова § 102). Коли такі підстави виправдовують позбавлення волі, суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи (рішення ЄСПЛ у справах «Бузаджи проти Республіки Молдова» § 87; «Ідалов проти росії» § 140).

Аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справах «Бойченко проти Молдови» § 142; «Худойоров проти росії» § 173), але повинні містити вказівки на конкретні факти і особисті обставини заявника, які виправдовують його тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справах «Алексанян проти россії» § 179; «Рубцов і Балаян проти росії» §§ 30-32).

Лише за допомогою обґрунтованих рішень може бути забезпечений суспільний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Тасе проти Румунії» § 41).

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищенаведеного кримінального правопорушення у клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри.

Тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані та додані до нього матеріали кримінального провадження у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. russia (Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_5 з позиції практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він не одружений, на утриманні дітей не має, має право на виїзд закордон, повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до довічного позбавлення волі, а тому підозрюваний усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.

Крім того, ОСОБА_5 може здійснювати протиправний вплив на свідків з метою уникнути кримінальної відповідальності, про що вказує той факт, він вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки, що свідчить про те, що підозрюваний може погрожувати свідкам з метою зміни їх свідчень в частині фактичних обставин. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 отримавши копії клопотання про обрання міри запобіжного заходу, достовірно володіє повними анкетними даними свідків та інформацією про місця проживання останніх.

Також актуальним є і ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення в яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Таким чином, у судовому засіданні достовірно встановлено, що підозрюваний може переховується від органу досудового розслідування, може знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим підтверджується наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , обставини та наслідки його вчинення, соціальну небезпеку вказаного кримінального правопорушення, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховується від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Для запобігання цих ризиків слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Крім того, статтею 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Дане твердження узгоджується із рішенням КСУ (Другий сенат) № 7-р(ІІ)/2024 від 20 червня 2024 року.

Враховуючи позицію ініціатора клопотання стосовно застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обставини кримінального правопорушення, про підозру в якому повідомлено підозрюваного, а також встановлені в судовому засіданні обставини стосовно особи підозрюваного та зокрема, те, що він є колишнім військовослужбовцем НОМЕР_7 окремої десантно-штурмової бригади, добровільно став на захист Батьківщини, враховуючи, що його батько-військовослужбовець 141-механізованої бригади сержант ОСОБА_11 зник безвісті 02.07.2025 під час виконання бойового завдання, визнання вчиненого та щире каяття підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити в даному випадку альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Згідно з ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Враховуючи тяжкість злочину та його суспільну небезпечність, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, слідчий суддя вважає достатньою для визначення ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімумуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень. Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва. При внесенні застави на підозрюваного будуть покладені обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, внесене у кримінальному провадженні № 42026100000000318 від 10.09.2026 року - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком до 25.11.2026 року (включно) у межах строку досудового розслідування.

Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в сумі 40 розмірів прожиткового мінімумуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва для внесення застави:

Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;

ЄДРПОУ 26268059;

UA128201720355259002001012089;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві;

МФО (код банку отримувача) 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

В разі звільнення, при внесенні застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, та суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та /або роботи.

Копію ухвали скерувати слідчому СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області та начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.

Копію ухвали вручити підозрюваному.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали - до 25.11.2026 року (включно).

В іншій частині у задоволенні клопотанням відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1